Постанова № 42178957, 23.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2014 року 15:23 № 826/16671/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2014 року №0010492201, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» (надалі - позивач або ТОВ «Альфа Хімгруп») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2014 року №0010492201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 19.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Альфа Хімгруп» не порушувало вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Паритет-агро» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 19.11.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 19.11.2014 року не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

При цьому, 19.11.2014 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте у межах та на підставі наявних у ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Альфа Хімгруп» порушень вимог податкового законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд у судовому засіданні 19.11.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альфа Хімгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Паритет-агро» за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, у зв'язку з чим складено акт від 02.10.2014 року №459/1-22-01/37250244 (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Альфа Хімгруп» положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 482 715,00 грн., в тому числі за квітень 2014 року - 482 715,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Альфа Хімгруп» подало до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення на вказаний акт, розглянувши які відповідач листом від 20.10.2014 року №13549/10/26-50-22-01 вказав про залишення висновків акту перевірки без змін, а заперечень ТОВ «Альфа Хімгруп» - без задоволення.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 22.10.2014 року №0010492201, яким ТОВ «Альфа Хімгруп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 482 715,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 120 678,75 грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Альфа Хімгруп» в звітних (податкових) періодах за квітень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій акту перевірки та наказу від 29.09.2014 року №2481, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альфа Хімгруп» на підставі п. 79.1 ст. 79 ПК України, приписами якого передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Разом з тим, слід зазначити, що ані акт перевірки, ані наказ на перевірку не містять законодавчо обґрунтованих підстав, визначених положеннями ст.ст. 77 та 78 ПК України, для проведення перевірки ТОВ «Альфа Хімгруп», внаслідок якої контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що наявна у матеріалах справи копія запиту про надання інформації та її документального підтвердження від 31.07.2014 року №9684/10/22-01, яким від ТОВ «Альфа Хімгруп» запитувалася інформація про фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Паритет-агро», не є належним та допустимим доказом правомірності перевірки позивача, оскільки, по-перше, не містить доказів направлення/вручення останнього ТОВ «Альфа Хімгруп» та не надання товариством пояснень та їх документальних підтверджень протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, як того вимагають приписи пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а, по-друге, вказаний факт, як було зазначено вище, не зазначений в якості підстави для перевірки позивача в акті перевірки та наказі на перевірку.

При цьому, інших доказів на підтвердження обґрунтованості факту проведення перевірки ТОВ «Альфа Хімгруп» відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано, а з матеріалів справи іншого не вбачається.

Щодо правомірності формування ТОВ «Альфа Хімгруп» податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Паритет-агро» суд зазначає про наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі - Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Паритет-агро».

У відповідності до наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Паритет-агро» (Продавець) укладено договір №1704МАХ від 17.04.2014 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану виморожену 1 ґатунку, надалі по тексту Товар, у кількості 300 тонн (+/-5%).

Поставка Товару здійснюється автотранспортом на умовах СРТ - м. Миколаїв, ДБМП, НП «Терминал-Укрпищесбытсырье» (надалі - Термінал) з оплатою витрат з транспортування, з наданням посвідчення якості. Товаротранспортна накладна (надалі - ТТН) повинна бути оформлена у друкованому вигляді у відповідності до Інструкції, наданої Покупцем, та не повинна містити ніяких виправлень та закреслень.

Документом, що підтверджує відвантаження партії Товару (перехід права власності на Товар), слугує рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна. Вказані документи оформлюються за наслідками повного виконання зобов'язань Продавцем на весь фактично поставлений об'єм Товару.

Згідно додаткової угоди №1 від 18.04.2014 року до договору №1704МАХ від 17.04.2014 року, сторони погодили, що Товаротранспортна накладна (надалі - ТТН) повинна бути оформлена у друкованому вигляді та/або у рукописному вигляді у відповідності до Інструкції, наданої Покупцем, та не повинна містити ніяких виправлень та закреслень.

На підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарських операцій, здійснених на підставі вищезазначеного договору, позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунків на оплату (№302 від 20.04.2014 року на суму 391 515,60 грн., №303 від 22.04.2014 року на суму 481 577,40 грн., №308 від 22.04.2014 року на суму 353 421,00 грн., №317 від 23.04.2014 року на суму 351 439,20 грн., №319 від 24.04.2014 року на суму 95 346,60 грн., №320 від 24.04.2014 року на суму 243 761,40 грн., №329 від 25.04.2014 року на суму 358 265,40 грн., №330 від 26.04.2014 року на суму 279 213,60 грн., №331 від 27.04.2014 року на суму 341 750,40 грн.);

- видаткові накладні (№372 від 20.04.2014 року на суму 391 515,60 грн., №373 від 22.04.2014 року на суму 481 577,40 грн., №379 від 22.04.2014 року на суму 353 421,00 грн., №391 від 23.04.2014 року на суму 351 439,20 грн., №392 від 24.04.2014 року на суму 95 346,60 грн., №393 від 24.04.2014 року на суму 243 761,40 грн., №421 від 25.04.2014 року на суму 358 265,40 грн., №422 від 26.04.2014 року на суму 279 213,60 грн., №423 від 27.04.2014 року на суму 341 750,40 грн.);

- податкових накладних (від 20.04.2014 року №77 на суму 391 515,60 грн., від 22.04.2014 року №80 на суму 834 998,40 грн., від 23.04.2014 року №88 на суму 351 439,20 грн., від 24.04.2014 року №94 на суму 339 108,00 грн., від 25.04.2014 року №101 на суму 358 265,40 грн., від 26.04.2014 року №103 на суму 279 213,60 грн., від 27.04.2014 року №104 на суму 341 750,40 грн.);

- товарно-транспортних накладних (№352035 від 23.04.2014 року, №352028 від 21.04.2014 року, №б/н від 21.04.2014 року, №352034 від 22.04.2014 року, №003116 від 25.04.2014 року, №000862 від 18.04.2014 року, №021262 від 26.04.2014 року, №6 від 24.04.2014 року).

Водночас, як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом наголошено на тому, що позивачем до перевірки надано довіреність від 20.04.2014 року №108, яка видана ОСОБА_1 для отримання від ТОВ «Паритет-агро» цінностей за договором №1704МАХ від 17.04.2014 року, в якій відсутній зразок підпису особи, що одержала довіреність, підписи керівника підприємства та головного бухгалтера, печатка товариства.

Так, приписами п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 (надалі - Інструкція №99), вказано, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п. 3 Інструкції №99).

У силу п. 13 Інструкції №99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

З аналізу вищенаведених законодавчих положень вбачається, що право особи на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника посвідчується належним чином складеною довіреністю, про складання якої вказується у журналі реєстрації довіреностей. При цьому, довіреність передається постачальнику, а, відтак, остання не залишається у покупця, з огляду на що суд вказує про необґрунтованість тверджень контролюючого органу, викладених в акті перевірки.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія витягу з журналу реєстрації довіреностей, з якого вбачається факт видачі на ім'я ОСОБА_1 довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Паритет-агро» за договором №1704МАХ від 17.04.2014 року.

Також, суд вважає необґрунтованими твердження контролюючого органу щодо порушень при складанні товарно-транспортних накладних, наданих позивачем до перевірки, з посиланням на те, що останні заповнені кульковою ручкою, а при аналізі реєстраційних номерів автотранспортних засобів, зазначених в товарно-транспортних накладних, та відповідно до бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, встановлено, що автомобіль ДАФ (реєстраційний номер НОМЕР_1), МАН (реєстраційний номер НОМЕР_2), ДАФ (реєстраційний номер НОМЕР_3), марка відсутня (реєстраційний номер НОМЕР_4) та причіп/напівпричепи (реєстраційні номера НОМЕР_5, НОМЕР_6) не зареєстровані в зазначеній базі ДАІ, а причіп/напівпричепи (реєстраційні номера НОМЕР_7 та НОМЕР_8) зареєстровані як причіп-контейнеровоз-Е, що унеможливлює транспортування наливом олії соняшникової нерафінованої, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів на підтвердження вказаних фактів суду. Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається моменту в часі, станом на який відповідачем сформовано вищезазначену інформацію.

Щодо тверджень контролюючого органу про невідповідність товарно-транспортним накладним формі, встановленій умовами договору, суд зазначає, що, згідно наявної у матеріалах справи додаткової угоди №1 від 18.04.2014 року до договору №1704МАХ від 17.04.2014 року, сторони погодили, що Товаротранспортна накладна (надалі - ТТН) повинна бути оформлена у друкованому вигляді та/або у рукописному вигляді у відповідності до Інструкції, наданої Покупцем, та не повинна містити ніяких виправлень та закреслень, а, відтак, сторонами при складанні останніх не порушено умов договору №1704МАХ від 17.04.2014 року, про що вказано в акті перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, а також за результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

Водночас, як було зазначено вище, у висновках акту перевірки контролюючим органом зазначено про заниження ТОВ «Альфа Хімгруп» податку на додану вартість на загальну суму 482 715,00 грн., в тому числі за квітень 2014 року - 482 715,00 грн.

Проте, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії податкової декларації з податку на додану варіть за квітень 2014 року, зокрема додатку 5 до вказаної декларації, податковий кредит за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Паритет-агро» за вказаний період позивачем включено не було.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Альфа Хімгруп» мало ділову мету, укладаючи вказаний правочин з ТОВ «Паритет-агро», що підтверджується наступним.

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, на підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Паритет-агро» за перевіряємий період товару позивачем надано суду копію контракту №Р02718 від 17.04.2014 року, інвойсів та вантажно-митної декларації.

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Паритет-агро») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що реєстрація останнього платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні у матеріалах справи копії первинних облікових документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Паритет-агро», відповідають встановленим вимогам податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного вище товариства (ТОВ «Паритет-агро») умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Паритет-агро» - діяв як добросовісний платник. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

Також, з матеріалів справи не вбачається, а сторонами не спростовано факту дійсності правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ «Паритет-агро».

Враховуючи все викладене, суд, з урахуванням вищезазначених висновків та встановлених обставин у даній справі, дійшов висновку про необґрунтованість висновків ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі яких позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а, отже, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2014 року №0010492201 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.10.2014 року №0010492201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» (ідентифікаційний код: 37250244, адреса: 03680, м. Київ, вул. Горького, 172, літера А) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (ідентифікаційний код: 38745056, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок