Постанова № 4217026, 16.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 року № К-10115/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»

на ухвалуЗапорізького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року

та постановугосподарського суду Херсонської області від 18.01.2007 року

у справі№ 13/441-АП-06господарського суду Херсонської області

за позовомМіського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго»

доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Херсонської області від 18.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 26.07.2006 року № 0006382301/0 та від 26.07.2006 року № 0006372301/0.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Херсоні проведено невиїзну документальну перевірку Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПМП «Арно».

За результатами перевірки складено акт № 2381/234/31653320 від 18.07.2006 року, яким зафіксовані допущені позивачем порушення пункту 1.3 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 7136,51 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість по періодам: серпень 2003 року - 230 грн.; листопад 2003 року - 472,74 грн.; січень 2004 року - 260 грн.; травень 2004 року - 369,79 грн.; червень 2004 року - 109 грн., та до завищення суми податку на додану вартість, яка заявлена до бюджетного відшкодування по періодам: вересень 2003 року - 3750 грн., жовтень 2003 року - 1045,98 грн., лютий 2004 року -116 грн., травень 2004 року - 783 грн.

Вказані порушення податковий орган повязує з тим, що позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 7136,51 грн. за податковими накладними, отриманими від ПМП «Арно» на загальну суму вартості товарів 42849,02 грн. з урахуванням ПДВ, яке не відповідає ознакам платника податку, оскільки рішенням господарського суду Херсонської області від 07.02.2006 року у справі № 14/17-ПН-06 визнано недійсними статут та протокол № 1 від 15.03.2002 року ПМП «Арно», а також скасовано його державну реєстрацію.

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем 26.07.2006 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006382301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2162,30 грн., з яких 1441,53 грн. - основний платіж та 720,77 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0006372301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5694,98 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2847,49 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача були відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ПМП «Арно», статут якого визнано недійсним згідно рішення господарського суду Херсонської області від 07.02.2006 року, а також скасовано державну реєстрацію вказаного підприємства.

Однак колегія суддів по може погодитись з вказаною позицією судів, враховуючи наступне.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВРподатковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВРвизначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВРне дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВРвизначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВРподаткова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВРвстановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Як встановлено судами, позивач відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 7136,51 грн. на підставі податкових накладних від 20.08.2003 року № 218, від 28.08.2003 року № 227, від 25.09.2003 року № 263, від 14.10.2003 року № 290, від 22.10.2003 року № 302, від 03.11.2003 року № 314, від 18.11.2003 року № 331, від 25.11.2003 року № 333, від 12.01.2004 року № 6, від 03.02.2004 року № 27, від 24.05.2004 року № 142, від 24.05.2004 року № 142, від 24.05.2004 року № 143, від 11.06.2004 року № 158, виданих ПМП «Арно» за усними угодами купівлі-продажу товарів.

Рішення господарського суду Херсонської області у справі № 14/17-ПН-06 про визнання недійсним статуту, протоколу № 1 від 15.03.2002 року та скасування державної реєстрації ПМП «Арно» постановлено судом 07.02.2006 року, тобто вже після здійснення господарських операцій з позивачем, а також після видачі на користь Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» податкових накладних.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій позивача з ПМП «Арно», останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а тому визнання у судовому порядку недійсним його статуту та скасування державної реєстрації вже після здійснення господарських операцій з позивачем не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВРплатник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону№ 168/97-ВР).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правомірним віднесення позивачемдо податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 7136,51 грн. згідно податкових накладних, виписаних ПМП «Арно», і як наслідок відсутності порушення з його боку вимог пункту 1.3 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому оскаржені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене вище, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» задовольнити.

Скасувати ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року та постанову господарського суду Херсонської області від 18.01.2007 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 26.07.2006 року № 0006382301/0 та від 26.07.2006 року № 0006372301/0.

Справу № 13/441-АП-06повернути до господарського суду Херсонської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.