Рішення № 42178795, 24.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа № 911/4599/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа”, м. Вишгород

про стягнення 26588,82 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі позивач) заявлено позов до Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа” (надалі відповідач) про стягнення 26588,82 грн. з яких 14888,01 грн. пені, 3339,42 грн. 3% річних, 8361,39 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13/3417-БО-17.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 26.11.2014 р.

В судове засідання 26.11.2014 р. представники позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 26.11.2014 р. що підтверджується поштовим повідомленням врученим 06.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2014 р. Узвязку з неявкою позивача розгляд справи відкладено на 11.12.2014 р.

В судовому засіданні 11.12.2014 р. з’явилися представники як позивача, так і відповідача.

У вищезазначеному судовому засіданні, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, судом оголошено перерву до 24.12.2014 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

В судовому засіданні 24.12.2014 р. з’явилися представники як позивача, так і відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (позивач, продавець) та Вишгородським районним комунальним підприємством “Вишгородтепломережа” (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3417-БО-17 відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Націальна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі – газ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, (далі – споживачам покупця).

У п. 2.1. договору зазначено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 2485,0 тис. куб. м. (два мільйони чотириста вісімдесят п’ять тисяч куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.):

Місяць

Обсяг

Місяць

Обсяг

Місяць

Обсяг

Місяць

Обсяг

Січень

550,0

Квітень

100,0

Липень

0,0

Жовтень

150,0

Лютий

485,0

Травень

0,0

Серпень

0,0

Листопад

350,0

Березень

400,0

Червень

0,0

Вересень

0,0

Грудень

450,0

І кв.

1435,0

ІІ кв.

100,0

ІІІ кв.

0,0

ІV кв.

950,0

Пунктом 5.2. у редакції додаткової угоди № 1 від 04.10.2012 р. закріплено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- Податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 295,60 грн., крім того ПДВ – 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ – 354,72 грн. (триста шістдесят чотири гривні 72 коп.).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 3823,78 грн., крім того ПДВ – 20% - 774,76 грн., всього з ПДВ – 4588,54 (чотири тисячі п’ятсот вісімдесят вісім гривень, 74 коп.) гривень.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного, за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання повноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов зазначеного договору позивачем була проведена поставка газу відповідачеві, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від: 30.09.2013 р. на суму 2362418,63 грн., 30.09.2013 р. на суму 1816063,17 грн., 30.09.2013 р. на суму 1762905,38 грн., 30.09.2013 р. на суму 906628,39 грн., 31.10.2013 р. на суму 509001,71 грн., 30.11.2013 р. на суму 984791,59 грн., 31.12.2013 р. на суму 2139758,22 грн., на загальну суму – 10481567,09 грн.

Відповідно до умов договору (п. 6.1), відповідач повинен був остаточно розраховуватись за фактично спожиті обсяги газу на підставі вказаних актів до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу включно.

Судом встановлено, що відповідач сплатив повністю суму основного боргу за вказаними актами прийому-передачі – 09.04.2014 р.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати коштів за поставлений позивачем у січні-грудні 2013 року природний газ на підставі договору від 28.12.2012 р. № 13/3417-БО-17.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідачем основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача:

- 2916,27 грн. пені та 583.26 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.02.2013 р. по 21.02.2013 р., за несвоєчасну сплату вартості природного газу поставленого у січні 2013 року;

- 212,85 грн. пені, 42,56 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.05.2013 р. по 20.05.2013 р. та 70,75 грн. інфляційних втрат, за несвоєчасну сплату вартості природного газу поставленого у квітні 2013 року;

- 2973,73 грн. пені, 686,25 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.11.2013 р. по 11.12.2013 р. та 1018,00 грн. інфляційних втрат, за несвоєчасну сплату вартості природного газу поставленого у жовтні 2013 року;

- 4077,31 грн. пені, 940,92 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.12.2013 р. по 30.12.2013 р. та 4693,87 грн. інфляційних втрат, за несвоєчасну сплату вартості природного газу поставленого у листопаді 2013 року;

- 4707,85 грн. пені, 1086,43 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.01.2014 р. по 09.04.2014 р. та 2578,77 грн. інфляційних втрат, за несвоєчасну сплату вартості природного газу поставленого у грудні 2013 року.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобов’язання та 3 % річних, суд встановив, що позивачем відповідні розрахунки здійснені невірно, оскільки останнім в деяких розрахунках було здійснено нарахування пені та 3% річних без урахування здійснених відповідачем часткових проплат, крім того, позивачем частково проводилися розрахунки пені та 3% річних на суму боргу без врахування фактичної проплати з урахуванням такої проплати в один і той самий період прострочення.

У п. 1.9. роз’яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму від 17.12.2013 р. № 14 вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Як вбачається, з заперечень на відзив поданих позивачем, останній погоджується з обґрунтуваннями відповідача у відзиві, щодо невірного розрахунку пені за прострочення виконання грошового зобов’язання. Проте, позивач заперечує твердження відповідача щодо застосування вимог викладених у вищезазначених роз’ясненнях Вищого господарського суду України до здійснення розрахунку 3% річних. З даними запереченнями суд не погоджується і вважає твердження відповідача викладені у відзиві на позов обґрунтованими та, такими, що підтверджені вимогами чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14888,01 грн. та 3% річних 3339,42 грн. підлягає задоволенню частково, а саме, у розмірі 13484,06 грн. пені та 3037,33 грн. 3% річних.

У пп. 3.2. п. 3 роз’яснень наданих Вищим господарським судом України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов’язання» № 14 від 17.12.2013 р., згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у офіційних періодичних виданнях.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений вказаною державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем,у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становить менше одиниці.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права» передбачено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така ж позиція наведена у роз’ясненнях наданих Вищим господарським судом України у постанові від 05.04.2011 № 23/566 та листі Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 № 62-97.

З урахуванням наведених вище роз’яснень, суд, здійснивши розрахунок інфляційних втрат, встановив, що відповідний розрахунок здійснений позивачем невірно, оскільки у квітні та листопаді мала місце дефляція, проте, позивачем нарахована інфляція, а отже останнім не враховано всі показники індексу інфляції за кожен місяць прострочення основного боргу, з урахуванням яких здійснюється розрахунок інфляційних втрат, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8361,39 грн., підлягає задоволенню частково, а саме, у розмірі 2274,01 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа” (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3в; код ЄДРПО України 13713569) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПО України 20077720) – 13484 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 06 коп. пені, 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 01 коп. інфляційних втрат, 3037 (три тисячі тридцять сім) гривень 33 коп. 3% річних та 1291 (одну тисячу двісті дев’яносто одну) гривню 49 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін