Рішення № 42176231, 25.12.2014, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/7108/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Логінової С.М.,

при секретарі Греховій Г.Ю.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

за участю представника служби у справах дітей - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Служби у справах дітей Хмельницької міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, стягнення моральної шкоди

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що з 27.04.2006 р. і по теперішній час вона зареєстрована у належній на праві власності ОСОБА_3 кв. №29, що у м. Хмельницькому по вул. Камянецькій, 68, що підтверджується довідкою ЖЕО ЖЕД 2 № 411 від 01.03.2014 року про склад сім'ї та прописку.

Після народження нею 21.09.2011 році сина ОСОБА_4 ОСОБА_5 М.С. дозволила їй зареєструвати його в означеній квартирі. З моменту його реєстрації і до теперішнього часу жодних претензій щодо проживання позивача та її неповнолітнього сина у ОСОБА_3 не було. Іншого житла у ОСОБА_1 немає.

Протягом тривалого часу (з 1994 р.) ОСОБА_1 проживала в цій квартирі та вела спільне господарство, мала спільний бюджет зі своєю бабусею ОСОБА_6 Кузмінічною ІНФОРМАЦІЯ_1 За проханням бабусі позивач і стала членом родини, оскільки крім неї у квартирі проживала її тітка-інвалід ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка перебувала на обліку в Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері та її неповнолітня донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 Враховуючи те, що бабуся та ОСОБА_7 часто хворіли, опікуватися відповідачем приходилося ОСОБА_1, водити її до школи, годувати, підтримувати порядок у квартирі.

Після смерті бабусі - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 офіційним опікуном відповідача стала мати позивача - ОСОБА_9, яка забрала її проживати до себе у м. Городок. Після закінчення відповідачем у 2004р. дев'ятого класу у м. Городку ОСОБА_3 повернулася в свою квартиру, де позивач за її згодою залишилась проживати з нею однією сім'ю. В даній квартирі вони вели спільне господарство, витрачали гроші на харчування, на придбання побутової техніки, кабельного телебачення, інтернету, капітального ремонту квартири (заміни вікон, вхідних та міжкімнатних дверей, сантехніки, підлоги) разом оплачували комунальні послуги тощо.

08 квітня 2014 року відповідач змінила замок на вхідних дверях і почала вимагати, щоб позивач звільнила квартиру.

В квартирі знаходяться особисті речі позивача, а саме: предмети домашнього вжитку, побутова техніка, меблі, весь одяг, грошові кошти, документи, предмети її професійної діяльності.

Позивач просить зобовязати ОСОБА_3 не чинити перешкоди їй та її малолітньому сину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 в користуванні АДРЕСА_1, що у м. Хмельницькому.

Вселити ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1, що у м.Хмельницькому. Позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявилась, повідомлена належним чином і від неї не надійшло повідомлення про причини неявки. Суд приходить до висновку ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей підтримав позов ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Частина 2 ст. 405 Цивільного кодексу України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 9 Житлового кодексу, у разі припинення сімейних відносин з власником житлового будинку колишні члени його сімї не втрачають права користування займаним ними жилим приміщенням. Та обставина, що особа є власником жилого приміщення, а отже, має охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, сама по собі не може бути підставою для виселення інших осіб, які там правомірно проживають.

Згідно ст. 156 Житлового кодексу України право члена сімї власника житлового будинку (квартири), який не є співвласником, на користування цим будинком (квартирою) обумовлене наявністю сімейних відносин з власником і спільного з ним проживання у даному буднику.

Виходячи з вказаних вимог, особа може бути визнана такою, що втратила право на проживання, якщо вона вийшла зі складу сімї останнього і перейшла проживати в інше місце.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить АДРЕСА_1, що у м. Хмельницькому. З 27.04.2006 р. і по теперішній час в означеній квартирі зареєстрована ОСОБА_1, що підтверджується довідкою ЖЕО ЖЕД 2 № 411 від 01.03.2014 р. про склад сім'ї та прописку, а з 21.09.2011 р. також зареєстрований ОСОБА_4 - син позивача. Іншого житла у ОСОБА_1 немає.

Протягом тривалого часу - з 1994 р. ОСОБА_1 проживала у ІНФОРМАЦІЯ_5, що у м. Хмельницькому, та вела спільне господарство, мала спільний бюджет зі своєю бабусею ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 В означеній квартирі проживала також її тітка-інвалід ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка перебувала на обліку в Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері та її неповнолітня донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3

Після смерті бабусі - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 офіційним опікуном відповідача стала ОСОБА_9, яка проживала у ІНФОРМАЦІЯ_6.

З 2004р. ОСОБА_3 стала проживати у ІНФОРМАЦІЯ_5, що у м. Хмельницькому, де позивач за згодою відповідача залишилась проживати в означеній квартирі. Вели спільне господарство: витрачали гроші на харчування, на придбання побутової техніки, проводили капітальний ремонт квартири (заміни вікон, вхідних та міжкімнатних дверей , сантехніки, підлоги) разом оплачували комунальні послуги тощо.

8 квітня 2014 року відповідач змінила замок на вхідних дверях і почала вимагати, щоб позивач звільнила квартиру. В квартирі знаходяться особисті речі позивача, а саме: предмети домашнього вжитку, побутова техніка, меблі, весь одяг, грошові кошти, документи, предмети моєї професійної діяльності.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 підтвердила зазначені обставини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що права позивача порушені.

Суд приходить до висновку, що слід зобовязати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та її малолітньому сину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 у користуванні АДРЕСА_1, що у м. Хмельницькому.

Вселити ОСОБА_1 та її малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1, що у м.Хмельницькому.

Суд приходить до висновку, що позивач не надала доказів щодо завдання їй моральної шкоди, тому підстави для задоволення вимог у цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, ст.9, 156 ЖК України, ст. 383, 405 Цивільного кодексу України суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Служби у справах дітей Хмельницької міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та її малолітньому сину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 в користуванні квартирою №29, будинку 68 по вул. Камянецькій, що у м. Хмельницькому.

Вселити ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 у квартиру АДРЕСА_2, що у м. Хмельницькому.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою, без участі якої проголошено рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Логінова С.М.

11.12.2014