Рішення № 42181867, 28.11.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15839/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.,

при секретарях: Неділько Л.Л., Сірош О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів і стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 52036,92 доларів США.

Вимоги позову мотивовані тим, що 31.07.2013 року ОСОБА_1 був розміщений в ПАТ КБ «ПриватБанк» (Севастопольська філія) депозитний вклад на умовах, що містяться в заяві № SAMDN НОМЕР_3. Умовами оформлення вкладу передбачено, що сума вкладу складає 49184,34 доларів США, вклад розміщений строком на 366 днів - по 31 липня 2014 року, на суму вкладу нараховуються проценти в розмірі 8,5 річних з щомісячною їх виплатою. 31.07.2013р. позивачем було перераховано грошові кошти у розмірі 49184,34 доларів США на депозитний рахунок за договором. Починаючи з 15.03.2014р. відповідач спочатку тимчасово, а потім зовсім припинив роботу своїх відділень на території Криму. З цієї дати були заблоковані всі рахунки, що позбавило позивача можливості користуватись належними їй грошовими коштами, що знаходяться на її банківських рахунках. У зв'язку з цим позивач звернулася до відповідача із заявою від 28.05.2014р. про розірвання депозитного договору, в якій просила розірвати депозитний договір з 01.06.2014р. та надати виписку про нарахування процентів за весь час дії цього договору, про суму залишку грошових коштів на рахунку, а також повідомити про час та місце отримання вкладу і процентів за договором. Однак відповідь позивачем не отримана, тому просить стягнути грошові кошти в розмірі, вказаному у довідці, отриманій від відповідача, згідно якої залишок на рахунку позивача за вищезазначеним договором становить 52036,92 доларів США.

Підсудність даної справи була визначена Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06.06.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову в повному обсязі з викладених у ньому підстав та додатково пояснила, що при оформленні договору позивачу банківську картку не видавали, Умови також позивачу надані не були, на даний час на сайті відповідача розміщені Умови в новій редакції, тому позивач позбавлена можливості розрахувати дійсну суму належних їй відсотків за договором банківського вкладу, з урахуванням його дострокового розірвання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, подала суду письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», територія Автономної Республіки Крим визначена, як тимчасово окупована територія України. Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову від 6 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя». Згідно з п.5 цієї Постанови, банки, у тому числі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України. Рішенням Центрального банку Російської Федерації № РН-33/1 від 21.04.2014 року також було припинено з 21 квітня 2014 року діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». За законодавством України чинність на окупованій території Автономної Республіки Крим нормативних актів Російської Федерації не визнається, та вони не підлягають виконанню. В той же час, наявність вказаного рішення Банку Росії щодо припинення діяльності на території АРК ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» унеможливлювало діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Таким чином, відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АРК та міста Севастополя. Окупаційна влада з травня 2014 року фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». У зв'язку з цим відповідач не мав доступу до свого майна, а також не мав можливості здійснювати банківську діяльність на окупованій території. Відповідно до ч. 6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Таким чином, Законом України встановлено, на кого саме покладається відповідальність за відшкодування шкоди у результаті окупації. 02.04.2014 року було прийнято Федеральний Закон № 39-ФЗ «Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя», у відповідності до ст. 4 якого, Державна корпорація «Агентство з страхування вкладів» заснувало Агента у формі автономної некомерційної організації з метою реалізації цього Федерального закону, передає йому майно, видає щодо Агента розпорядчі акти та здійснює інші повноваження, що передбачені цим федеральним законом. Автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» взяла на себе зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати у тому числі вкладникам Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», поза волею відповідача. Згідно повідомлень АНО «ФЗВ» замінив ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за всіма зобов'язаннями відповідача, що укладалися працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у тому числі й за депозитними. АНО «ФЗВ» неодноразово зазначало, що виплата компенсацій вкладникам ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» буде здійснюватися за рахунок майна відповідача на території АРК. Крім того, ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.04.2014 року АНО «ФЗВ» було передано в довірче управління майновий комплекс Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у зв'язку з чим АНО «ФЗВ» користується, володіє, розпоряджається всім майном ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що знаходиться на території АРК та міста Севастополя. Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 04.06.2014 року «ФЗВ» призначено управляючим майном банку за всіма зобов'язаннями (у тому числі кредитним, орендним та т.і.), а також АНО «ФЗВ» ухвалою суду уповноважено здійснювати угоди щодо майна банку. Також в ухвалі вказано, що АНО «ФЗВ» передано права виконавчих органів банку щодо майнового комплексу банку на території АРК та міста Севастополя. Отже зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», виконує АНО «ФЗВ», за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь, тому ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у позові.

Додатково представник відповідача пояснила, що відповідач не є належним відповідачем по даній справі, позивач не надала доказів, чи зверталася вона до Фонду захисту вкладників Російської Федерації, який утворений для захисту вкладників у тому числі й тих, що зареєстровані в Криму, та сплачує компенсації за депозитними вкладами. Не заперечувала факту розміщення позивачем грошових коштів в Банку, як і суму вкладу та нарахованих процентів, вказані на довідці Банку.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 31.07.2013р. року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу, оформлений заявою № SAMDN НОМЕР_3 на оформлення вкладу «Стандарт на 12 міс.», згідно якої позивач просила оформити їй в ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний вклад на умовах: сума вкладу - 49184,34 Доларів США, строк вкладу - 366 днів - по 31.07.2014р. включно, процентна ставка на дату укладення вкладу - 8,5 % річних, період нарахування процентів - 1 місяць, особовий рахунок за вкладом - НОМЕР_4 (а.с. 7).

Згідно п. 5 Заяви, вкладник та Банк мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати розірвання договору.

Якщо Клієнт вимагає розірвання договору, а строк вкладу ще не закінчився, сума вкладу повертається, за неповний строк вкладу проценти сплачуються за зниженою процентною ставкою (п. 6 договору).

Оригінал зазначеного договору (заява) була надана суду для огляду в судовому засіданні.

Виконання позивачем умов Договору щодо внесення грошових коштів в сумі 49184,34 Доларів США підтверджується платіжним дорученням № 2736259096 від 31.07.2013р. (а.с. 8), оригінал якого було оглянуто судом в судовому засіданні.

Згідно довідки № 44582838 від 05.05.2014 року (а.с. 91), оригінал якої також було оглянуто судом у судовому засіданні, ОСОБА_1 станом на 05.05.2014р. має в ПАТ КБ «ПриватБанк», серед інших рахунків, рахунок № НОМЕР_5, тип рахунку - Стандарт, строк - 366 днів, дата оформлення 31.07.2013р., валюта USD, сума коштів на рахунку - 52036,92.

28.05.2014р. позивачем була подана заява про розірвання депозитного договору, в якій позивач виклала вимоги про: розірвання договору № SAMDN НОМЕР_3 від 31.07.2013р. з 01.06.2014р.; видачу суми вкладу та нарахованих процентів; надання виписки про нараховані проценти за вкладом за весь період дії договору; надання довідки про суму залишку грошових коштів на рахунку станом на дату розірвання договору; повідомлення місця та часу отримання вкладу та нарахованих процентів за вищезазначеним договором (а.с. 9). Згідно наявного у позивача поштового повідомлення, оглянутого в судовому засіданні, вищезазначена заява була отримана відповідачем 02.06.2014р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Частиною 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 3 ст. 1066 ЦК України передбачено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

При цьому, відповідно до п. 20.7 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 року N 492 вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку зберігання вкладу та повернення коштів вкладнику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу вкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладнику.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь суми банківського вкладу за договором № SAMDN НОМЕР_3 від 31.07.2013р. в розмірі 49184,34 Доларів США та нарахованих станом на 05.05.2014р. відсотків за цим договором, а всього суму в розмірі 52036,92 доларів США - суму коштів, яка міститься на рахунку відкритому на підставі цього Договору. При цьому суд враховує, що пунктом 6 Договору передбачено повернення процентів за зниженою ставкою, однак самим Договором розмір цієї ставки не визначений, також в ньому не зазначено, що невід'ємною частиною даного Договору є Умови та правила надання банківських послуг чи інші Умови (додатки), які були би невід'ємною частиною цього Договору. Оскільки депозит був правомірно внесений у іноземній валюті - доларах США, поверненню він підлягає також у іноземній валюті, тому суд вважає за можливе стягнути суму депозитного вкладу та відсотків за ним саме у доларах США.

Посилання представника відповідача на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не повинен повертати депозит, оскільки кошти вносились у відділенні банку на території м. Севастополя, яка на даний період часу є окупованою, суд вважає необґрунтованими, оскільки договір № SAMDN НОМЕР_3 від 31.07.2013р. був укладений між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровську.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, в тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Посилання представника відповідача на положення ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», згідно якої відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, є необґрунтованими, оскільки позивач не заявляла вимоги про стягнення матеріальної чи моральної шкоди.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою України (а.с. 6), її місце проживання зареєстроване у місті Севастополі. При цьому реєстрація її місця проживання на тимчасово окупованій території жодним чином не може впливати як на обсяг її прав як громадянина України, так і на визначені Конституцією України гарантії захисту прав громадян України, громадян інших держав та осіб без громадянства.

Доводи представника відповідача про те, що позивач повинна довести факт неотримання позивачем від створеного на тимчасово окупованій території АР Крим «Фонду захисту вкладників» коштів за даним договором, суд вважає безпідставними, оскільки оригінал квитанції про внесення вкладу знаходиться у позивача та був оглянутий судом.

Що стосується посилань представника відповідача на рішення та ухвали Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим, в яких вирішувалось питання щодо майна відповідача, розташованого на тимчасово окупованій території, постановлені після окупації території АРК та м. Севастополя, суд не приймає їх до уваги, оскільки ці судові рішення є недійсними та не створюють правових наслідків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти зобов'язання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем, оскільки договір № SAMDN НОМЕР_3 від 31.07.2013р. був укладений між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору при подачі позову на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 3654,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525-527, 629, 1058, 1060, 1066, 1074 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів і стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму депозитного вкладу та відсотків за договором банківського вкладу в розмірі 52036,92 Доларів США (п'ятдесят дві тисячі тридцять шість доларів США дев'яносто два центи США).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) в дохід держави судовий збір у сумі 3654,00грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя