Рішення № 42167495, 12.12.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16178/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н. Ю.

при секретарі - Дубарець Ю.М.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 доТовариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, стягнення грошових коштів,

встановив:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Авто Просто про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення коштів в сумі 63596, 06 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 08 жовтня 2009 року між ним та ТОВ Авто Просто було укладено Угоду № 302143 з Додатками до неї, згідно якої товариство мало надати позивачу послуги системи Авто Так по придбанню автомобіля марки «Chery» модель «Eastar» за ціною 87150, 00 грн. і на виконання якої ним було сплачено на користь відповідача 63596, 06 грн., що не заперечується представником відповідача в поданих суду запереченнях. Вказував, що оскільки за оспорюваною угодою позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи АвтоТак, відтак оспорювана угода є такою, що вводить споживача в оману.

В судовому засіданні представник позивача предявлені позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на положення ст. 18, ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача ТОВ Авто Просто в судове засідання не зявився, хоча про дату, місце та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

До суду надійшло пояснення та заперечення проти позову, в якому зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги повністю, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки заявлені вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві та укладеному договорі, відсутні жодні правові підстави визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди, просив провести розгляд справи без участі представника ТОВ Авто Просто.

Крім цього, представник ТОВ Авто Просто у запереченнях на позов просив застосувати строки позовної давності в даному спорі на підставі ст.ст. 257, 261 ЦК України, вказував, що відповідач надає фінансові послуги у вигляді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Оцінюючи пояснення, долучені та надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення за наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Авто Просто було укладено угоду № 302143, предметом якої є надання йому, як учаснику програми послуг, спрямованих на придбання товару, а саме автомобіля марки «Chery» модель «Eastar, вартість якого складає 87 150, 00 грн. (Додаток № 1 до угоди № 302143), через програму Авто Так, організовану ТОВ Авто Просто. Опис діяльності зазначеної програми відображено у Правилах функціонування системи придбання в групах Авто Так (Додаток №02 до угоди № 302143). На виконання угоди №302143 позивач сплатив на користь відповідача платежі на загальну суму 63596, 06 грн., що стверджується копіями квитанцій, наявних у матеріалах справи.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Однак з додатку № 1 до угоди № 302143 вбачається, що особою, з якою відповідач уклав правочин про забезпечення автомобіля для ОСОБА_1, виробник, імпортер, дистрибютор, модель, основні технічні характеристики автомобіля оспорюваною угодою не визначено.

Зобовязання ТОВ Авто Просто у спірних відносинах зводяться до організації і створення умов для придбання автомобілів учасниками системи та здійснення адміністративних процедур. Натомість обовязком позивача, як учасника системи, встановлено виконання зобовязань, передбачених правочином, у визначених угодою порядку та в строки.

Сплативши на виконання угоди вступний та 33 щомісячні внески, позивач права на одержання автомобіля за угодою не набув.

Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі 3 10-729/0/4-12 від 28.05.2012 року звертає увагу на те, якщо позов предявлено з підстав недійсності договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів в групах через невідповідність вимогам Закону України Про захист прав споживачів (наявність пірамідальної схеми), суд у кожному конкретному випадку досліджує подані йому докази та перевіряє чи укладено правочин, предметом якого є надання послуг. Якщо суд встановлює, що діяльність відповідача підпадає під ознаки пункту 7 частини третьої статті 19 вказаного Закону, то відповідно до частини шостої статті 19 цього Закону такий правочин є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів, забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Аналізуючи оспорювану угоду, суд вважає, що цією угодою передбачено формування групи учасників з осіб, які підписали такі ж угоди, як і позивач. Учасники згідно угоди зобовязуються сплачувати обовязкові щомісячні внески. За рахунок сплачених учасниками щомісячних внесків формується так званий Чистий Фонд, який щомісячно розподіляється між учасниками відповідно до угоди. Таким чином, отримання учасником автомобіля є можливим виключно за рахунок залучення інших споживачів (згідно угоди групи Учасників), як передбачено п.п. 1.2, 1.4 ст. 1, п. 2.4 ст. 2, ст.ст. 4, 5, 6 Додатку № 2 до угоди № 302143: Автомобіль купується за рахунок Чистих внесків усіх Учасників групи, і сплата повної ціни автомобіля Учасником групи, який його вже отримав, забезпечує можливість купівлі автомобіля для тих Учасників, які його ще не одержали. Згідно ст. 3 угоди та п. 1.2 ст. 1, п. 2.4. ст. 2 Додатку № 2 до угоди, до обовязків відповідача відноситься формування та адміністрування групи Учасників. Таким чином, спірною угодою відповідачем здійснено формування та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачам компенсації за сплачені кошти виключно за рахунок залучення інших споживачів, що прямо заборонено ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів. Усі правочини здійснені з використанням такої схеми є недійсними відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 5 угоди позивач зобовязується виконувати зобовязання, передбачені угодою, в порядку та строки, визначені угодою, включаючи, але не обмежуючись: сплатити плату за послуги, повязані зі вступом до Системи при укладенні Угоди; сплатити плату за послуги, повязані з видачею автомобіля за системою при наданні такого права; щомісячно сплачувати Повні внески; сплачувати внески зі страхування після отримання автомобіля; отримати автомобіль за умови виконання зобовязань, встановлених Угодою; підписати відповідний двосторонній акт, що свідчить про виконання зобовязань за Угодою, за вимогою Авто Просто надавати копії квитанцій про оплату внесків за угодою.

Відповідно до ст. 7 угоди, угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами й діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобовязань, передбачених угодою.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як встановлено судом, позивач сплатив вступний внесок в розмірі 3137, 40 грн., та щомісячно сплачував повні внески. Всього на виконання угоди № 302143 позивачем на користь відповідача було сплачено 63 596, 06 грн. Натомість відповідач умов договору не виконує. Суд вважає, що умови укладеної угоди порушують права позивача, як споживача. Здійснені позивачем виплати не створюють для відповідача будь-яких обовязків. Останній покладає на Учасників системи придбання автомобілів в групах за їх кошти, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залученні інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

Частинами 1, 2, 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Відповідно до ч.ч. 5, 6, 8, ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. у разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу позивача договір може бути визнаний недійсним у цілому. нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вбачається із статті 4 додатку № 2 до угоди № 302143 від 08 жовтня 2009 року ТОВ Авто Просто щомісячно самостійно організовує та проводить перший Асигнаційний акт, а право на отримання позивачем автомобіля залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи. При цьому, відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.

Покликаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 додатку № 2 відповідач зобовязує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На порушення вимог п.п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТОВ Авто Просто, згідно ст. 7 додатку № 2 залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди. Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобовязаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди.

Суд вважає, що згідно угоди, якщо Учаснику і буде надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст. 8 Додатку № 2 до угоди може отримати автомобіль лише у тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк встановлений Авто Просто, сплатив наступні платежі та запропоновані до оплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, Учасник повинен: надати визначені відповідачем гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, Авто Просто має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У ст. 14 Додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання відповідачем права на отримання автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадку невиконання зобовязань за угодою.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобовязання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно положень ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів, є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Також угодою передбачено, що право на отримання автомобіля Учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Таким чином, відповідач, керуючись Додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів, коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є компенсацією за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми АвтоТак. Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Не ґрунтується на положеннях закону твердження заперечень відповідача про дотримання положень ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, оскільки у цій правовій нормі міститься застереження, що сторони є вільними в укладенні договору за умови урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Тому заперечення відповідача в цій частині суд оцінює критично.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Не приймаються судом також заперечення відповідача щодо відсутності правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року. Так, Постанова Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35цс12, яка ухвалена за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Філдес Україна про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди, вказує, що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняється як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації пірамідальної схеми.

В силу вимог ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, що прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх судів України.

Натомість відповідачем долучено до заперечення копію постанови Верховного Суду України від 11.09.2013 року, якою скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у цивільній справі №6-35121 св 12, а справу направлено на новий розгляд суду касаційної інстанції. Однак, слід зауважити, що у вказаній цивільній справі остаточного рішення судами не прийнято, відтак суд не може керуватися при вирішенні спору судовими рішеннями, які перебувають на розгляді суду.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідача щодо пропуску строків загальної позовної давності позивачем при зверненні до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.

Дійсно, позивач звернувся до суду у вересні 2014 року, а спірну угоду уклав з відповідачем 08.10.2009 року, однак в додаткових поясненнях поданих суду 12.12.2014 року представник позивача надав суду докази звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про розірвання спірної угоди та повернення коштів від 26.07.2012 року, на яку відповідач зреагував відповідним листом від 06.08.2012 року, в якому не заперечував проти припинення дії договору та зобовязувався виплатити позивачу суму Чистих внесків за Угодою в розмірі 42835, 18 грн.

Таким чином, строк загальної позовної давності було перервано в звязку з направленням позивачем на адресу відповідача заяви від 26.07.2012 року та частковим визнанням боргу (згода на повернення боргу) з боку відповідача (відповідь на заяву від 06.08.2012 року) згідно із ст.264 ЦК України, а тому в суду відсутні правові підстави щодо застосування строків позовної давності в даному спорі на підставі ст.ст.257, 261 ЦК України.

Не приймаються судом, як докази, також долучені до пояснення - заперечення проти позову копії документів, зокрема прикладена копія ліцензії на діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, оскільки видана відповідачу 15 січня 2013 року, тобто після укладення спірної угоди.

Зокрема, 12.11.2012 року набуло чинності Розпорядження №1676 від 09.10.2012 року Національної комісії, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання тварів у групах».

15 січня 2013 року ТОВ «Авто Просто» отримало ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання тварів у групах.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

За ч.2 ст.8 цього Закону субєкт господарювання зобовязаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виу діяльності ліцензійних умов.

Як убачається з поданих відповідачем доказів до заперечення на позовну заяву, ТОВ «Авто Просто» розпочало надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання тварів у групах з 15 січня 2013 року, тобто з моменту отримання відповідної ліцензії від Національної комісії, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг на цей вид господарської діяльності.

Крім цього Ліцензійні умови, в порядку яких такі фінансові послуги надаються набрали чинност як зазначено вище 12.11.2012 року, згідно з Розпорядженням №1676 від 09.10.2012 року Національної комісії, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

В той же час, позивач здійснив сплату останнього внеску на виконання спірної угоди 10 липня 2012 року, фактично з цього часу було припинено будь-які правовідносини за спірною угодою між позивачем та відповідачем, відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем господарська діяльність у сфері надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання тварів у групах здійснювалася відносно позивача без отримання відповідного дозвільного документу ліцензії на цей вид господарської діяльності, що суперечить вимогам Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що угода № 302143 від 08 жовтня 2009 року з Додатками до неї, які є її невідємною частиною, суперечить положенням Закону України Про захист прав споживачів внаслідок здійснення ТОВ Авто Просто нечесної підприємницької практики та неліцензованої господарської діяльності і є такою, що містить несправедливі умови, а тому підлягає визнанню недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, а саме у вигляді стягнення з відповідача на користь позивача 63596, 06 грн., які ОСОБА_1 були сплачені за вищевказаною угодою, та яка визнається судом недійсною.

Відповідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Оскільки в позовній заяві обєднано вимогу про визнання угоди недійсною і застосування правових наслідків недійсності правочину, відтак з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір, від сплати якого звільнено позивача, за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового та майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,57-60,208,209,212-215,218,223,292,294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства із обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.

Визнати недійсною Угоду № 302143 від 08 жовтня 2009 року, укладену між ОСОБА_1 та Товариством із обмеженою відповідальністю «Авто Просто».

Стягнути з Товариства із обмеженою відповідальністю «Авто Просто», код ЄДРПОУ 35509011, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, кошти на суму 63596/шістдесят три тисячі пятсот девяносто шість/ грн. 06 коп., сплачені на виконання Угоди № 302143 від 08 жовтня 2009 року.

Стягнути з Товариства із обмеженою відповідальністю «Авто Просто», код ЄДРПОУ 35509011, судовий збір в розмірі /635 грн. 96 коп. + 243 грн. 60 коп./ 879 грн. 56 коп. на рахунок 31217206700002 в УДК в м. Рівне, Код ЄДРПОУ 26406128, МФО 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача /код з ЄДРПОУ/ 38012714.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук

.