Рішення № 42166476, 29.12.2014, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/38/2014

Справа № 537/4933/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2014 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Мурашової Н.В., за участі секретаря Омельченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук цивільну справу за позовом ОСОБА_1 міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Управління Держкомзему в м. Кременчук, Управління містобудування та архітектури виконачого комітету ОСОБА_1 міської ради Полтавської області, ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 міська рада Полтавської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самочинного будівництва.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №884 від 25.05.2005 року ОСОБА_2 дозволено проектування реконструкції належних їй квартир № 31-32 в будинку №19 по вулиці Гагаріна в м Кременчук під магазин продовольчих товарів, за умови погодження реконструкції та надання дозволу на будівництво відповідними органами, виділення земельної ділянки у користування чи оренду.

Проте ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво прибудови до вказаних квартир на земельній ділянці комунальної форми власності без дозволу на будівництво та виділу земельної ділянки в оренду чи користування, чим обмежила ОСОБА_1 міську раду в праві розпоряджатися та використовувати за призначенням земельну ділянку, а також обмежил а мешканців багатоквартирного будинку права користуватися вказаною земельною ділянкою.

З огляду на наведене ОСОБА_1 міська рада просила суд зобовязати відповідача ОСОБА_2 за власний рахунок привести у придатний для використання за призначенням стан земельну ділянку біля будинку 19 по вулиці Гагаріна в м. Кременчук площею 21 м2, шляхом знесення самочинно збудованої прибудови до квартир №31, №32 та повернути земельну ділянку за належністю ОСОБА_1 міській раді. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.12.2013 року за клопотанням відповідача залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, а саме Управління Держкомзему в м. Кременчук та Управління містобудування та архітектури виконачого комітету ОСОБА_1 міської ради Полтавської області (а.с.78).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.10.2014 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, а саме ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 міської ради підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з наведених підстав. Повідомив, що міська рада не приймала рішення про переведення із житлового фонду в нежитловий квартир №31,№31 в будинку №19 по вул. Гагаріна в м. Кременчук.

Відповідач ОСОБА_2 не зявилася в судове засідання, хоча була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи. Подала письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що прибудову до належних їй квартир вона побудувала на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради про надання дозволу на проектування та реконструкцію квартир із влаштуванням окремого входу та демонстраційної вітрини під магазин непродовольчих товарів. Прибудова виконана з дотриманням вимог ДБН, за згодою співвласників будинку, на підставі проекту архітектурно-планувального завдання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Полтавської області, погодженим з органами державного нагляду та інженерних служб міста, з міськсанепідстанцією, державною пожежною охороною та інших служб. ОСОБА_1 міська рада безпідставно не дає ОСОБА_2 в користування земельну ділянку під прибудовою до належної їй квартири № 31, 32 біля будинку 19 по вулиці Гагаріна в м. Кременчук Полтавської області, що позбавляє ОСОБА_2 можливості ввести прибудову в експлуатацію та оформити право власності.

Представники відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог з тих же підстав.

Представник відповідача ОСОБА_4 повідомила суду, що ОСОБА_2 зробила титаничну роботу на виконання рішення міської ради про надання дозволу для реконструкції належних їй квартир з отримання архітектурно-планового завдання та проекту прибудови, погодженого з усіма службами міста. Але міська рада не виділила ОСОБА_2 земельну ділянку в користування чи в оренду, що унеможливило отримання дозволу на будівництво в ДАБК. Тому враховуючи, що в 2008 році закінчувався строк дії архітектурно-планового завдання, затвердженого Управлінням містобудування та архітектури міськвиконкому, ОСОБА_2 побудувала прибудову до своїх квартир без виділення земельної ділянки у користування чи в оренду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Полтавської області ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_2 самочинно, а саме без відповідних дозволів на будівництво та відведення земельної ділянки у користування, збудувала прибудову до належних їй квартир біля будинку №19 по вул. Гагаріна в м. Кременчук на землі територіальної громади м. Кременчука.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_3 та Управління Держкомзему в м. Кременчук були повідомлені належним чином про місце і час розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися, не повідомили суду поважні причини неявки. Не подали письмових заперечень проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.215, ст.218 ЦК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч.2 ст.59ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_2 є власником квартир № 31, 32 біля будинку №19 по вулиці Гагаріна в м. Кременчук Полтавської області. Цей факт підтверджено договорами купівлі-продажу квартир, посвідчених 27.12.2004 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, р.№14103, р.№14100, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6364917, №6364937, виданими 31.01.2005 року КП "ОСОБА_1 МБТІ" (а.с. 37-40).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Полтавської області №884 від 23.09.2005 року «Про надання дозволу на проектування та виконання реконструкції квартир і влаштування окремих входів та демонстраційних вітрин в житлових будинках в м. Кременчуці", фізичній особі ОСОБА_2 дозволено проектування та виконання реконструкції квартир №31, №32 по вул. Гагаріна 19 і влаштування окремого входу та демонстраційної вітрини під магазин непродовольчих товарів. Зобов'язано ОСОБА_2 виконати проект реконструкції на підставі архітектурно-планувального завдання управління містобудування та архітектури міськвиконкому, висновків органів державного нагляду та інженерних служб міста. Проект Погодити з міськсанепідстанцією, державною пожежною охороною, управлінням містобудування та архітектури міськвиконкому, власником будинку. Після погодження проекту укласти з міською радою договір на право користування землею (оренди) в міському управлінні земельних ресурсів. Оформити дозвіл в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт з реконструкції об'єкта. До початку будівництва укласти договори з комунальним автотранспортним підприємством 1628 на вивіз сміття, з КГЖЕП на відшкодування експлуатаційних витрат. При виконанні будівельних робіт дотримуватися вимог законодавства. Ввести в експлуатацію переобладнаний об'єкт актом державної технічної комісії інспекції ДАБК. Оформити в управлінні розвитку підприємництва, торгівлі, побуту і соціального захисту населення дозвіл на право розміщення об'єкта торгівлі після введення його в експлуатацію. Після введення в експлуатацію об'єкта укласти договори з КП "Кременчукводоканал" на водопостачання та водовідведення, з КФ ВАТ "Полтаваобленерго" на постачання тепла, гарячого водопостачання та енергопостачання. Комісії з обстеження стану житлових будинків і жилих приміщень провести обстеження переобладнаних квартир та скласти акт встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам з метою переведення в нежилі. Оформити право власності. Провести державну реєстрацію об'єктів. Пред'явити технічний паспорт на переобладнаний об'єкт балансоутримувачу будинку для внесення змін в план. (а.с.6).

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Полтавської області №1297 від 24.12.2007 року внесено зміни в рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Полтавської області №884 від 23.09.2005 року, а саме виключено надання дозволу проектування та виконання реконструкції ОСОБА_2 щодо влаштування демонстраційної вітрини. (а.с. 63).

З наведених рішень виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Полтавської області вбачається, що фізичній особі ОСОБА_2 надавався дозвіл на проектування та виконання реконструкцій до належних їй квартир №31, №31 будинку №19 по вул. Гагаріна в м. Кременчук лише шляхом влаштування окремого входу та демонстраційної вітрини. ОСОБА_2 не надавався дозвіл на проектування та виконання реконструкцій до належних їй квартир шляхом влаштування прибудови.

Разом з тим, ОСОБА_2 було отримано проект реконструкції належних їй квартир №31, №32 будинку №19 по вул. Гагаріна в м. Кременчук шляхом влаштування окремого входу та прибудови на підставі архітектурно-планувального завдання, затвердженого Управлінням містобудування та архітектури міськвиконкому, висновків органів державного нагляду та інженерних служб міста. Проект погоджено з міськсанепідстанцією, державною пожежною охороною, управлінням містобудування та архітектури міськвиконкому, власником будинку.

Проте після погодження проекту ОСОБА_2 не отримала право на користування (оренду) землі. Не оформила дозвіл в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт з реконструкції об'єкта.

В 2009 році ОСОБА_2 не маючи договору на право користування землею (оренди) побудувала прибудову до належних їй квартир №31, №32 будинку №19 по вул. Гагаріна в м. Кременчук на землі, яка знаходиться в комунальній власності міста.

Управління містобудування та архітектури ОСОБА_1 міської ради листом №48-135 від 01.07.2009 року застерегло позивача про самочинне будівництво, пропонувало зупинити подальше виконання будівельно-монтажних робіт. Але така вимога відповідачем не виконана.

ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради м. Кременчука Полтавської області про визнання права власності на самочинні переобладнання та самочинно побудовану прибудову до квартир №31, №32 будинку №19 по вул. Гагаріна в м. Кременчук. Але рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.06.2011 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позову з підстав, що позивач не має відповідного права власності, користування чи оренди земельної ділянки, на якій розташована побудована нею самочинна прибудова. (а.с.72-73).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.05.2012 року у справі № 6-42цс12, де встановлено, що будівництво будинку здійснене на земельній ділянці, яка забудовнику не відводилась, не дає підстав для визнання за ним права власності на вже збудований будинок.

Так, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Таким чином, ураховуючи вказані положення закону, передача у власність чи користуваня громадян земельних ділянок комунальної власності є виключною компетенцією відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель було передбачено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї та до його державної реєстрації. Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок надання у користування земельних ділянок державної або комунальної власності, передбачений ст.. 123 ЗК України, згідно з якою надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

В ч. 3 ст.125 ЗК України (в редакції чинній на момент здійснення самочинного будівництва) визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки. Така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 22.11.2010 року.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 23.09.2005 року №884 з внесеними змінами рішенням від 24.12.2007 року №1297 ОСОБА_2 отримала дозвіл на проектування та виконання реконструкції до квартир №31, №32 будинку №19 по вул. Гагаріна в м. Кременчук із влаштуванням окремого входу під магазин непродовольчих товарів. ОСОБА_2 отримала узгоджені проекти реконструкції та в 2009 році здійснила відповідно до проектів з дотриманням державно-будівельних норм та правил будівництво прибудови до належних їй квартир, але без дозволу ДАБК на будівництво, без прийняття ОСОБА_1 міською радою рішення про передачу земельної ділянки їй в користування чи оренду та отримання правовстановлюючих документів на неї. Тобто не маючи відповідного права власності, користування чи оренди на земельну ділянку, на якій здійснила будівництво.

Відповідач та її представники не подали суду передбачених ст..126 ЗК України документів, які б мали підтвердити право відповідача на земельну ділянку під прибудовою до належних їй квартири. Не подали суду дозвіл на будівництво, рішення про переведення квартир із житлового фонду в нежитловий.

Питання самочинного будівництва та його наслідків регулює ст.376 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з ч.2 ст. 376 ЦК України особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ч.4 та ч.7 ст.376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачем ОСОБА_1 міською радою обрано передбачений законом спосіб захисту для звернення до суду, а саме звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта власними силами або за її рахунок.

Суд враховує доводи відповідача та її представників, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.01.2014 року, яка залишена без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2014 року, постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.03.2014 року, яка залишена без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2014 року визнано протиправними та скасовано рішення ОСОБА_1 міської ради, яким відмовлено ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Кременчук. Зобов'язано ОСОБА_1 міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 0.0049 га для експлуатації та обслуговування прибудови до квартир №31, №32 у будинку №19 по вул. Гагаріна в м. Кременчук. Встановлено відсутність у ОСОБА_1 міської ради, передбачених законом підстав для відмови ОСОБА_2 М,М. у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Але надання повноважним органом дозволу на розроблення проекту відводу земельної ділянки не надає особі права на оренду такої ділянки, а є лише дозволом на виготовлення документації, на підставі якої орган приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду. Право особи на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації.

Суд врахував доводи відповідача ОСОБА_2 та її представників про те, що відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З аналізу наведених роз'яснень вбачається, що вони стосуються осіб, які маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустили при цьому порушення (відхилення від проекту, від ДБН тощо).

Проте ОСОБА_2 не мала дозволу на будівництво прибудови, розташованої на землі територіальної громади міста.

Разом з тим, Крюківський районний суд м. Кременчука листом роз'яснював учасникам процесу передбачені законодавством України заходи щодо реагування на здійснене ОСОБА_2 самочинне будівництво прибудови до належних їй квартир, яка розташована на землі територіальної громади.

Але позивач ОСОБА_1 міська рада наполягала на обраному нею способі захисту своїх прав власності на земельну ділянку територіальної громади, яка була самовільно зайнята ОСОБА_2, шляхом знесення самочинної прибудови. (лист від 19.12.2014 року).

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.. 316, 317, 319, 321, 327 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним, Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Особливості методу цивільно-правового регулювання полягають у тому, що учасники цивільно-правових відносин мають певну самостійність, свободу вибору. Ця особливість (диспозитивність) полягає в тому, що сторони у встановлених законом межах самостійно визначають характер своїх відносин на власний розсуд.

В аналізі практики застосування судами ст.. 16 ЦК України Верховним Судом України роз'яснено, що закони України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» і деякі інші містять прямий припис про обовязок укладення, передбачених ними договорів.

Цивільне законодавство передбачає загальний принцип свободи договору (п. 3 ст. 3 ЦК) і не встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу як зобовязання примусового укладення договору.

Можливість вимагати укладення договорів у судовому порядку законодавчо закріплюється лише в зобов'язаннях по укладенню господарських договорів. При цьому на підставі попереднього договору сторона має право вимагати укладення договору в судовому порядку відповідно до ГК лише за умови, якщо вона направила іншій стороні проект договору.

Для захисту прав осіб у зобовязаннях цивільне законодавство України передбачає здебільшого такий спосіб захисту, як відшкодування збитків, і прямо не закріплює права суб'єктів такого зобов'язання вимагати укладення договору в судовому порядку. (Вісник Верховного Суду України №8(168)'2014 10(170)'2014).

З огляду на наведене, враховуючи, що ОСОБА_2 самочинно здійснила прибудову до належних їй квартир на землі, яка належить територіальній громаді м. Кременчук, без відповідного права на земельні ділянки та без дозволу на будівництво, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради Полтавської області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва задовольнити частково. З врахуванням способів захисту, викладених в ст.ст.16, 376, 386, 391 ЦК України, зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудовану прибудову до квартир №31, №32 по вул. Гагаріна 19 в м. Кременчук, яка в технічному паспорті, виданому 13.07.2010 року КП "ОСОБА_1 МБТІ", позначена цифрами 1, 2, а також привести до попереднього стану земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 міської ради Полтавської області понесені нею і документально підтверджені судові витрати на судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись вимогами ст.ст.10,11, 60, 61, 208-209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Управління Держкомзему в м. Кременчук, Управління містобудування та архітектури виконачого комітету ОСОБА_1 міської ради Полтавської області, ОСОБА_3 про звільнення самовільно-зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудовану прибудову до квартир №31, №32 по вул. Гагаріна 19 в м. Кременчук, яка в технічному паспорті, виданому 13.07.2010 року КП "ОСОБА_1 МБТІ", позначена цифрами 1, 2, а також привести до попереднього стану земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 міської ради Полтавської області судові витрати на судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Крюківській районний суд м. Кременчука протягом 10 днів з моменту його проголошення, а особами які не були присутні в судовому засіданні в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Крюківського районного суду

м Кременчука Полтавської області ОСОБА_8