Постанова № 42175049, 26.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 грудня 2014 року 08:15 справа №826/18438/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПовного товариства "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс"доПівденної митниці Міністерства доходів і зборів Українипровизнання дій протиправними, скасування вимог та актівО Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Повне товариство "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" (далі по тексту - позивач, ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач, Південна митниця), у якому просить: 1) визнати протиправними дії/рішення відповідача щодо складання актів настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року №11, від 06 листопада 2014 року №12, від 06 листопада 2014 року №13 та вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №11, від 06 листопада 2014 року №12, від 06 листопада 2014 року №13; 2) скасувати акти настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року №11, від 06 листопада 2014 року №12 та від 06 листопада 2014 року №13; 3) скасувати вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №11, від 06 листопада 2014 року №12 та від 06 листопада 2014 року №13.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/18438/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11 грудня 2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Південною митницею направлено ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №11 (зареєстровану за вихідним №16094/15-70-53 від 07 листопада 2014 року) (далі по тексту - вимога №1), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року №0280-10474-01-270914 код 2052732235, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, становить 8 348 026,00 грн. (в т. ч. мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн.).

Вимога №1 прийнята на підставі акта про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року №11 (далі по тексту - акт №1).

В акті №1 зазначено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) у кількості 22035,2 кг., який повинен був бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODЛ TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне-Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року, втрачений (повна втрата із заміною товарами іншого найменування); митна вартість товару становить 141 996,72 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,00 грн.

Південною митницею направлено ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №12 (зареєстровану за вихідним №16097/15-70-53 від 07 листопада 2014 року) (далі по тексту - вимога №2), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року №0280-10473-01-270914 код 2049604919, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, становить 8 348 026,00 грн. (в т. ч. мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн.).

Вимога №2 прийнята на підставі акта про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року №12 (далі по тексту - акт №2).

В акті №2 зазначено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) у кількості 22035,2 кг., який повинен був бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODЛ TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне-Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року, втрачений (повна втрата із заміною товарами іншого найменування); митна вартість товару становить 141 996,72 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,00 грн.

Південною митницею направлено ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №13 (зареєстровану за вихідним №16099/15-70-53 від 07 листопада 2014 року) (далі по тексту - вимога №3), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року №0280-10489-01-270914 код 0088185878, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, становить 8 348 026,00 грн. (в т. ч. мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн.).

Вимога №3 прийнята на підставі акта про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року №13 (далі по тексту - акт №3).

В акті №3 зазначено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) у кількості 22035,2 кг., який повинен був бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODЛ TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне-Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року, втрачений (повна втрата із заміною товарами іншого найменування); митна вартість товару становить 141 996,72 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,00 грн.

Позивач вважає незаконними вказані вимоги та акти про настання гарантійного випадку, а дії відповідача по їх складенню - протиправними, мотивуючи позовні вимоги наступним: товар і транспортні засоби знаходяться в зоні митного контролю пункту пропуску "Кучурган"; повна втрата товарів із заміною товарами іншого найменування відповідачем не доведена; товари прибули в Південну митницю призначення 20 жовтня 2014 року до закінчення граничного строку доставки, про що посадовими особами Південної митниці зроблено відповідну відмітку у програмному комплексі ЄАІС, що є підтвердженням фактичного виконання зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності оскаржуваних дій та рішень і зазначив, що за результатами експертних досліджень встановлено факт невідповідності товарів, що переміщувались у вантажних відсіках автотранспортних засобів, державні реєстраційні номери СА9700АА/С3666ЕК, СА0940КВ/С2802ЕМ та СА7982КР/С1995ЕР, найменуванню, зазначеному у графі 31 митних декларацій типу ТР 80 АА №408020301/2014/005494, №408020301/2014/005495 та №408020301/2014/005497 від 02 жовтня 2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 306 Митного кодексу України визначено, що фінансові гарантії є одним із способів забезпечення сплати митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 307 Митного кодексу України юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до частини третьої статті 307 Митного кодексу України фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Відповідно до частини першої статті 311 Митного кодексу України органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами частини другої статті 307 та частини третьої статі 314 Митного кодексу України взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обов'язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.

Згідно частини другої статті 311 Митного кодексу України фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

З наведених правових норм слідує, що фінансова гарантія, як спосіб забезпечення сплати митних платежів, надається органу доходів і зборів гарантом, внесеним до реєстру гарантів, відносини яких регулюються на підставі відповідних укладених угод; при цьому обов'язок гаранта виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.

У свою чергу виключний перелік випадків, коли орган доходів і зборів має право направляти гаранту вимоги щодо сплати митних платежів визначений у частині четвертій статті 311 Митного кодексу України, а саме:

1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого);

2) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;

3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу;

4) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Сторонами визнається, що ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" є гарантом - незалежним фінансовими посередником, уповноваженим на надання митним органам фінансових гарантій, та включене до реєстру гарантів.

Матеріали справи підтверджують, що 22 листопада 2012 року між Державною митною службою України та ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" укладено угоду №770 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником (далі по тексту - угода).

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 угоди передбачено, що у випадках, передбачених частиною четвертою статті 311 Митного кодексу України, митний орган, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, протягом п'яти робочих днів з дати виявлення такого факту складає акт за формою, наведеною у додатку з до цієї угоди; разом з актом у трьох оригінальних примірниках складається вимога, що підписується керівником митного органу або особою, яка його заміщує; до вимоги разом з актом додаються за наявності документи, що свідчать про настання гарантійного випадку.

Судом встановлено, що оскаржувані вимоги не містять посилань на конкретний пункт частини четвертої статті 311 Митного кодексу України, однак зміст вимог свідчить, що вони направлені за недоставлений у митницю призначення товар.

Разом з тим, така підстава, як "за недоставлений у митницю призначення товар" для надсилання вимоги частиною четвертою статті 311 Митного кодексу України не передбачена.

Відповідач уточнив підстави надсилання ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" оскаржуваних вимог та зазначив, що підставою для направлення вимог про сплату коштів за гарантійним документом є встановлення факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, який являє собою втрату товару - тютюну, який переміщувався транзитом, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України.

З огляду на невідповідність змісту оскаржуваних вимог та заперечень відповідача в частині підстав для надсилання вимог про сплату коштів за гарантійним документом, з метою об'єктивного вирішення спору, суд вважає за необхідне дослідити наявність або відсутність у межах спірних правовідносин кожної з підстав, передбачених частиною четвертою статті 311 Митного кодексу України.

Зі змісту вимог та актів вбачається, що позивачем надано гарантії з метою забезпечення сплати митних платежів у митному режимі транзит за митними деклараціями типу ТР 80 АА №408020301/2014/005494, №408020301/2014/005495 та №408020301/2014/005497 від 02 жовтня 2014 року, відповідно до яких товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) упаковано в поліетиленових мішках по 50 кг. у кількості 22035,2 кг. має бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODЛ TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне-Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року без змін його кількості, вартості та найменування.

Таким чином фінансовою гарантією фактично забезпечено доставку товару до митниці призначення у строк до 09 жовтня 2014 року без змін його кількості, вартості та найменування.

Стаття 90 Митного кодексу України визначає, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Пункт перший частини одинадцятої статті 311 Митного кодексу України встановлює, що підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією щодо транзитного перевезення товарів є повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.

На підставі витягу з Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі по тексту - ЄАІС) суд встановив, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) упаковано в поліетиленових мішках по 50 кг. у кількості 22035,2 кг. за митними деклараціями від 02 жовтня 2014 року №408020301/2014/005494, №408020301/2014/005495 та №408020301/2014/005497 доставлено на митницю призначення 02 жовтня 2014 року. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Доказів, які б підтверджували, що на дату доставлення на митницю призначення змінився стан вказаного товару, його кількість, вартість чи найменування, відповідачем до суду не надано.

Наведене вказує, що забезпечені фінансовою гарантією зобов'язання з доставки товару у митницю призначення до 09 жовтня 2014 року без змін його кількості, вартості та найменування, виконані.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача на втрату товарів із заміною товарами іншого найменування та посилання на експертні висновки від 24 жовтня 2014 року №№142001400-1227, 142001400-1228 та 142001400-1235 щодо невідповідності товарів, що переміщувались, найменуванню, зазначеному митних деклараціях від 02 жовтня 2014 року №408020301/2014/005494, №408020301/2014/005495 та №408020301/2014/005497, та протоколи про порушення митних правил, складені 30 жовтня 2014 року відносно водіїв компанії "GODЛ TRANS 2004 LTD", оскільки обставини щодо ймовірної втрати товару виникли після виконання забезпечених гарантією зобов'язань.

Таким чином, відповідачем не доведено встановлення ним факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України могло б бути підставою для направлення вимог про сплату коштів за гарантійним документом.

Існування інших обставин, передбачених частиною четвертою статті 311 Митного кодексу України для направлення гаранту вимоги щодо сплати митних платежів, а саме щодо перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу або встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки актів про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року №№11, 12, 13 щодо втрати товару нормативно та документально не підтверджуються й не відповідають обставинам справи, а надсилання Південною митницею вимог про сплату коштів за гарантійним документом вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №11, від 06 листопада 2014 року №12 та від 06 листопада 2014 року №13 відбулось за відсутності підстав, передбачених Митних кодексом України.

Суд також вважає за необхідне зазначити про порушення відповідачем порядку встановлення обставин гарантійного випадку.

Так, відповідно до частини п'ятої статті 307 Митного кодексу України у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання.

Однак, відповідачем при з'ясуванні обставин невиконання зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, представники ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" не залучались.

Таким чином, вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №11, від 06 листопада 2014 року №12 та від 06 листопада 2014 року №13 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Поряд із зазначеним, суд не погоджується із рештою позовних вимог ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс", виходячи з того, що: 1) вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо складання вимог фактично дублюють позовні вимоги про їх скасування, а задоволення позовних вимог в частині скасування вимог вже є достатнім способом захисту прав та інтересів позивача; 2) акти про настання гарантійного випадку, хоча і містять безпідставні висновки, та дії по їх складанню, не породжують, не змінюють та не припиняють прав та обов'язків позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише формою викладення суб'єктивної думки посадової особи, що склала такий акт; будь-які висновки, викладені в акті про настання гарантійного випадку самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Південною митницею не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття оскаржуваних вимог з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних вимог, адміністративний позов ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Повного товариства "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати вимоги Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №11, від 06 листопада 2014 року №12 та від 06 листопада 2014 року №13.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко