Рішення № 42170203, 17.12.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5251/14

Справа №754/13394/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2014 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

при секретарі Ліщитович К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі по тексту ПАТ КБ "Приватбанк") про захист прав споживачів та стягнення збитків. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.02.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір на суму 43225,74 доларів США. Для забезпечення виконання зобов'язання за основним договором, було укладено договір застави рухомого майна (автомобіля). На виконання умов договору застави, позивач передав відповідачу автомобіль НОМЕР_1, 2005 року випуску. Відповідно до "Звіту про визначення ринкової вартості КТЗ" від 21.03.2012 року ринкова вартість автомобіля складає 266004,57 грн. 30.09.2013 року рішенням Апеляційного суду м. Києва з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Приватбанк" стягнуто заборгованість в сумі 32607,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 260634,79 грн. З метою погашення заборгованості позивач звернувся до відповідача з вимогою повідомити коли він зможе забрати автомобіль з стоянки банку для реалізації його, щоб погасити заборгованість перед банком за рішенням суду. Оскільки, керівництво банку відповіді не надало, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою встановити порядок погашення заборгованості за яким звернути стягнення спочатку на автомобіль, а в разі недостатності коштів визначити розстрочку погашення заборгованості. В судовому засіданні Оболонського районного суду м. Києва від представника ПАТ КБ "Приватбанк", позивач дізнався, що банк самостійно, без дозволу ОСОБА_1 розпорядився майном та реалізував автомобіль за 9186,64 доларів США (73493,12 грн). Враховуючи те, що банк без дозволу власника самостійно розпорядився предметом застави, а також те, що рішення суду про звернення стягнення на предмет застави не було, ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до "Звіту про визначення ринкової вартості КТЗ" від 21.03.2012 року ринкова вартість автомобіля складає 266004, 57 грн, банк реалізував автомобіль за 73493,12 грн, а тому позивач просить стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 192511,45 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та пояснив, що на автомобіль наданий у заставу була анульована реєстрація, що суттєво знижує його собівартість, а для того, щоб зареєструвати його потрібно пройти митне оформлення.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

07.02.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2S4AE00000100, відповідно до якого банк надав позивачу 43225,74 доларів США у вигляді не поновлювальної кредитної лінії - на купівлю автомобіля 35350,00 доларів США та 7875,74 доларів США на сплату страхових платежів на строк з 07.02.2007 року по 06.02.2010 року (а.с.40-43).

07.02.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави рухомого майна №2S4AE00000100, відповідно до умов якого, в забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, останній надав в заставу наступне майно: марка ТЗ: BMW, модель: Х5, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий універсал, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1 (а.с.81-82, п. 6).

Відповідно до п. 8 та п. 9 договору застави, на момент укладення цього договору предмет застави знаходиться в технічно справному стані, придатний до експлуатації, заставна вартість предмету застави складає 250000,00 грн (а.с.81).

Предмет застави - автомобіль BMW, модель: Х5, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий універсал, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 31.01.2007 року (а.с.59).

На строк дії договору застави, предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця ( п. 7 договору застави, а.с.81).

Відповідно до п.17.10 договору застави, у випадку порушення завставодавцем будь-якого із зобов'язань за кредитним договором, заставодавець зобов'язаний доставити предмет застави за адресою вул. Драйзера, 4. Передати предмет застави заставодержателю в заклад по акту прийому-передачі, який підписується сторонами (а.с.82).

21.03.2012 року представником ПАТ КБ "Приватбанк" - Борщом А.В. було прийнято автомобіль - марка ТЗ: BMW, модель: Х5, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий універсал, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що підтверджується актом прийому автомобіля (а.с.6).

Відповідно до "Звіту про визначення ринкової вартості КТЗ" від 21.03.2012 року, ринкова вартість автомобіля складає 266004,57 грн (а.с.8)

Судом встановлено, що 30.09.2013 року рішенням Апеляційного суду м. Києва з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 32607,88 доларів США, що в еквіваленті становить 260634,79 грн.

27.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" з заявою, в якій просив повідомити місце, день та час, коли він зможе забрати автомобіль - марка ТЗ: BMW, модель: Х5, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий універсал, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1 з стоянки банку для реалізації з метою погашення заборгованості перед банком за рішенням суду (а.с.21).

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що керівництво банку відповіді не надавало, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою встановити порядок погашення заборгованості за яким звернути стягнення спочатку на автомобіль, оскільки, сума заборгованості 260634,79 грн, а ринкова вартість предмета застави - автомобіля - 266004,57 грн. Про те, що ПАТ КБ "Приватбанк" самостійно розпорядився майном та реалізував автомобіль без дозволу власника, позивач дізнався в судовому засіданні Оболонського районного суду м. Києва від представника ПАТ КБ "Приватбанк" тобто позивача ніхто не повідомив ні про реалізацію автомобіля, ні за яку ціну був реалізований автомобіль.

Відповідно до виписки банку по рахунку НОМЕР_5 ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 29.05.2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" погасив заборгованість на суму 9186,64 доларів США (а.с.23).

Згідно Службової записки №8540 від 21.01.2014 року, сума для реалізації заставного автомобіля складає 84000,00 грн, що відповідно до Службового розпорядження НБУ №43/0.АВАА від 12.02.2014 року складає 9823,76 доларів США (а.с.48-49).

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що автомобіль був знятий з реєстраційного обліку в зв'язку з неправильним проходженням митного контролю, а тому це суттєво знижує його вартість до вартості, вирученої від продажу на запчастини.

Однак, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2008 року, провадження по справі по факту порушення митних правил закрито в зв'язку з відсутністю адміністративного правопорушення, автомобіль BMW, модель: Х5, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий універсал, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1 - повернуто ОСОБА_1 (а.с.60).

Також в судовому засіданні представник відповідача звертав увагу суду на заяву від 06.09.2012 року, в якій ОСОБА_1 надав дозвіл на реалізацію автомобіля. Однак, суд не бере до уваги дану заяву, оскільки з її змісту вбачається, що позивач просив дозвіл у Банку на реалізацію автомобіля (а.с.58), а не надавав дозвіл на реалізацію автомобіля.

Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України).

Відповідно до п. 23 Договору застави, якщо банк у випадку порушення заставодавцем умов кредитного договору набуває права звернення стягнення на предмет застави, він може використати таке право у випадках: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, перевищення суми заборгованості суму кредиту більш як на 10%, несплати Позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, іншого істотного порушення умов договору.

Пунктом 24 Договору застави, передбачено, що звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів: шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателю в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором, шляхом продажу заставодержателем предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, у випадку нотаріального посвідчення договору - на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Також п. 24 Договору застави, при зверненні стягнення на предмет застави в позасудовому порядку заставодержатель встановлює початкову ціну предмету застави в розмірі 50% від повної вартості згідно п. 9 цього договору.

Відповідно до п.1 ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Частиною першою ст. 589 ЦК України, передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1, ч. 2 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 44 ЗУ "Про заставу" та ч. 2 ст. 575 ЦК України, передбачено, що, заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Згідно ст. 45 ЗУ "Про заставу", заставодержатель, якщо інше не передбачено договором, зобов'язаний:вживати заходів, необхідних для збереження предмета закладу; у випадках, коли це передбачено договором, одержувати з предмета закладу доход в інтересах заставодавця; регулярно надсилати заставодавцю звіт про користування предметом закладу, якщо користування ним допускається відповідно до частини першої статті 46 цього Закону; страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця; сплачувати податки та збори, пов'язані з володінням заставленою річчю, за рахунок заставодавця; належним чином утримувати предмет закладу, нести відповідальність за нього у випадках, коли немає доказів, що втрата, пошкодження або загибель закладу сталися не з його вини; негайно повідомляти заставодавця про виникнення загрози загибелі чи пошкодження предмета закладу; негайно повертати предмет закладу після виконання заставодавцем або третьою особою забезпеченого закладом зобов'язання.

Відповідно до ст. 48 ЗУ "Про заставу", за втрату або недостачу предмета закладу заставодержатель несе відповідальність у розмірі вартості втраченого майна, а за пошкодження предмета закладу - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна.

Таким чином, починаючи з 21.03.2012 року автомобіль знаходився в закладі у банку, тобто на праві володіння, а права власності на автомобіль позивач банку не передавав.

Оскільки, в судовому засіданні було встановлено та сторонами не заперечувався факт продажу автомобіля без рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, публічні торги для проведення реалізації майна не проводилися, а також враховуючи те, що банк без дозволу власника самостійно розпорядився предметом застави, суд вважає за необхідним позовні вимоги задовольнити та стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" матеріальні збитки в сумі 192511,45 грн.

В позовній заяві позивач посилається на ЗУ "Про захист прав споживачів", оскільки вважає, що договірні відносини, які виникли між сторонами регулюються даним Законом. Однак, суд не погоджується з таким твердженням оскільки, в договорі чітко зазначено, що грошові кошти в сумі 43225,74 доларів США надаються на наступні цілі - купівлю автомобіля та на сплату страхових платежів (п. 1.1 кредитного договору), а відповідно до ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1925,11 грн стягується з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 572, 574, 589, 590, 591 ЦК України, ЗУ "Про заставу", ЗУ "Про захист прав споживачів", ст.ст. 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та стягнення збитків - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) матеріальні збитки в розмірі 192511 грн. 45 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь держави судовий збір в розмірі 1925грн. 11коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: