Рішення № 42174335, 23.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2014 р.Справа № 916/3437/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ";

до відповідача Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД"

про стягнення 43480,34грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Короєд Т.А. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 23.12.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Короєд Т.А. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості в розмірі 43480,34грн., яка складається з основного боргу в сумі 36065,70грн., пені в розмірі 1983,61грн., 3% річних в сумі 815,18грн. та інфляційних збитків в розмірі 4615,85грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2014р. було порушено провадження по справі №916/3437/14 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

30.09.2014р. до початку розгляду справи по суті Публічне акціонерне товариство "ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою (вх. ГСОО №4084/14) по справі №916/3437/14 до Приватного акціонерного товариства "ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 02.10.2014р. зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД" було повернуто заявнику без розгляду на підставі п.4 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2014р провадження у справі №916/3437/14 було зупинено до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2014р. провадження по справі №916/3437/14 було поновлено в зв'язку з тим, що підстави які зумовили зупинення провадження по справі відповали.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням від 18.12.2014р. відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.12.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

24.09.2013р. між Приватним акціонерним товариством "ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД" (Покупець) був укладений договір поставки №13/265.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року або до спливу гарантійного строку на товар у залежності від того, що наступить пізніше. У випадку, якщо на момент закінчення дії договору сторони не завершили розрахунки між собою, строк дії договору в частині виконання грошових зобов'язань підлягає автоматичній пролонгації до повного завершення розрахунків між сторонами (п.10.1 договору).

Згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар) партіями в асортименті і кількості, вказаних в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, передбаченому даним договором.

Строки і умови поставки, а також ціна і ціль придбання товару визначається сторонами в додаткових угодах до даного договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна сума даного договору складається із сум, вказаних в додаткових угодах до даного договору.

Оплата здійснюється покупцем в національній валюті України по безготівковому розрахунку в наступному порядку:

3.2.1. на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару покупець на підставі рахунку постачальника перераховує на поточний рахунок постачальника решту суми за поставлену партію товару, прийняту покупцем згідно видаткової накладної.

Згідно п.3.3. Договору, моментом виконання покупцем своїх грошових зобов'язань по даному договору являється момент списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

24.09.2013р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода №1.

Пунктом 1.1 додаткової угоди передбачено, що кількість і асортиментний перелік партії товару, а також ціна за одиницю товару, який поставляється за даною додатковою угодою, визначені в специфікації, яка являється Додатком №1 до даної додаткової угоди та невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 1.3. Додаткової угоди, загальна вартість партії товару, яка поставляється за даною додатковою угодою, складає 36065,70 грн., в т.ч. ПДВ 20% 3010,95. Сторони підтверджують, що ціна за одиницю товару являється звичайною.

Строк поставки партії товару: до 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання даної додаткової угоди (п.1.4 додаткової угоди).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином. Так, 05.11.2013р. згідно видаткової №ГЕ-0001973 на підставі довіреності серії ААА№332617 від 04.11.2013р. передав, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 36065,70грн. , в тому числі ПДВ 6010,95грн.

Проте відповідач свої зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за поставлений та прийнятий товар в сумі 36065,70грн.

28.02.2014р. та 05.06.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензії №ГЄК-700 та №ГЄК-1795 з вимогою погасити існуючу заборгованість. Зазначені претензії були отримані відповідачем 11.03.2014р. та 16.06.2014р.що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, копії якого міститься в матеріалах справи.

Втім, зазначені претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за договором поставки №13/265 від 24.09.2013р. щодо розрахунку за отриманий товар стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №13/265 від 24.09.2013р. в сумі 36065,70грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених даним договором, сторони несуть майнову відповідальність, передбачену даним договором та діючим законодавством України.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №13/265 від 24.09.2013р.а саме не сплатив позивачу вартість поставленого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 1983,61грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п 7.8. Договору, у випадку затримки кінцевої оплати у строки вказані в даному договорі, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,02% від суми неповерненої передоплати за кожен день просрочки.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо періоду розрахунку пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені по накладні № ГЕ-0001973 на суму 36065,70грн. за період з 13.11.2013р. по 13.05.2013р. (182 дні) розмір пені який підлягає задоволенню становить 1312,79грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 815,18грн. та індекс інфляції в сумі 4615,85грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано 3 % річних у розмірі 815,18грн. та індекс інфляції в сумі 4615,85грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та індексу інфляції, суд доходить висновку, що вказаний розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД" трьох відсотків річних в сумі 815,18грн. та інфляційних збитків в розмірі 4615,85грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД" (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1; код 00152282) на користь Приватного акціонерного товариства "ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (61082, м. Харків, пр. Московський, буд. 220, каб. 6; код:30589092) 36065 (тридцять шість тисяч шістдесят п'ять)грн. 70 коп. основного боргу, 1312 (одну тисячу триста дванадцять)грн. 79коп. -пені, 815 (вісімсот п'ятнадцять)грн. 18коп. - 3% річних, 4615 (чотири тисячі шістсот п'ятнадцять)грн. 85коп. - інфляційних збитків та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00коп.- судового збору.

3. Врешті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 грудня 2014 р.

Суддя К.Ф. Погребна