Постанова № 4217139, 17.06.2008, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-1331\2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 червня 2008 року                                                                                          м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                                                                      Сорочко C.O.,

при секретарі                                                                                              Ясинському .Г.,

з участю представника позивача                                                              Асаулко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом прокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ічнянського району Чернігівської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (далі - ТОВ «Берегиня») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 18441 грн. 52 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в ТОВ «Берегиня» середньооблікова кількість штатних працівників складає 106 осіб, а тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 4 особи. Відповідно поданого відповідачем звіту у ТОВ «Берегиня» не працювали особи, яким встановлена інвалідність. Таким чином відповідач повинен сплатили адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за 4 нестворені робочі місця.

В судовому засіданні представник відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача надіслав письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки товариством подавався постійно звіт про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів на 6 осіб, але з центру зайнятості жодного працівника-інваліда направлено не було.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на

яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закону) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Крім того, відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тому посилання відповідача на те, що товариством створені робочі місця для інвалідів, але вони не зайняті, оскільки такі особи не направлялись центром зайнятості є неправомірним, так як відповідно до вимог Закону обов'язок працевлаштування покладено на роботодавця.

Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві ТОВ «Берегиня» в 2007 році становила 106 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 4 особи. Вказані робочі місця на підприємстві відповідача у 2007 році не були зайняті інвалідами.

Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2007 рік на підприємстві відповідача складає   488,7 тис. грн., а середньорічна заробітна плата штатного

працівника становить 4610 грн. 38 коп. Таким чином за чотири нестворені робочі місця штрафні санкції становлять 18441 грн. 52 коп.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а адміністративно-господарські санкції стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги прокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (ідентифікаційний код 30834824, р\р 26005301363 в Ощадбанку № 3260 м. Ічня, МФО 343068) на користь відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області (Держаний бюджет Ічнянського району, код 22817670, р\р 31210230700133 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592) адміністративно-господарські санкції в розмірі 18441 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок одна) грн. 52 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.