Постанова № 42178705, 20.10.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5045/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Текс" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 26.08.2014 року № 318, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Текс" (надалі - ТОВ «Дельта Текс», товариство або позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області (надалі - Інспекція, або відповідач), в якому позивач, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 26.08.2014 року № 318.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 06.02.2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області проведено планову перевірку дотримання ТОВ "Дельта Текс" законодавства про захист прав споживачів за місцезнаходженням магазину позивача, а саме: Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Фонтанка, багатофункціональний торгівельно-виставковий офісний комплекс «РІВ'ЄРА», за результатами якої відповідачем складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 06.02.2014 року № 002112, яким встановлено порушення позивачем: ст.ст. 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п.10,14,16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки від 19.04.2007 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 318 від 26.08.2014 року, якою до ТОВ «Дельта Текс» застосовано штраф у розмірі 7139,00 грн.

Позивач вважає зазначену постанову № 318 від 26.08.2014 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки остання порушує вимоги чинного законодавства України та законні права позивача, та в обґрунтування неправомірності даної постанови позивач зазначає наступне.

Так, в частині строків притягнення позивача до відповідальності, ТОВ «Дельта Текс», посилаючись на положення ст. 250 Господарського кодексу України, зазначає, що виявлення порушень, на які посилається відповідач, що на його думку були допущені позивачем, відбулося у момент проведення відповідачем перевірки, тобто 06.02.2014 року, а отже шестимісячний строк застосування до позивача санкцій у зв'язку із виявленими порушеннями сплинув 06.08.2014 року. При цьому, як вказує позивач, постанова №318 про накладення штрафу на позивача винесена відповідачем 26.08.2014, тобто через двадцять днів після закінчення строку притягнення до відповідальності, що встановлений чинним законодавством. Таким чином, на думку позивача, постанова №318 є незаконною, незалежно від суті викладених у ній обставин, адже вона прийнята із порушенням встановленого законом строку притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Стосовно наявності виявленого під час перевірки порушення, позивач зазначив, що відповідач у постанові №318 вказує на те, що порушення позивачем законодавства про захист прав споживачів полягає у порушенні ст.ст.6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.10,14,16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», затверджених наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 №104, у зв'язку із допущенням у реалізацію продукції (одяг та чоловіча білизна), яка не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ: 4519.2006) без зазначення розмірів обхвату талії, чим відмовлено споживачам у наданні необхідної достовірної, доступної та своєчасної інформації про основні споживчі властивості продукції без зазначених розмірів обхвату талії, та умови ефективного та безпечного використання у вигляді розшифровки міжнародних символів по догляду за товарами.

Позивач не погоджується із зазначеними висновками відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки, як стверджує позивач, перелік інформації про товар, що має бути надана позивачем при реалізації текстильних товарів із асортименту, що був наявний у магазині позивача на момент проведення перевірки, встановлений виключно частиною 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пунктом 16 розділу І «Загальні положення» та пунктом 2 глави 2 «Текстильні товари» розділу II «Особливості продажу окремих груп товарів» Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, і вся інформація, що вимагається зазначеними вище документами, наявна на маркуванні товарів, які реалізуються позивачем та щодо яких відповідачем прийнято рішення про відсутність необхідної інформації про продукцію.

Разом з цим, позивач стверджує, що використання ДСТУ 4519:2006 не є обов'язковим для позивача при здійсненні ним господарської діяльності, а саме роздрібної торгівлі текстильними товарами, посилаючись на положення ст.1, ст.15 Закону України «Про стандартизацію» та приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 13 від 14.01.2009 року, якою затверджений Технічний регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, що не містить вимог щодо обов'язкового застосування ДСТУ 4519:2006.

Враховуючи викладене вище, позивач зазначає, що ДСТУ 4519:2006 застосовується виключно на добровільній основі, а отже будь-які посилання на недотримання позивачем вимог ДСТУ 4519:2006 не є порушенням закону позивачем та не може мати наслідком притягнення останнього до відповідальності.

Також, позивач посилається на те, що відповідачем у постанові №318 зазначається про наявність двох основних порушень: відсутність зазначення розмірів обхвату талії та відсутність умов ефективного та безпечного використання у вигляді розшифровки міжнародних символів по догляду за товарами.

Щодо відсутності зазначення розмірів обхвату талії, позивач вважає, що вимога про його зазначення на маркуванні міститься виключно у ДСТУ 4519:2006, застосування якого не є обов'язковим. А отже, на думку позивача, дане порушення відсутнє.

Щодо відсутності розшифровки міжнародних символів по догляду за товарами, позивач вказує, що на маркуванні товарів містяться позначення та символи, що затверджені чинними нормативними актами та визначають порядок догляду за текстильними виробами. При цьому, позивач стверджує, що чинними нормативними документами не встановлено обов'язкової розшифровки таких позначень та символів безпосередньо на маркуванні товарів, а відповідні таблиці із зазначенням розмірів одягу та головних уборів, що застосовуються в різних країнах, а також міжнародних символів догляду за одягом та білизною, наявність яких передбачена п.17 Правил роздрібної торгівлі, у торговельному залі магазину позивача були розміщені.

Таким чином, на думку позивача, обидва порушення законодавства про захист прав споживачів, на які посилається відповідач, насправді відсутні, а маркування товарів, що реалізуються позивачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги викладене вище, позивач вважає, що постанова №318 є необґрунтованою, порушує норми чинного законодавства, в тому числі, щодо строків та порядку її винесення, оскільки прийнята на підставі акту №002112, в якому викладені факти, що не відповідають дійсним обставинам справи, а висновки, яких дійшов відповідач, не підтверджені нормами чинного законодавства.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.81-82), в яких зазначається, що з позовними вимогами позивача Інспекція з питань захисту прав споживачів в Одеській області не погоджується повністю з наступних підстав.

Так, стосовно строків притягнення до відповідальності, відповідач зазначив, що стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, відповідач зазначає, що винесення постанови про накладення штрафних санкцій обумовлено тим, що по-перше, приписом до акту №002112 від 06.02.2014 року Держспоживінспекція в Одеській області зобов'язала TOB «Дельта Текс» надати документи, що підтверджують вартість товару для реалізації з метою вирахування штрафних санкцій за порушення законодавства про захист прав споживачів. Дані обставини, як вказує відповідач, стали підставою для звернення відповідача до податкової інспекції із запитом про вартість реалізованої продукції згідно із накладними, відповідь на який отримано 23.07.2014 року. По-друге, відповідач зазначає, що з метою забезпечення участі уповноваженої особи у розгляді справи, TOB «Дельта Текс» неодноразово запрошувались до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, але явка на розгляд справи не була забезпечена протягом тривалого часу, що підтверджується листами №750/8 від 18.02.2014 року; №1279/8 від 28.03.2014 року; №2153/8 від 03.06.2014 року.

Таким чином, за твердженням відповідача, з урахуванням положень Господарського кодексу України та фактичних обставин справи, Держспоживінспекція в Одеській області діяла з урахуванням прав суб'єкта господарювання у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо обов'язковості нормативно-правового акту, яким передбачено порушення, відповідач зазначає, що відповідно до Декрету КМ України «Про стандартизацію і сертифікацію» державні і галузеві стандарти можуть містити як обов'язкові, так і рекомендовані вимоги. До обов'язкових вимог стандартів належать вимоги, які забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я та майна громадян; вимоги техніки безпеки і гігієни праці; метрологічні норми, правила, вимоги та положення; положення, які забезпечують технічну єдність при розробці, виготовлені, експлуатації продукції. Згідно з ч.3 ст. 5 Декрету КМУ обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності.

Разом з цим, відповідач зазначає, що пунктом 1.1. ДСТУ 4519:2006 встановлено, що стандарт установлює загальні вимоги щодо споживчого маркування товарів/виробів легкої промисловості вітчизняного та іноземного виробництва, що їх реалізовують на території України через оптову та роздрібну торгівельні мережі, а пунктом 1.2 ДСТУ 4519:2006 визначено, що вимоги цього стандарту поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України незалежно від форм власності

Таким чином, враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання 14.10.2014 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, 13.10.2014 року до суду з боку позивача засобами електронного повідомлення надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача. Також, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача містилось безпосередньо у прохальній частині позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відповідач був належним чином сповіщений про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, жодних клопотань щодо причин неприбуття у судове засідання з боку відповідача до суду не надавалось.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням належного сповіщення сторін про розгляд справи та надання з боку позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, зважаючи на положення ст.122, ст.128 КАС України, суд розглядав справу в порядку письмового провадження із прийняттям рішення по справі 20.10.2014 року.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Текс" (код ЄДРПОУ 37357021) зареєстровано як юридична особа 15.11.2010 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою з ЄДРПОУ, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.33-34). Згідно вказаних Витягу та Довідки, видами діяльності TOB «Дельта Текс» за КВЕД є: 47.71 - роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 46.16 - діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; 46.62 - оптова торгівля одягом і взуттям; 47.51 - роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.72 - роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах.

При цьому, як зазначено у позові та вбачається із матеріалів справи, позивачу належить магазин одягу «Colin's», що розташований за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Фонтанка, багатофункціональний торгівельно-виставковий офісний комплекс «РІВ'ЄРА».

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі плану проведення перевірок на І квартал 2014 року, згідно наказу Інспекції від 20.12.2013 року №750-од та направлення № 135 на проведення перевірки від 03 лютого 2014 року (а.с.92), посадовими особами Інспекції на підставі ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» здійснено державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі, ресторанного господарства, які розташовані на території Одеської області, у формі планової перевірки магазину «Colin's» TOB «Дельта Текс» за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, Фонтанська сільська рада, Комплекс будівель та споруд №1. Як зазначено в акті перевірки та не спростовувалось позивачем в адміністративному позові, вказану перевірку проведено у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання - адміністратора магазину ОСОБА_2

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Інспекції складено акт від 06.02.2014 року № 002112, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.10,14,16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.04.07 року №104, оскільки товариство допустило у реалізацію продукцію (одяг та чоловіча білизна), яка не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ:4519.2006) без зазначення розмірів обхвату талії, чим відмовлено споживачам у наданні необхідної достовірної, доступної, та своєчасної інформації про основні споживачі властивості продукції без зазначених розмірів обхвату талії, та умови ефективного та безпечного використання у вигляді розшифровки міжнародних символів по догляду за товарами (а.с.6-11,93-95).

До вказаного акту посадовою особою Інспекції складено додаток 7 із зазначенням найменування продукції та артикулу товару; країни виробника товару; нормативно-правового документу, вимоги якого порушено; одиницю виміру товару; залишок товарів (а.с.1-13,97-98). Вказаний додаток також був підписаний з боку суб'єкта господарювання.

При цьому, у розділі ІІІ акту перевірки «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акта, що мають місце з боку суб'єкта господарювання», уповноваженою особою позивача зазначено, що з викладеними в акті порушеннями товариство не згодне, оскільки вся інформація на цінниках та етикетці відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з цим, приписом акту перевірки TOB «Дельта Текс» зобов'язано усунути вказані в акті порушення, про що надати письмову інформацію з документальним підтвердженням, а також, надати документи, які підтверджують вартість партії товару, отриманого для реалізації розпорядника продукцією у строк до 18.02.2014 року.

Копію вказаного акту отримав уповноважена особа суб'єкта господарювання - адміністратор магазину ОСОБА_2

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 001945 від 06.02.2014 року за порушення, які встановлені в акті перевірки, у зв'язку із допуском адміністратором магазину ОСОБА_2 у реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ: 4519.2006) без зазначення розмірів обхвату талії, чим відмовлено споживачам у наданні необхідної достовірної, доступної, та своєчасної інформації про основні споживачі властивості продукції без зазначених розмірів обхвату талії, та умови ефективного та безпечного використання у вигляді розшифровки міжнародних символів по догляду за товарами. За вказані порушення, як зазначено у протоколі, передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.1 ст.155, ч.1 ст.156 КУпАП.

Судом встановлено, що 17.02.2014 року за вх.663 на адресу Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області з боку позивача надійшли письмові пояснення щодо порушення законодавства про захист прав споживачів від 13.02.2014 року №13/12/2014 (а.с.20), в яких товариством зазначено про помилковість висновків Інспекції щодо наявності у TOB «Дельта Текс» порушень чинного законодавства про захист прав споживачів, зокрема щодо обов'язкового застосування ДСТУ 4519:2006, на який посилається Інспекція. Також, у вказаних поясненнях товариство зазначило, що за таких обставин відсутні підстави для застосування стягнень до TOB «Дельта Текс» на підставі ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв'язку із отриманням цих пояснень позивача, Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області на адресу керівника TOB «Дельта Текс» направлено лист від 28.02.2014 року за №918/8, в якому із посиланням на положення ст.1, ст.11 Закону України «Про стандартизацію», ДСТУ 4519:2006 та ч.3 ст.5 Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію», зазначено, що вимоги ДСТУ 4519:2006 є обов'язковими для виконання, у зв'язку із чим TOB «Дельта Текс» були порушені норми чинного законодавства згідно акту перевірки від 06.02.2014 року №002112, за що передбачена відповідальність згідно ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с.21).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача направлено лист від 18.02.2014 року №750/8 (а.с.89), із зазначенням того, що станом на 18.02.2014 року припис акта перевірки від 06.02.2014 року № 002112 не виконаний, за що передбачена відповідальність за ст.188-2 КУпАП та п.9 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, у вказаному листі Інспекцією зобов'язано товариство: прибути 11.03.2014 року до Інспекції для складання протоколу про адміністративне правопорушення та надати письмові пояснення про усунення порушень та документи, які підтверджують вартість партії товару, отриманого для реалізації розпорядника продукцією.

Разом з цим, оскільки TOB «Дельта Текс» не було надано прибуткові накладні, які підтверджують вартість отриманої продукції для реалізації партії продукції, що зазначена у додатку 7 до акту перевірки, Інспекція направила на адресу керівника ГУ Міндоходів в Одеській області лист від 25.03.2014 року № 1197/5, в якому зокрема, просила у разі отримання прибуткових накладних на продукцію, зазначену у додатку 7 до акту перевірки від 06.02.2014 року № 002112, надати їх копії до Інспекції для здійснення розрахунку адміністративно-господарських санкцій (а.с.83-84).

Також, судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено лист від 28.03.2014 року №1279/8, яким повторно зобов'язано TOB «Дельта Текс» надати письмові пояснення та визначені документи, а також, з'явитись представнику товариства 08.04.2014 року до Інспекції для складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.24,90).

У відповідь на вказаний лист відповідача, позивачем надані письмові пояснення від 10.04.2014 року за №10/04/2014 разом із копією витягу з прибуткових накладних на вартість партії товару, отриманого для реалізації, які надійшли до Інспекції 16.04.2014 року за вх.№1281 (а.с.26-28).

У зв'язку із отриманням витягу з прибуткових накладних TOB «Дельта Текс», в додаток до листа від 25.03.2014 року № 1197/5, Інспекцією на адресу ГУ Міндоходів в Одеській області направлено лист від 18.04.2014 року №1591/5, в якому містилось прохання перевірити дійсність даних, зазначених у накладних (а.с.85).

05.05.2014 року Інспекцією отримано відповідь від ГУ Міндоходів в Одеській області із повідомленням про те, що матеріали перевірки крамниці «Колінз» направлені до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (а.с.86).

Зважаючи на викладене Інспекцією на адресу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлялись листи із проханням надати інформацію про результати перевірки та зазначити розмір штрафних санкцій, застосованих до товариства, у відповідь на які листом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.07.2014 року повідомлено, що за результатами розгляду отриманих матеріалів фактичної перевірки TOB «Дельта Текс», було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014 року № 0006722205 на суму штрафних санкцій у розмірі 20061 грн. (а.с.87-88).

Також, судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено лист від 03.06.2014 року №2153/8, яким зобов'язано з'явитись представника товариства 24.06.2014 року до Інспекції для складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.91). Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, аналогічний за змістом лист направлено на адресу позивача 17.06.2014 року №2356/8, яким зобов'язано з'явитись представника товариства 15.07.2014 року або 24.07.2014 року до Інспекції для складання протоколу про адміністративне правопорушення та застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с.29).

У відповідь на вказаний лист TOB «Дельта Текс» надало письмові пояснення від 25.06.2014 року, що надійшли до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області 02.07.2014 року за №2020 (а.с.31-32).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із викладеним, на підставі акту перевірки від 06.02.2014 року № 002112 та матеріалів до нього, Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області винесено постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 318 від 26.08.2014 року, якою за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативного документу, у зв'язку із відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, за що передбачена відповідальність згідно п.2, п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», до ТОВ «Дельта Текс» застосовано штраф у розмірі 7139,00 грн. (а.с.15-16).

У п.5 резолютивної частини цієї постанови зазначено, що вона може бути оскаржена суб'єктом господарської діяльності до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів або до суду.

Вважаючи висновки Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області в акті перевірки безпідставними, а винесену на його підставі постанову про накладення стягнень № 318 від 26.08.2014 року протиправною, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення стягнень № 318 від 26.08.2014 року, суд виходить з наступного.

Стосовно посилання позивача як на підставу неправомірності прийняття оскаржуваної постанови, на пропуск відповідачем визначеного ст.250 ГК України шестимісячного строку для притягнення ТОВ «Дельта Текс» до відповідальності згідно постанови № 318 від 26.08.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011, Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.2, п.13 ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 цієї статті визначено, що результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Як вбачається з оскаржуваної позивачем постанови, на підставі складеного акту перевірки від 06.02.2014 року № 002112 та матеріалів до нього, Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області винесено постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 318 від 26.08.2014 року, якою за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативного документу, у зв'язку із відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, за що передбачена відповідальність згідно п.2, п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовано до ТОВ «Дельта Текс» штраф у розмірі 7139,00 грн.

Згідно з п.2 та п.7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність: за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.2 ч.1 ст.23); за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.7 ч.1 ст.23).

Ті ж самі підстави для застосування штрафних санкцій визначені Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002 року.

Отже, виходячи з вищезазначеного, відповідальність, передбачена п.2 та п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», настає за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів та за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Таким чином, відповідач має право здійснювати перевірки суб'єктів господарювання з наступним притягненням їх до відповідальності за виявлені правопорушення, але у порядку та за умов, визначених нормами діючого законодавства.

За змістом ст. 19 ГК України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у тому числі у сфері споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно ч.2 ст. 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Серед видів адміністративно-господарських санкцій ч.1 ст. 239 Господарського кодексу України визначає адміністративно-господарський штраф, яким відповідно до ст. 241 ГК України вважається грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Визначення поняття адміністративно - господарського штрафу, наведене у ст. 241 ГК України, дає підстави для висновку про те, що адміністративно-господарський штраф визначається органами, уповноваженими здійснювати контроль за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із частиною першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється лише на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи (ч.2 ст.250 ГК України).

Отже, уповноважений орган при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, має дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим може прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, слід зазначити, що оскільки ні Законом України «Про захист прав споживачів», ні Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002 року, які є спеціальними нормами, не встановлено строків, протягом яких, на підставі акту перевірки та зібраних матеріалів Інспекцією застосовуються штрафи за порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, тому в даному випадку до спірних правовідносин застосовуються вимоги ст.250 ГК України.

Таким чином, норми ст. 250 Господарського кодексу України поширюють дію і на порядок застосування штрафних санкцій органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів за порушення законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності в сфері правовідносин зі споживачами товарів, робіт, послуг. Тобто, накладення штрафу за порушення вимог Закону №1023 є застосуванням адміністративно-господарського штрафу, який має бути накладений (застосований) державним органом з дотриманням вимог ст. 250 ГК України.

Водночас, слід зазначити, що закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вже зазначено судом, за результатом проведеної перевірки магазину ТОВ «Дельта Текс», Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області складено акт від 06.02.2014 року № 002112, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.10,14,16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.04.07 року №104, оскільки товариство допустило у реалізацію продукцію (одяг та чоловіча білизна), яка не відповідає вимогам нормативних документів (ДСТУ:4519.2006) без зазначення розмірів обхвату талії, чим відмовлено споживачам у наданні необхідної достовірної, доступної, та своєчасної інформації про основні споживачі властивості продукції без зазначених розмірів обхвату талії, та умови ефективного та безпечного використання у вигляді розшифровки міжнародних символів по догляду за товарами.

Таким чином, оскільки в даному випадку встановлене правопорушення є триваючим, та було виявлено відповідачем саме під час проведення перевірки 06.02.2014 року, то положення ст.250 ГК України застосовуються до спірних правовідносин лише в частині застосування шестимісячного строку з моменту виявлення правопорушення. Тобто, з моменту, з якого відповідачу стало відомо про сам факт вчинення позивачем правопорушення.

З огляду на вищевказане, слід зазначити, що при прийнятті відповідачем спірної постанови ним були порушені встановлені ст. 250 ГК України терміни застосування адміністративно-господарських санкцій а саме, санкції застосовано поза межами шестимісячного строку їх застосування з дня виявлення порушення, оскільки акт № 002112 складено 06.02.2014 року, а постанову про накладення адміністративних стягнень № 318 винесено 26.08.2014 року.

При цьому, така постанова, з огляду на положення ст.250 ГК України мала бути прийнята відповідачем не пізніше 07.08.2014 року.

Отже, оскаржуваною постановою відповідача до позивача застосовано адміністративно-господарські санкції після спливу шестимісячного терміну, встановленого ст. 250 ГК України для їх застосування.

В свою чергу, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно ст.250 ГК України штрафні санкції можуть бути застосовані не пізніш одного року з дня вчинення порушення позивачем, оскільки, в даному випадку, зважаючи на те, що вказане порушення було триваючим, та виявлено відповідачем саме під час проведення перевірки 06.02.2014 року, до спірних правовідносин стаття 250 ГК України застосовується лише в частині застосування шестимісячного строку з моменту виявлення правопорушення.

Водночас, слід зазначити, що визначені ст. 250 Господарського кодексу України правила обліку строку застосування адміністративно-господарських санкцій не передбачають його зупинення на час зібрання доказів або повідомлення порушника.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів, наданих відповідачем, вбачається, що останні пояснення від позивача відповідач отримав 02.07.2014 року за №2020, а інформацію від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, надану у листі від 23.07.2014 року - 01.08.2014 року, тобто, в межах шестимісячного строку з дня виявлення порушення, однак, оскаржувана постанова відповідачем прийнята лише 26.08.2014 року. Наразі, жодних причин, за яких відповідачем було пропущено шестимісячний строк, у запереченнях на позов ним не наведено.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином з огляду на викладене, вбачається, що станом на 26.08.2014 року у відповідача вже була втрачена законодавчо визначена можливість прийняття постанови про накладення штрафу на підставі акту перевірки від 06.02.2014 року, оскільки станом на вказану дату - 26.08.2014 року, відповідачем пропущено встановлений ст.250 ГК України шестимісячний термін застосування адміністративно - господарських санкцій з моменту виявлення правопорушення.

Тобто, оскаржувана постанова прийнята відповідачем із порушенням встановленого законом строку притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Отже, оскільки в даному випадку, відповідачем прийнято оскаржувану постанову за відсутності встановлених законодавством підстав для її прийняття станом на 26.08.2014 року, суд доходить висновку, що вказане є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови від 26.08.2014 року № 318.

З огляду на викладене, оскільки прийняття відповідачем постанови від 26.08.2014 року № 318, здійснено із порушенням встановленого ст.250 ГК України шестимісячного терміну застосування адміністративно-господарських санкцій з моменту виявлення правопорушення, що в свою чергу, є самостійною підставою для скасування цієї постанови, судом не надається правова оцінка доводам та висновкам Інспекції, викладеним у акті від 06.02.2014 року № 002112, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п.10,14,16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.04.07 року №104 та, відповідно, не надається оцінка доводам позивача щодо відсутності встановлених порушень та наданим до суду з боку позивача доказам.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття станом на 26.08.2014 року постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 318 від 26.08.2014 року, винесеної на підставі акту перевірки від 06.02.2014 року, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,122,128,158-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Текс" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 26.08.2014 року № 318 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 318 від 26.08.2014 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя О.М. Соколенко

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Текс" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 26.08.2014 року № 318 - задовольнити.