Постанова № 4218143, 21.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.09 р. Справа № 7/156а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” м. Маріуполь

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2007 року № 000003220 про нарахування пені у сфері ЗЕД частково у сумі 889672,26 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2007 року № 000003220 про нарахування пені у сфері ЗЕД частково у сумі 889672,26 грн.

Ухвалою від 26.04.2007р. позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 7/156а

Ухвалою по справі від 16.07.2009 року закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 7/156а призначено до судового розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача про порушення позивачем норм ст.ст. 1, 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, викладені в акті перевірки від 19.03.2007 року № 16/23-4/20355550 та нарахування відповідачем пені у сфері ЗЕД в сумі 889672,26 грн. є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення від 28.03.2007 року № 000003220 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 889672,26 грн. є необґрунтованим та має бути скасоване.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що нарахування позивачу рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2007 року № 000003220 пені у сфері ЗЕД у сумі 892238,33 грн. було здійснено виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

У попередньому судовому засіданні, з метою дослідження всіх обставин справи, судом було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження по справі № 7/156а було зупинено.

Після закінчення експертизи та надходження висновку судово-економічної експертизи № 5224/24, ухвалою від 25.06.2009 р. провадження у справі поновлено.

Як вбачається з наведеного висновку судово-економічної експертизи, експертом не надано обґрунтовані відповіді на питання, які були поставлені судом. Так, експерту не представилося можливим обґрунтувати висновки акту перевірки від 19.03.2007 року № 16/23-4/20355550, та, як наслідок, не представилось можливим здійснити розрахунок пені, яка підлягає сплаті позивачем у зв’язку з порушенням строків повернення валютної виручки за договорами з нерезидентами. Експертом також не було здійснено перевірку арифметичного підрахунку супи пені по кожному із зовнішньоекономічних контрактів, оскільки проведення такої перевірки не передбачено „Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень”.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Державною податковою інспекцією у м. Маріуполі проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт документальної перевірки № 16/23-4/20355550 від 19.03.2007 року (надалі – акт перевірки).

Згідно наведеного акта перевірки, перевіркою повноти та своєчасності розрахунків при здійсненні експорту товарів, робіт (послуг) встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України „Про порядок розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) від 23.09.2004 року при виконанні наступних договорів (контрактів):

1. № 2Рсб-00827 від 12.05.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

2. № 2Рсб-01007 від 27.12.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

3. № 2Рсб-00763 від 17.12.2005 року, укладеному між позивачем та фірмою „Esfahan Steel Co” (Іран).

4. № 2Рсб-00862 від 16.06.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

5. № 2Рсб-00945 від 11.10.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

6. № 2Рсб-00956 від 26.10.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

7. № 2Рсб-00959 від 04.11.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

8. № 2Рсб-00816 від 20.04.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

9. № 2Рсб-00822 від 22.04.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

10. № 2Рсб-00914 від 08.09.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

11. № 2Рсб-00753 від 16.02.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

12. № 2Рсб-01059 від 02.02.2006 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

13. № 2Рсб-01018 від 05.01.2006 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування”.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою повноти та своєчасності розрахунків при здійсненні імпорту товарів, робіт (послуг) відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України „Про порядок розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) від 23.09.2004 року при виконанні наступних договорів (контрактів):

1. № ПСН-01096 від 01.01.2005 року, укладеному між позивачем та компанією „Dis-Trade s.r.o.” (Чехія).

2. № ПСН-02069 від 17.01.2006 року, укладеному між позивачем та ТОВ „Моделлмикс” (Росія).

3. № 20/Э-ПСН-01457 від 21.04.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування” (Росія).

4. № 14/Э-ПСН-01301 від 23.03.2005 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування” (Росія).

5. № 36/04 від 27.12.2004 року, укладеному між позивачем та ТОВ „СтилКомТрейд” (Росія).

6. № ПСН-00347 від 08.01.2004 року, укладеному між позивачем та ЗАТ „Сибэлектромотор” (Росія).

7. № ПСН-00021 від 13.02.2006 року, укладеному між позивачем та компанією „Nomad Investments Limited” (Китай).

8. № ПСН-01833 від 10.02.2006 року, укладеному між позивачем та ВАТ „Армавірський завод важкого машинобудування” (Росія).

9. № 71-1/2005/ПСН-01730 від 16.12.2005 року, укладеному між позивачем та компанією УП „Институт БЕЛНИИЛИТ” (Бєларусь).

На підставі акту документальної перевірки № 16/23-4/20355550 від 19.03.2007 року відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції від 28.03.2007 року № 000003220 про нарахування позивачу за порушення ст.ст. 1, 2 Закону України „Про порядок розрахунків в іноземній валюті” пені у сфері ЗЕД в сумі 892238,33 грн., в тому числі:

за договором № 2Рсб-00827 від 12.05.2005 року за період з 20.06.2005 року по 09.02.2006 року – в сумі 655,08 грн.,

за договором № 2Рсб-01007 від 27.12.2005 року за період з 15.05.2006 року по 30.05.2006 року - в сумі 62611,61 грн.,

за контрактом № 2Рсб-00763/8340380000 від 17.12.2005 року за період з 26.12.2005 року по 04.01.2006 року – в сумі 59066,06 грн.,

за договором № 2Рсб-00862 від 16.06.2005 року за період з 03.10.2005 року по 10.11.2005 року – в сумі 26203,48 грн.,

за договором № 2Рсб-00945 від 11.10.2005 року за період з 13.01.2006 року по 25.01.2006 року – в сумі 9211,98 грн.,

за договором № 2Рсб-00956 від 26.10.2005 року за період з 17.01.2006 року по 09.02.2006 року – в сумі 17482,74 грн.,

за договором № 2Рсб-00959 від 04.11.2005 року за 09.02.2006 року – в сумі 172,76 грн.,

за договором № 2Рсб-00816 від 20.04.2005 року за 09.09.2005 року – в сумі 116,72 грн.,

за договором № 2Рсб-00822 від 22.04.2005 року за період з 16.09.2005 року по 10.11.2005 року – в сумі 7142,99 грн.,

за договором № 2Рсб-00914 від 08.09.2005 року за період з 13.12.2005 року по 16.12.2005 року – в сумі 994,85 грн.,

за договором № 2Рсб-00753 від 16.02.2005 року за 20.07.2005 року – в сумі 1170,74 грн.,

за договором № 2Рсб-01059 від 02.02.2006 року за період з 15.05.2006 року по 23.05.2006 року – в сумі 818,26 грн.,

за договором № 2Рсб-01018 від 05.01.2006 року за період з 10.05.2006 року по 06.06.2006 року – в сумі 285710,92 грн.,

за контрактом № ПСН-01096 від 01.01.2005 року за період з 30.09.2005 року по 06.11.2005 року – в сумі 24256,54 грн.,

за договором № ПСН-02069 від 17.01.2006 року за період з 11.05.2006 року по 14.08.2006 року – в сумі 1950,09 грн.,

за договором № 20/Э-ПСН-01457 від 21.04.2005 року за період з 07.12.2006 року по 19.12.2006 року – в сумі 185444,45 грн. (з урахуванням валюти договору – 6404,60 грн.),

за договором № 14/Э-ПСН-01301 від 23.03.2005 року за період з 05.10.2005 року по 10.10.2005 року – в сумі 5726,70 грн.,

за контрактом № 36/04/ПСН-01135 від 27.12.2004 року за період з 14.02.2006 року по 22.02.2006 року – в сумі 105658,71 грн.,

за договором № ПСН-00347 від 08.01.2004 року за період з 31.08.2005 року по 08.09.2005 року – в сумі 869,52 грн.,

за контрактом № ПСН-00021 від 13.02.2006 року за період з 27.07.2006 року по 31.07.2006 року – в сумі 7494,69 грн.,

за договором № ПСН-01833 від 10.02.2006 року за період з 12.05.2006 року по 26.05.2006 року – в сумі 85661,64 грн.,

за контрактом № 71-1/2005/ПСН-01730 від 16.12.2005 року за період з 26.06.2006 року по 01.07.2006 року в сумі 3817,80 грн.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Суд вважає помилковими висновки відповідача щодо застосування положень ч. 3 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а саме, застосування санкцій у випадках наявності рішень суду про відмову в позові повністю або частково або закриття провадження у справі по причині погашення нерезидентом заборгованості, яке відбулося до моменту винесення судом рішення по справі є помилковим та таким, що суперечить головному завданню та меті Закону – стимулюванню резидентів до вжиття усіх можливих заходів до якнайшвидшого повернення в Україну валютної виручки, своєчасному поверненню валютних резервів України.

Так, як вбачається з рішень арбітражних судів, третейського суду, копії яких долучено до матеріалів справи, позивач звертався до арбітражного суду Краснодарського краю, арбітражного суду м. Москви, Міжрегіонального суду м. Армавір з позовними заявами про стягнення з нерезидентів заборгованості в іноземній валюті та спонукання до виконання зобов’язання з постачання продукції.

В ході арбітражного провадження до ухвалення судом рішення заборгованість за договорами була сплачена, зобов’язання щодо постачання продукції виконані. Враховуючи добровільне задоволення нерезидентами позовних вимог позивача до ухвалення рішення та відсутність на момент ухвалення рішення заборгованості та зобов’язання з постачання продукції, які були предметами розгляду спору у справах, арбітражним судом Краснодарського краю, арбітражним судом м. Москви, Міжрегіональним арбітражним судом м. Армавір відмовлено Відкритому акціонерному товариству „Маріупольський завод важкого машинобудування” у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з нерезидентів та у задоволенні вимоги про спонукання до виконання зобов’язання з постачання продукції.

Разом з тим, у рішеннях арбітражного суду Краснодарського краю, арбітражного суду м. Москви, Міжрегіонального арбітражного суду м. Армавір зазначено, що арбітраж не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, оскільки заборгованість на момент прийняття рішення погашена, зобов’язання з постачання продукції виконано, однак на момент подання позовних заяв позовні вимоги були обґрунтовані, тому витрати по сплаті державного мита та арбітражного спору віднесені за рахунок відповідачів-нерезидентів.

Суд вважає, що звернення з позовними заявами до нерезидентів до арбітражного суду Краснодарського краю, арбітражного суду м. Москви, Міжрегіонального арбітражного суду м. Армавір свідчить про прийняття позивачем належних заходів щодо своєчасного надходження валютної виручки на територію України, та звернення до наведених судів зупиняє нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

Також, рішеннями арбітражного суду Краснодарського краю, арбітражного суду м. Москви, Міжрегіонального арбітражного суду м. Армавір встановлені факти порушення нерезидентами строків сплати вартості поставленого товару (строки постачання продукції) та визнано правомірними звернення позивача з позовами до судів про стягнення заборгованості, спонукання до виконання зобов’язання з постачання продукції.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

В контекстуальному розумінні приписів наведеної норми, в разі задоволення обґрунтованих вимог позивача він звільняється від сплати пені, яка передбачена зазначеною статтею.

Отримання коштів від відповідачів-нерезидентів після порушення провадження по справі, свідчить про обґрунтованість вимог позивача і про те, що позов підлягав би задоволенню в цій частині і в тому разі, коли б платник-нерезидент їх не перерахував.

За таких умов, сам по собі факт відмови в задоволенні позовів виходячи із процесуальних засад (регламенту розгляду справ) в арбітражному суді Краснодарського краю, арбітражному суді м. Москви, Міжрегіональному арбітражному суді м. Армавір не є підставою для відновлення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” і нарахування пені в сфері ЗЕД включаючи період, на який ці строки було зупинено. Сума боргу була добровільно погашена, продукція була добровільно поставлена нерезидентами під час арбітражного провадження, що свідчить про те, що саме у зв’язку із звернення позивача до цих судів, наділених повноваженнями розглядати спори в сфері зовнішньоекономічної діяльності між суб’єктами господарювання були врегульовані спори шляхом добровільної сплати нерезидентами суми заборгованості.

При прийнятті рішення про стягнення заборгованості з нерезидента не може бути застосована фінансова санкція. Умова Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” про те, що резидент звільняється від нарахування пені у випадку, коли отримано рішення про задоволення позову, але кошти можуть і не надійти, не може застосовуватись і до випадку, коли боржник у зв’язку з отриманням позову і порушенням провадження у справі сам, з власної волі, до прийняття рішення, перерахував всі кошти або їх частину, тобто визнав обґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що припинення провадження у справі, зокрема, у зв’язку з добровільним задоволенням позовних вимог, є позитивним вирішенням спору на користь позивача. Таким чином, у кожному випадку, судам необхідно досліджувати обставини, що зумовили припинення провадження у справі. При цьому, для визначення можливості застосування санкцій слід виходити не з формальної обставини – припинення провадження у справі, а з факту погашення заборгованості.

Причиною відмови судів в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” до нерезидентів про повернення валютної виручки (поставки товару) за експортними (імпортними) договорами № 2Рсб-00945 від 11.10.2005 року, № 2Рсб-00816 від 20.04.2005 року, № 2Рсб-00914 від 08.09.2005 року, № 2Рсб-01018 від 05.01.2006 року, № 20/Э-ПСН-01457 від 21.04.2005 року, № 14/Э-ПСН-01301 від 23.03.2005 року, № 36/04 від 27.12.2004 року, № 71-1/2005/ПСН-01730 від 16.12.2005 року, № ПСН-01833 від 10.02.2006 року, та припинення судом провадження по справах за позовними заявами Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” до нерезидентів про повернення валютної виручки (поставки товару) за експортними (імпортними) договорами № 2Рсб-00827 від 12.05.2005 року, № 2Рсб-00956 від 26.10.2005 року, № 2Рсб-00959 від 04.11.2005 року, є погашення нерезидентами заборгованості, яке відбулося до моменту прийняття судами рішень по зазначеним справам.

Отже, відмова в позові та припинення провадження сталися не внаслідок безпідставності вимог Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, а саме через визнання боргу нерезидентами та самостійного погашення його на підставі поданих позовів про його стягнення. З огляду на викладене, нарахування та стягнення пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті має застосовуватись лише у разі встановлення судом безпідставності позовних вимог резидентів про стягнення з їх контрагентів-нерезидентів заборгованості за зовнішньоекономічними угодами.

Таким чином, розрахунки пені за порушення законодавчо встановлених термінів повернення валютної виручки за наведеними експортно-імпортними контрактами зроблені відповідачем без урахування періоду зупинення цих термінів з підстав звернення позивача до суду, не ґрунтуються на вимогах ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” і є помилковими.

Суд вважає, що нарахування відповідачем пені у випадках звернення позивача з позовними заявами до арбітражних судів до дати прийняття арбітражними судами ухвал про порушення провадження у справі є наслідком неправильного застосування відповідачем ч. 2 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та здійснено з порушенням ст.ст. 216, 218, 238 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 цього ж кодексу передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлені заходи, які у випадку порушення нерезидентом строків повернення валютної виручки (90 днів) необхідно вжити резиденту для недопущення правопорушення у сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Як зазначалось позивач звертався до арбітражного суду Краснодарського краю, арбітражного суду м. Москви, з позовними заявами про стягнення з нерезидентів заборгованості в іноземній валюті та спонукання до виконання зобов’язання з постачання продукції, про що свідчать поштові квитанції, фіскальні чеки Укрпошти.

Днем подання позову до арбітражного суду вважається день його вручення арбітражному суду, в разу відправлення поштою – дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.

Таким чином, датою прийняття заяви резидента арбітражним судом з позовом до нерезидента про стягнення заборгованості за експортно-імпортними контрактами є дати вручення належним чином оформленої позовної заяви арбітражному суду. Подання такої заяви за своїм змістом є рівнозначним до прийняття судом до розгляду позовної заяви, тому з цього часу терміни, передбачені ст.ст. 1, 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” зупиняються і пеня за цей період не сплачується.

Позивачем було вжито встановлених Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” заходів , направлених на недопущення правопорушеннч (зупинення законодавчо встановлених термінів повернення валютної виручки), що згідно ст. 218 Господарського кодексу України звільняє позивача від застосування адміністративно-господарської відповідальності і свідчить про відсутність підстав для нарахування пені.

Суд зауважує, що для з’ясування дати (моменту) прийняття судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом необхідно враховувати, що юридичним фактом, який встановлює процесуальні відносини між сторонами спору є насамперед факт звернення позивача до суду , а не факт порушення провадження у справі. Тому датою прийняття судом позовної заяви, з якої терміні, передбачені ст.ст. 1, 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” зупиняються, слід вважати саме дату звернення резидента до суду з позовом до нерезидента.

З огляду на викладене, висновки відповідача щодо нарахування пені до дати винесення арбітражними судами ухвали про порушення провадження у справі за експортними (імпортними) договорами № 2Рсб-01007 від 27.12.2005 року, № 2Рсб-01059 від 02.02.2006 року, № 2Рсб-01018 від 05.01.2006 року, № ПСН-01833 від 10.02.2006 року, № 71-1/2005/ПСН-01730 від 16.12.2005 року, є безпідставними.

Таким чином, розрахунки пені за порушення законодавчо встановлених термінів повернення валютної виручки за наведеними експортно-імпортними контрактами зорблені відповідачем без урахування періоду зупинення цих термінів з підстав звернення позивача до суду , не ґрунтуються на вимогах ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Суд вважає також безпідставним нарахування відповідачем позивачу пені за день надходження коштів (поставки товару) з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (у редакції, що була чинною на момент складання відповідачем акту перевірки), порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 ст. 198 Господарського кодексу України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, висновок відповідача про те, що день виконання зобов’язання (день надходження коштів на валютний рахунок позивача, день поставки товару) одночасно є і днем прострочення суперечить діючому законодавству.

З урахуванням викладеного, є необґрунтованим та незаконним нарахування відповідачем пені на день надходження коштів на валютний рахунок позивача, поставки товару за договорами № 2Рсб-00827 від 12.05.2005 року, № 2Рсб-00763 від 17.12.2005 року, № 2Рсб-00862 від 16.06.2005 року, № 2Рсб-00822 від 22.04.2005 року, № 2Рсб-00753 від 16.02.2005 року, № ПСН-01096 від 01.01.2005 року, № ПСН-02069 від 17.01.2006 року, № ПСН-00347 від 08.01.2004 року, № ПСН-00021 від 13.02.2006 року, № 71-1/2005/ПСН-01730 від 16.12.2005 року.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, за контрактом № ПСН-00021 від 13.02.2006 року відповідачем нараховано пеню за порушення термінів надходження імпортованої продукції. При цьому, відповідно до CMR № 460021, 460022, пеня нарахована до дати перетину митного кордону, а саме – до 31.07.2006 року. Проте, як вбачається з CMR № 460021, 460022, датою перетину митного кордону є, відповідно, 25.07.2006 року та 27.07.2006 року, про що свідчить штемпель Куп’янської митниці. Наведене свідчить про безпідставність нарахування відповідачем пені за контрактом № ПСН-00021 від 13.02.2006 року в розмірі 7494,69 грн.

Також, нарахування відповідачем позивачу пені у сфері ЗЕД спірним податковим повідомленням-рішенням було здійснено з порушенням ст.ст. 218, 223, 238, 250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених статтями 1, 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” термінів розрахунків у сфері ЗЕД, нарахування якої передбачено ст. 4 цього закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання передбачені ч. 2 ст. 223 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 250 цього ж кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням того, що адміністративно-господарські санкції і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб’єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду.

З урахуванням викладеного і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку, повинно відбуватись в межах строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач звертався до суду із позовом про стягнення сум адміністративних санкцій.

З урахуванням викладеного, є необґрунтованим та незаконним нарахування відповідачем пені позивачу за договорами № 2Рсб-00827 від 12.05.2005 року, № 2Рсб-00763 від 17.12.2005 року, № 2Рсб-00862 від 16.06.2005 року, № 2Рсб-00945 від 11.10.2005 року, № 2Рсб-00956 від 26.10.2005 року, № 2Рсб-00959 від 04.11.2005 року, № 2Рсб-00816 від 20.04.2005 року, № 2Рсб-00822 від 22.04.2005 року, № 2Рсб-00914 від 08.09.2005 року, № 2Рсб-00753 від 16.02.2005 року, № ПСН-01096 від 01.01.2005 року, № 20/Э-ПСН-01457 від 21.04.2005 року, № 14/Э-ПСН-01301 від 23.03.2005 року, № 36/04 від 27.12.2004 року, № ПСН-00347 від 08.01.2004 року.

З огляду на викладене, висновки відповідача про порушення позивачем норм ст.ст. 1, 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” суперечать нормам чинного законодавства, та відповідачем необґрунтовано визначений розмір пені у наступних розмірах:

за договором № 2Рсб-00827 від 12.05.2005 року – 655,08 грн.

за договором № 2Рсб-01007 від 27.12.2005 року – 65611,61 грн.

за контрактом № 2Рсб-00763 від 17.12.2005 року – 59066,06 грн.

за договором № 2Рсб-00862 від 16.06.2005 року – 26203,48 грн.

за договором № 2Рсб-00945 від 11.10.2005 року – 9211,98 грн.

за договором № 2Рсб-00956 від 26.10.2005 року – 17482,74 грн.

за договором № 2Рсб-00959 від 04.11.2005 року – 172,76 грн.

за договором № 2Рсб-00816 від 20.04.2005 року – 116,72 грн.

за договором № 2Рсб-00822 від 22.04.2005 року – 7142,99 грн.

за договором № 2Рсб-00914 від 08.09.2005 року – 994,85 грн.

за договором № 2Рсб-00753 від 16.02.2005 року – 1170,74 грн.

за договором № 2Рсб-01059 від 02.02.2006 року – 818,26 грн.

за договором № 2Рсб-01018 від 05.01.2006 року – 285710,92 грн.

за контрактом № ПСН-01096 від 01.01.2005 року – 24256,54 грн.

за договором № ПСН-02069 від 17.01.2006 року – 20,32 грн.

за договором № 20/Э-ПСН-01457 від 21.04.2005 року – 182444,45 грн.

за договором № 14/Э-ПСН-01301 від 23.03.2005 року – 5726,70 грн.

за контрактом № 36/04/ПСН-01135 від 27.12.2004 року – 105658,71 грн.

за договором № ПСН-00347 від 08.01.2004 року – 869,52 грн.

за контрактом № ПСН-00021 від 13.02.2006 року – 7494,69 грн.

за договором № ПСН-01833 від 10.02.2006 року – 85661,64 грн.

за контрактом № 71-1/2005/ПСН-01730 від 16.12.2005 року – 3181,50 грн.

З огляду на викладене вимоги позивача про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2007 року № 000003220 про нарахування пені у сфері ЗЕД у сумі 889672,26 грн. є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6, 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.03.2007 року № 000003220 про нарахування пені у сфері ЗЕД частково у сумі 889672,26 грн. – задовольнити.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 28.03.2007 року № 000003220 в частині нарахування пені у сфері ЗЕД у сумі 889672,26 грн.

Присудити Відкритому акціонерному товариству “Маріупольський завод важкого машинобудування” з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.