Ухвала суду № 42174701, 22.12.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38215/14-ц

Провадження № 6/761/2277/2014

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Піхур О.В.

при секретарі: Маліченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року заявник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із даним поданням.

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває виконавче провадження №41956805 з примусового виконання виконавчого листа №2-2373/11 виданого 20.01.2014 року Приморським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 19452681,58 грн. Так, 11.02.2014 року головним державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а боржнику встановлено строк 7 днів на самостійне виконання, копію постанови направлено боржнику для виконання, стягувачу до відома. У наданий державним виконавцем строк, для самостійного виконання рішення суду, заборгованість не погашена, божник не вчиняє жодних дій для її погашення, що трактується як ухилення від виконання рішення суду. За таких обставин, а також враховуючи значну суму заборгованості, захист прав та інтересів стягувача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення виконання судового рішення.

Тому, заявник просив суд тимчасово обмежити боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон до виконання ним зобов'язань по сплаті на корсить ПАТ КБ «Надра» заборгованості в сумі 19452681,58 грн. покладених на нього рішенням Приморського районного суду м. Одеса по справі №2-2373/11 від 16.12.2013 року.

В судове засідання головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, просив подання розглянути без участі представника відділу примусового виконання рішень.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 377-2 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що подання державного виконавця не підлягає задоволенню виходячи із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває виконавче №41956805 з примусового виконання виконавчого листа №2-2373/11 виданого 20.01.2014 року Приморським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 19452681,58 грн.

11.02.2014 року головним державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41956805, а боржнику встановлено строк 7 днів на самостійне виконання, копію постанови направлено боржнику для виконання, а 11.02.2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як зазначає державний виконавець, у наданий державним виконавцем строк, для самостійного виконання рішення суду, заборгованість не погашена.

Так, положеннями п. 18 ч.2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», надано право державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З урахуванням роз'яснень, наданих Верховним Судом України 01.02.2013 року у аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, «Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково».

Підтвердження направлення копії постанови від 11.02.2014 року про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_2 суду не надано.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст. 33 Конституції України).

При розгляді даної справи державним виконавцем не доведено, що боржник свідомо вчиняє дії, спрямовані на невиконання обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що подання державного виконавця є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-215, 223, 294, 377-1, 377-2 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя