Постанова № 42175071, 24.12.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3723/14

24 грудня 2014 року 16год. 24хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Костевич Т.О.

відповідача: представник Білик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" до Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" (далі - ДП СЛАП «Сарненський держспецлісгоп») звернулось із адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Рівненській області (далі - Сарненська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2014 року №0001482200.

Під час судового розгляду справи представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом, а відтак позивач просив суд скасувати з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення винесене Сарненською ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області 14.11.2014 року №0001482200, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств загальнодержавної власності" на суму 111 396,00 гривень, в тому числі 74 264,00 гривень основного платежу та 37 132,00 гривень - штрафної (фінансової) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про відсутність у підприємства дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт з підвищеною небезпекою - лісозаготівельних робіт, а відтак порушення СЛАП «Сарненський держспецлісгоп» умов здійснення господарської діяльності і протиправне формування валових витрат в цій частині є безпідставними, оскільки не спростовують факту виконання цих робіт та належності і допустимості наданих позивачем до перевірки первинних документів, на підставі яких формувались витрати підприємства.

З таких підстав позивач просив суд скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання на суму 111 396,00 гривень

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, подала письмові заперечення та пояснила, що податковим органом взято до уваги частину витрат, які задекларовані позивачем, з огляду на їх невідповідність вимогам законодавства, яке регулює діяльність у сфері лісозаготівлі та лісівництва.

Надані позивачем під час перевірки первинні документи не є належними, а отже не підтверджують валових витрат ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".

Крім того, позивач не мав дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт з підвищеною небезпекою - лісозаготівельних робіт, а отже не мав повноважень на укладання договорів з фізичними особами на виконання цього виду робіт. З вказаних підстав просила відмовити у задоволені позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Відповідачем, на підставі направлення від 17.01.2014 року №251/17, 250/22, 249/22, виданого Сарненською ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за той самий період, за результатами якої складено акт від 03.11.2014 року №407/22/33245764 (т.1 а.с.11-25).

Актом перевірки встановлено, зокрема, наявність наступних порушень вимог податкового законодавства зі сторони позивача:

- пп.139.1.9., п.139.1 ст.139, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено задекларовані ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" показників у рядку 05.1 декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на суму 376 647,00 грн. в т.ч. за 2012 рік - на суму 135 039,00 грн., за 2013 рік - 241 608,00 гривень..

На підставі даного акту, 14 листопада 2014 року Сарненською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №000148220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств загальнодержавної власності" на суму 122 362,50 грн., у тому числі 81555,00 грн. основного зобов'язання та 40777,50 грн. штрафної (фінансової) санкції (т.1 а.с.10).

Серед порушень, встановлених в ході перевірки, відповідачем вказано, що в періоді, який перевіряється, ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" укладено цивільно-правові договори з фізичними особами на виконання лісогосподарських робіт.

Відповідно до цих договорів замовник (ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп ) доручає, а виконавець (фізична особа) бере на себе зобов'язання здійснювати визначену за договором роботу, надавати послуги, не порушувати техніку безпеки з охорони праці та виконувати роботи на власний ризик, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити виконану виконавцем роботу (надані послуги).

Договорами передбачено розмір і порядок оплати робіт - відрядна згідно виконаних робіт. Оплата здійснюється на початку місяця наступного за звітним згідно з актом виконаних робіт ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп". Згідно з умовами договорів передача-прийняття Замовником робіт від виконавця приймається за актом.

При проведенні перевірки наявних документів встановлено, що фізичними особами на підставі договорів виконувався комплекс робіт по лісовому господарству, а саме - валка дерев, обрізка сучків, розкрижовка, трелювання, тощо.

В бухгалтерському обліку ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" операції з придбання послуг з лісозаготівлі у фізичних осіб відображені наступним чином : Дт 23 «Виробництво» Кт 661 «Розрахунки по заробітній платі».

ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" виділяв фізичним особам лісосіку та видавав карту технологічного процесу розробки лісосіки. Фізичні особи виконували лісозаготівельні роботи та здавали підприємству послуги робіт по нарядах-актах на виконання робіт.

Таким чином, відповідач дійшов до висновку про завищення позивачем валових витрат в сумі 376 647,00 гривень за 2012 - 2013 роки.

З огляду на виявлені під час перевірки порушення, контролюючим органом для позивача визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, зокрема, в розмірі 111 396,00 гривень, в тому числі 74 264,00 гривень основного платежу та 37 132,00 гривень - штрафної (фінансової) санкції, а саме: нараховано за 2012 рік 28 358,00 грн. податку (сума завищення витрат в розмірі 135 039,00 грн. * 21% - ставка податку в 2012 році) та за 2013 рік - 45 906,00 грн. податку (сума завищення витрат 241 608,00 грн. *19% - ставка податку в 2013 році).

Сарненською ОДПІ також у відповідності до п.123.1 ст.123 ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 37 132,00 гривень (74264,00 * 50% ).

Судом встановлено, що основними видами діяльності позивача згідно КВЕД є: 02.20 - лісозаготівлі, 02.10 - лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві (т.1 а.с.8-9).

Аналізуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що відповідно до ст.1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із 14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп.14.1.36 п.14.1 ст. Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Нормами п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України).

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Пунктом 142.1 ст.142 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат, що не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку, належать витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.

Тобто, за умови виконання вимог пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. «б» пп. 138.10.2 та пп. «в» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України підприємство має право включити до складу витрат лише витрати на оплату праці, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, та підтверджені документально. При цьому витрати на оплату праці включаються повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом вставлено, що контролюючим органом не заперечується факт представлення під час проведення перевірки всіх первинних документів, на підставі яких формувались валові витрати, зокрема, це і документи надані суду та долучені до матеріалів справи, а саме:

- книга нарахування заробітної плати за 2012

- відомості нарахування заробітної плати працівників позивача згідно нарядів за січень-грудень 2013 року

- цивільно-правові договори за 2012 роки та відповідні Акти виконаних робіт

- наради акти на виконання робіт за квітень-грудень 2012 року

- цивільно-правові договори за 2013 рік та відповідні Акти виконаних робіт

- наради-акти на виконання робіт за 2013 рік

- відомості на виплату грошей за 2012 - 2013 роки

- форми 1-ДФ за 2-4 квартали 2012 року

- форми 1-ДФ за 2013 рік

- звіти по ЄСВ за квітень-грудень 2012 року

- звіти по ЄСВ за січень - грудень 2013 року.

Аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України у поєднанні з дослідженими письмовими доказами дає суду підстави стверджувати, що право платника податків на формування витрат не є абсолютним або безумовним, оскільки пов'язане із виконанням низки умов, а саме: підтвердження факту їх понесення належним чином оформленими документами, зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю (належність до витрат операційної діяльності) та використання їх з метою отримання доходу.

Контролюючим органом ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не заперечується факт придбання позивачем послуг у фізичних осіб, не заперечується також і зв'язок даного виду придбаних/оплачених робіт/послуг до основної діяльності позивача. Представником відповідача вказано лише те, що в зв'язку з відсутністю дозвільних документів у сфері лісозаготівлі, ним не приймаються до уваги надані до перевірки первинні документи, які підтверджують факт понесення та формування витрат.

В той же час судом вказується на те, що під час проведення перевірки, представниками відповідача не встановлено факту завищення доходів від здійснення основного виду діяльності позивачем.

Не встановлено також і факту надмірної сплати податку з доходів фізичних осіб та нарахованих на суму виплат робітникам за цивільно-правовими угодами сум єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За таких обставин має місце упереджене ставлення до платника податків, яке полягає у визнанні доходів та запереченні факту необхідності понесення в зв'язку з цим витрат.

Судом враховується і те, що відповідно до ст.69 Лісового кодексу України передбачено обов'язок оформлення дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці лише за окремими видами діяльності у сфері лісозаготівлі.

В той же час, судом встановлено, що основними видами діяльності позивача згідно КВЕД, є: 02.20 - лісозаготівлі, 02.10 - лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві. Дані види діяльності включають у себе: вирощування будівельного лісу: посадку, пересаджування саджанців, проріджування й охорону лісів і лісосік, вирощування молодого порослевого лісу, балансової деревини та паливної деревини, діяльність лісорозсадників заготівлю круглого лісоматеріалу для деревообробної промисловості, заготівлю круглого лісоматеріалу, який використовують в необробленому вигляді, такого як рейки, огорожі, стовпи та жердини, збирання та заготівлю паливної деревини, збирання та заготівлю відходів паливної деревини, які залишилися після її заготівлі, заготівлю деревного вугілля в лісі (традиційним методом).

Відтак покликання представника відповідача на відсутність у позивача дозволів Держгірпромнагляду судом не беруться до уваги з огляду на те, що відповідачем не розмежовано видів діяльності позивача, які потребують спецдозволу, а які - ні, а також на те що за нормами Податкового кодексу України ним регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування. При цьому ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти, які регулюють порядок обчислення та справляння податків і зборів не ставлять в залежність право платника на формування доходів і витрат на наявність спеціальних дозволів, відповідальність за відсутність яких встановлена іншими законодавчими актами, які не регулюють правовідносини у сфері справляння податків.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки не зазначено, які саме документи не були надані, та не надано належну оцінку для тих первинних документів, які надавались.

Отже, відповідачем не доведено в обумовленому законодавством порядку обґрунтованості його висновків про завищення позивачем валових витрат за 2012-2013 роки на загальну суму 376 647,00 гривень, а відтак і правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 111 396,00 гривен, в тому числі 74 264,00 гривень основного платежу та 37 132,00 гривень - штрафної (фінансової) санкції.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з повноважень, визначених ч.2 ст.162 КАС України, та приймає постанову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ від 14.11.2014 року №0001482200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 111 396,00 гривен, в тому числі 74 264,00 гривень основного платежу та 37 132,00 гривень - штрафної (фінансової) санкції.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 244,67 гривень згідно з частиною 1 статті 94 КАС України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 14.11.2014 року № 0001482200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств загальнодержавної власності" на суму 111396,00 грн., в тому числі на суму 74264,00 грн. основного боргу та 37132,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Присудити на користь позивача Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн. 67 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.