Ухвала суду № 42167985, 16.12.2014, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2/641/4139/2014 Справа № 641/13412/14-ц

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені позову

16 грудня 2014 року

Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Курганникова О.А., розглянувши заяву позивача, ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, тимчасово виконуючого обовязки Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України ОСОБА_3, 3-я особа Державна установа Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужбв України про визнання неправомірним та скасування наказу про надання відпустки ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державної санітарно-епідеміологічної служби України, тимчасово виконуючого обовязки Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України ОСОБА_3, 3-я особа Державна установа Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужбв України про визнання неправомірним та скасування наказу про надання відпустки, в якому з урахуванням уточненою позовної заяви просить визнати неправомірним та скасувати наказ т.в.о. Голови Держсанепідслужби України ОСОБА_3 від 21.11.2014 року № 82-0 Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1С.; визнати неправомірним та скасувати наказ т.в.о. Голови Держсанепідслужби України ОСОБА_3 від 05.12.2014 №87-о Про покладання виконання обовязків на ОСОБА_4С..

15.12.2014 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 . про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити позов а саме: зупинити дію наказів т.в.о. Голови Держсанепідслужби України ОСОБА_3 від 21.11.2014 року №82-о «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 « та від 05.12.2014 року №87-о «Про покладання виконання обовязків на ОСОБА_4С» до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.. ст.. 151, 153 ЦПК України та розяснень Верховного Суду України, викладених в п. 1 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», - єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Однак в порушення вищезазначених вимог процесуального закону, подаючи заяву про забезпечення позову позивач не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів забезпечення позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є неспіврозмірними з заявленими вимогами, крім того, вимоги у заяві про забезпечення позову фактично зводяться до вирішення спору за позовом, що є недопустимим, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

При розгляді заяв про забезпечення позову, суд не вирішує питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. В свої заяві позивач посилається на порушення його прав , однак це є вирішення питання обґрунтованості або ж необґрунтованості позову, яке перевіряється під час розгляду спору по суті і не повинно розглядатись при забезпечення позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

В даному випадку, забезпечення позову не є необхідною умовою для недопущення порушення прав та інтересів позивача, а тому, враховуючи вищевикладене, з урахуванням обсягу позовних вимог, наданням належної оцінки спірним правовідносинам, суд приходить до висновку, що клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Одночасно суд розяснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суддя -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Згідно з абзацом 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Суддя -ОСОБА_5