Рішення № 42174307, 25.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2014 р.Справа № 916/4793/14

За позовом: Березовської міської ради Одеської області;

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Березівський харчокомбінат"

про визнання недійсним Державного акту та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Бобровник Д.О. - довіреність;

Саєвська О.П. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 25.12.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Саєвська О.П. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Березовська міська рада Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовної заявою до Відкритого акціонерного товариства „Березівський харчокомбінат" про визнання недійсним Державного акту від 03 квітня 1995 року серія ОД 04-01-002 виданий Березівському харчокомбінату м. Березівка на право постійного користування землею та про зобов'язання відкрите акціонерне товариство „Березівський харчокомбінат" повернути земельну ділянку загальною площею 2.56 гр., яка розташована за адресою Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Перемоги, 62.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2014р. було порушено провадження по справі № 916/4793/14 зі призначенням для розгляду в судовому засідання.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛЮС - 36' 6" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Перемоги, буд. 62.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Крім того, представник позивач надав до суду докази надсилання на адресу відповідача копії ухвали про відкладенні розгляду справи від 18.12.2014р. з відміткою про відмову від отриманні.

У судовому засіданні 25.12.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

15 березня 1995 року виконавчий комітет Березівської міської ради народних депутатів прийняв рішення №05/77 про видачу Березівському райхарчокомбіна державного акту на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 2.56 га. під промисловими об'єктами.

На підставі прийнятого виконкомом Березівської міської ради народних депутатів рішення, 03 квітня 1995 року Березівському харчокомбінату м. Березівка видано Державний акт серія ОД 04-01-002 на право постійного користування землею для будівництва харчокомбінату. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2.

Відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України №1/23 від 10.07.1995р., шляхом перетворення державного підприємства було створено Відкрите акціонерне товариство "Березівський харчокомбінат", яке є правонаступником ДП Березівський завод продтоварів, що відображено у статуті ВАТ "Березівський харчокомбінат" (п. 3.3).

Згідно даних з Державного земельного кадастру про земельну ділянку право власності на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Одеська область, місто Березівка, вул. Перемоги, 62, зареєстровано за Березівською міською радою Одеської області, а документом, що посвідчує право користування вказаними ділянками зазначено державний акт від 03.04.1995р. серії ОД-04-01-002.

В технічній документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) які знаходяться у постійному користуванні ВАТ «Березівський харчокомбінат» для розміщення, експлуатації та обслуговування харчокомбінату за адресою: вул. Перемоги, 62 та вул. Шевченко б/н м. Березівка Березівського району Одеської області розробленої КП „Благоустрій" вказано що земельні ділянки по вул. Перемоги, 62 - 2,0817 га. та вул. Шевченко б/н - 0,4638 га належать ВАТ „Березівський харчокомбінат" на підставі права постійного користування згідно Державного акта на право постійного користування землею ОД 04-01-002 від 3.04.1995 р.

Позич вказує що вищезазначений Державний акт є недійсним з тих підстав що під час прийняття рішення №05/77 про видачу Березівському райхарчокомбінату державного акту на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 2.56 га. виконавчий комітет Березівської міської Ради народних депутатів перевищив свої повноваження, оскільки дане рішення могло бути прийняте лише сесією Березівської міської Ради народних депутатів.

В подальшому Рішенням двадцять восьмої сесії Березівської міської ради VІ скликання було скасовано рішення виконавчого комітету Березівської міської ради№05/77 від 15 березня 1995 року „Про видачу державного акту на право користування земельними ділянками Березівського райхарчокомбінату на території міської Ради народних депутатів" в зв'язку із порушенням встановленої процедури його прийняття.

Посилаючись на вищенаведені обставини Березовська міська рада Одеської області звернулась з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з положеннями ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути визнання права, визнання правочину недійсним або визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 41 Конституції України, норми якої кореспондуються з положеннями ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Порядок надання земельних ділянок в постійне користування визначений Земельним кодексом України, що діяв на момент видачі Березівському харчокомбінату зазначеного державного акту на право постійного користування землею.

Так, ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України, що діяв на момент видачі державного акту на право постійного користування землею, було передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Окрім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. п. 34 ст. 26, ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування" та п.1 ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади м. Березівка віднесено виключно до компетенції сесії Березовської міської ради.

Таким чином, господарський суд доходить до висновку, що власником спірної земельної ділянки площею 2.56 га є територіальна громада м. Березівка в особі Березовської міської ради ради, як органу, що уповноважений по закону розпоряджатися землями територіальної громади.

Представницькими органами відповідних територіальних громад, які здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами, є органи місцевого самоврядування -сільські, селищні, міські ради (пункт 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є, в тому числі, їх виконавчі комітети (пункт 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до пунктів 1, 3, 6 Постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 р. N 563-ХІІ "Про земельну реформу" в Україні оголошено земельну реформу і ради були зобов'язані здійснити облік земель, землекористувачів з оформленням їх права на землекористування згідно із ЗК.

Передачу земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею органи місцевого самоврядування мають здійснювати в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно частини 3 статті 3 Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 18.12.1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи

та посадові особи місцевого самоврядування приймають акти, причому рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти.

Вказаною нормою встановлюється, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 року № 02-5/35).

Під час розгляду справи судом встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею від 03.04.1995р., що є предметом спору, видане на підставі рішення виконавчого комітету Березівської міської ради народних депутатів №05/77 від 15.03.1995 року „Про видачу державного акту на право користування земельними ділянками Березівського райхарчокомбінату на території міської Ради народних депутатів".

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Суд звертає увагу на те, що саме Державний акт на право постійного користування землею не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Державний акт на право постійного користування землею є лише документом, яким оформляється (підтверджується) право постійного користування. Поряд з цим, суд зазначає, що питання правомірності видачі та дії державного акту безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано.

А тому, враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що оскільки рішення виконавчого комітету Березівської міської ради №05/77 від 15 березня 1995 року „Про видачу державного акту на право користування земельними ділянками Березівського райхарчокомбінату на території міської Ради народних депутатів", на підставі якого виданий спірний державний акт від 03.04.1995р. серії ОД-04-01-002, було скасовано Рішенням двадцять восьмою сесією Березовською міською радою, - то скасування підстав для видачі державного акту - є правовою підставою для визнання недійсним і самого державного акту на право постійного користування землею від 03.04.1995р. серії ОД-04-01-002, виданого на підставі такого рішення.

Вищезазначене свідчить про те, що в даному випадку позовні вимоги Березовської міської ради Одеської області відносно державного акту на право постійного користування землею від 03.04.1995р. серії ОД-04-01-002. підлягають задоволенню шляхом єдиного способу захисту, а саме, шляхом визнання державного акту на право постійного користування землею від 03.04.1995р. серії ОД-04-01-002 - недійсним.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відкрите акціонерне товариство „Березівський харчокомбінат" повернути земельну ділянку загальною площею 2.56га, яка розташована за адресою Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Перемоги, 62 то суд також її задовольняє, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про недійсним державного акту на право постійного користування землею від 03.04.1995р. серії ОД-04-01-002.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішення прийнято на підставі наявних матеріалів справи та наданих доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Державний акт від 03 квітня 1995р. серія ОД 04-01-002 виданий Березівському харчокомбінату м. Березівка на право постійного користування землею.

3. Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство „Березівський харчокомбінат" (65700, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Перемоги, буд. 62) повернути земельну ділянку загальною площею 2.56 га., яка розташована за адресою Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Перемоги, 62 .

4. Стягнути з Відкрите акціонерне товариство „Березівський харчокомбінат" (65700, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Перемоги, буд. 62) на користь Березовської міської ради Одеської області (67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, площа Генерала Плієва, 9) 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 30 грудня 2014 р.

Суддя К.Ф. Погребна