Постанова № 42175988, 02.12.2014, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/22753/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Продан Б. Г., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому,

про зобовязання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач у позові зазначив, що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та внаслідок захворювання, пов"язаного з виконанням обовязків ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом другої групи, але відповідачем, усупереч ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-12, пенсію йому призначено у значно меншому розмірі і в перерахунку пенсії було відмовлено, тому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку призначеної пенсії та виплати її в повному розмірі та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому державної пенсії у розмірі, не нижчому 8-и мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач надав письмове заперечення на позов, у якому позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому і йому призначено державну пенсію по 2-й групі інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до ст.ст.49, 50, 54 закону № 796- 12. Розрахунок пенсії було проведено за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», виходячи з розміру 19,91 грн. та з врахуванням Закону України від 05.10.2006 року № 231-V, яким було доповнено ст.67 Закону № 796-ХII частиною третьою, якою передбачено, що в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищуються розміри пенсії, визначеної відповідно до ст.54 Закону України № 796-12, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, віднесеним до 1, 2, 3 категорій, тобто розмір пенсії до виплати не повинен бути меншим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року до ст.50,54 Закону України № 796-ХII внесені зміни з 01.01.2008 року і особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2-ї групи, щомісячна додаткова пенсія призначається у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а щомісячна державна пенсія по 2-й групі інвалідності для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році - у розмірі 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України, і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. З 01.01.2008 року (після внесення змін) у ст.54 закону № 796-12 виключено частину 4, в якій було зазначено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10, 8 та 6 мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», не може братися до розрахунку пенсії позивачу, оскільки цим законом регулюються відносини, що виникають між суб»єктами загальнообов»язкового державного пенсійного страхування, тобто застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян встановлено починаючи з 01 липня 2008 року, щоб пенсії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році інвалідів 2-ї групи досягали розміру 1090 грн. Відповідно до ст.63 Закону № 796-12 фінансування витрат, пов»язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету, і так як витрати для призначення та виплати пенсій відповідно до вищезазначеного законодавством не передбачені, тому УПФУ в м. Хмельницькому не могло витрачати кошти на цілі, не передбачені законодавством.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої ст.46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( №796-12).

Відповідно до ч.4 ст. 54 цього Закону (у редакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року) для інвалідів 2-ї групи, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, державні пенсії не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 - особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, зокрема інвалідам 2-ї групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 цього ж закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 2-ї групи, та він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, та на пільги, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-12, чого письмово не заперечував і відповідач, а тому він має право на призначення щомісячної державної пенсії у розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено ч.4 ст.54 та ст.50 закону №796-ХII. Наявність зазначеного права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституцією України.

Виходячи з пріоритетності законів над урядовими актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 закону №796- ХII, а не постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Далі, зі статей 50 та 54 закону №796-ХII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»(№ 1058-15), і іншого нормативного акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, нема, то він і повинен бути вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу, у зв»язку з чим посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же законом.

Посилання відповідача на відсутність у державному бюджеті витрат для призначення та виплати пенсій у розмірах, зазначених позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов"язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 50, ч.4 ст. 54 закону № 796- ХII.

На зазначений у позові позивачем період Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік не було зупинено виплати пенсії, основної та додаткової, зазначеним категоріям громадян у повному обсязі, тому є підстави вважати, що відповідачем пенсію позивачу у меншому ніж передбачено законом розмірі призначено безпідставно, тому позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст.ст.256, 183-2 КАС України постанову слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.158-163, 99, 256, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 22, 46 Конституції України, ст.ст.49, 50, 54 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому за період з 24.04.2014 року здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 щомісячної державної пенсії у розмірі, не нижчому 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням фактично проведених за цей період виплат.

Постанова підлягає до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з моменту отримання її копії.

Суддя :