Рішення № 42166004, 24.12.2014, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/136/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

24 грудня 2014 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди,

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 09 січня 2014 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, який уточнила в поданій до суду 02 грудня 2014 року заяві.

В поданій до суду позовній заяві посилалася на те, що 30 квітня 2013 року вона в рахунок укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дала відповідачам завдаток в сумі 20000 грн., про що сторони склали просту письмову розписку.

Також вказувала, що нею в квартирі АДРЕСА_1 були проведені ремонтні роботи та витрачено загальну суму коштів в розмірі 35197,98 грн., з яких 16000 грн. повернуто відповідачами в добровільному порядку. Крім того, нею було перевезено до квартири банки ємністю 3 літри на загальну суму 972 грн.

В позовній заяві, враховуючи подані до суду 02 грудня 2014 року уточнення, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на її користь завдаток в подвійному розмірі в сумі 40000 грн., витрачені на ремонт грошові кошти в розмірі 19197,98 грн. та 972 грн. вартості банок. Також просила суд стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 01 грудня 2014 року звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1

Посилалася на те що між сторонами по справі письмово укладений попередній договір з метою подальшого укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в строк до 01 липня 2013 року. Вказувала, що через агентство нерухомості також укладала попередній договір про придбання нею у ОСОБА_6 квартири в місті Запоріжжя та сплатила попередню оплату в розмірі 1000 доларів США, які їй повернуті не були через подальшу відмову від укладення договору купівлі-продажу позивачем ОСОБА_1

Вважає, що діями ОСОБА_1 їй спричинено матеріальну шкоду на суму 1000 доларів США (еквівалентно 15096,20 грн.), сплачених нею в якості завдатку, та не повернутих ОСОБА_6

Також вказувала, що ОСОБА_1 спричинила їй додатково матеріальну шкоду на суму 8000 грн., які були сплачені за непотрібний та заборонений ремонт в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, діями ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яку оцінює в 5000 грн.

В своїй зустрічній позовній заяві відповідач ОСОБА_7 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 15092,20 грн., передані як завдаток, 8000 грн. сплачених за ремонтні роботи, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Також просила стягнути з ОСОБА_8 понесені нею судові витрати.

Відповідач ОСОБА_5 02 грудня 2014 року також звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Зазначала, що між сторонами по справі було досягнуто домовленість про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2. В даній квартирі знаходилося майно на суму 1500 грн., вартість якого ОСОБА_1 не відшкодовано. Також позивачем ОСОБА_1 їй спричинено матеріальної шкоди на суму 8000 грн., які сплачені за заборонений ремонт.

В своїй зустрічній позовній заяві просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1500 грн. на відшкодування шкоди, завданої знищенням майна, 8000 грн. як безпідставно набутих грошових коштів, а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні кожна і сторін та їх представники підтримали відповідні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду заявах.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та не оспорювалося сторонами по справі, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було досягнуто домовленість про придбання позивачем ОСОБА_1 у відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_2.

Також встановлено та підтверджено сторонами по справі, що позивачем ОСОБА_1 30 квітня 2013 року було передано відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 20000 грн. в рахунок оплати вартості квартири, про що складено прості письмові розписки.

Згідно з письмовими розписками грошові кошти в сумі 20000 грн. отримані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як завдаток за квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.

Наявні в матеріалах справи розписки про отримання грошових коштів не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу квартири.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між сторонами укладено не було.

За таких обставин, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, сума коштів в розмірі 20000 грн., отримана відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не є завдатком, хоча і зазначена як така в письмових розписках сторін.

Зазначену суму в силу норм ч. 2 ст. 570 ЦК України можливо вважати авансом, незалежно від того, як така сума названа сторонами в складеній розписці.

Тому посилання як позивача, так і відповідачів на те, що сума коштів була отримана як завдаток на заслуговує на увагу.

Встановивши дані обставини, враховуючи правовідносини, які фактично виникли між сторонами по справі, суд приходить до висновку, що отримана відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сума коштів в розмірі 20000 грн. підлягає поверненню позивачу в тому ж розмірі, що і була отримана, в рівних частках кожним із відповідачів.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

З відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають стягненню з кожної на користь ОСОБА_1 сума коштів в розмірі по 10000 грн. сплаченого авансу.

Щодо вирішення решти позовних вимог ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

В поданій до суду позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що нею були проведені ремонті роботи в квартирі АДРЕСА_2 та витрачено загальну суму коштів в розмірі 35197,98 грн.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно п. 4 ст. 60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За нормами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідженими в справі доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 не набула права власності на квартиру АДРЕСА_2.

Також встановлено, що будь-які угоди між власниками квартири АДРЕСА_2 та позивачем ОСОБА_1 на проведення ремонтних робіт на умовах платності не укладалися, правовідносини з надання таких послуг між позивачем та відповідачами не виникали.

Тому суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено наявність у неї правових підстав для проведення будь-яких ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_3.

Крім того, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що вартість таких робіт, з урахуванням придбаних будівельних матеріалів, склала саме суму 35197,98 грн.

Твердження позивача про перевезення нею до квартири АДРЕСА_2 банок ємністю 3 літри на загальну суму 972 грн. ґрунтується виключно на твердженнях самої позивача та не підтверджено жодними доказами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення решти позовних вимог ОСОБА_1

Тому вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, витрачених на ремонтні роботи в сумі 19197,98 грн., 972 грн. вартості банок є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню також і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з наступних підстав.

В силу норм ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В порядку ст. 1166 ЦК України підлягають встановленню наступні обставини: завдання шкоди позивачу, розмір такої шкоди, а також наявність неправомірних дій відповідача.

Дослідженими в справі доказами встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 03 травня 2013 року було укладено простий письмовий договір з ОСОБА_6, предметом якого його сторони обумовили наміри на подальше укладення договору купівлі-продажу квартири.

При цьому правовідносини, які виникли між відповідачем ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не є наслідком неправомірних дій позивача ОСОБА_1, а розмір грошових коштів в сумі 1000 доларів США, сплачених відповідачем ОСОБА_4 відповідно до укладеного з ОСОБА_6 простого письмового договору від 03 травня 2013 року, не є вартістю матеріальних збитків, спричинених позивачем ОСОБА_1

Витрати відповідача ОСОБА_4 на можливе подальше придбання нерухомого майна у ОСОБА_6 є виключно її волевиявленням, яке не є наслідком протиправних дій ОСОБА_1

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 15096,20 грн. як розміру спричиненої матеріальної шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, правовідносини з приводу виконання ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2 між відповідачами ОСОБА_7 і ОСОБА_5, як власниками квартири, та позивачем ОСОБА_1 на платній основі, не виникали.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодні цивільно-правові угоди на проведення ремонтних робіт в належній їм на праві власності квартирі з ОСОБА_9 не укладали.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 29 липня 2013 року було отримано від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суму коштів в розмірі 16000 грн. як витрати на проведені ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_2. Обставина отримання вказаної суми грошових коштів не заперечувалася сторонами по справі, а отримання коштів підтверджено письмовою розпискою.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, звертаючись до суду з зустрічними позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_1 суми коштів в розмір кожна по 8000 грн., посилаються на їх отримання позивачем без достатніх правових підстав.

Разом з тим, в силу норм 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України, врегульовані загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми даної статті повязують відновлення майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Дослідженими в справі доказами не встановлено підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 набула кошти в сумі 16000 грн. (по 8000 грн. від ОСОБА_4 та від ОСОБА_5Я.) без достатніх на те правових підстав.

Натомість, в викладених письмових розписках кожна із відповідачів, як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5, вказували на відсутність претензій.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі 29 липня 2013 року було досягнуто відповідних домовленостей щодо сплати коштів в сумі 16000 грн. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, сплата таких коштів та отримання їх позивачем не є безпідставним збагаченням в розумінні ст. 1212 ЦК України, тому правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожному по 8000 грн. відсутні, а зустрічні позовні вимоги відповідачів в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Посилання відповідача ОСОБА_5 в поданій до суду зустрічній позовній заяві на самостійне розпорядження позивачем ОСОБА_1 майном на суму 1500 грн. не підтверджено належними та допустимими, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Натомість, показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 підтверджено наявність згоди відповідачів на розпорядження таким майном. При цьому будь-які докази на обґрунтування вартості майна ОСОБА_5 суду надані не були.

Тому вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення 1500 грн. як шкоди, завданої знищенням майна, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується грошима, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням, які мають істотне значення.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Дослідженими в справі доказами не встановлено наявність протиправних дій ОСОБА_1 та спричинення позивачем моральних страждань відповідачу ОСОБА_4

Суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заявлені безпідставно, в їх задоволенні слід відмовити.

Порядок розподілу судових витрат встановлено нормами ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. За подання зустрічних позовних заяв судовий збір справляється на загальних підставах.

Сторонами по справі було предявлено зустрічні позовні вимоги.

Так, позивачем ОСОБА_1 в поданій до суду позовній заяві, враховуючи уточнення до неї, одночасно заявлено три різних вимоги майнового характеру, загальна сума судового збору, яка підлягала сплаті, становить 887 грн. 20 коп. (400 грн.+243,60 грн. + 243,60 грн.), але було сплачено лише 401,70 грн.

Тому з позивача ОСОБА_1Ф, на користь держави за результатами розгляду справи додатково підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 485,50 грн. (887,20грн. 401,70 грн.).

В свою чергу відповідачем ОСОБА_4 в зустрічній позовній заяві одночасно заявлено дві вимоги майнового характеру та одну вимогу про відшкодування моральної шкоди. Підлягало сплату судового збору 730,80 грн. (243,60 грн.+243,60 грн. +243,60 грн.), але сплачено лише 280,96 грн.

Тому додатково з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути суму судового збору в розмірі 449,84 грн.

Відповідачем ОСОБА_5 в зустрічній позовній заяві одночасно заявлено дві вимоги майнового характеру. Підлягало сплату судового збору 487,20 грн. (243,60 грн.+243,60 грн.), але сплачено лише 243,60грн., додатково з ОСОБА_5 на користь держави слід стягнути суму судового збору в розмірі 243,60 грн.

Також відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача ОСОБА_1 з кожного із відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід стягнути понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з кожного в сумі по 121,80 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 10000 грн.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 485 грн. 50 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 449 грн. 84 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_11

з оригіналом згідно:

Суддя Н.Л.Яковенко

24.12.2014