Постанова № 42160794, 22.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. Справа № 914/4463/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Хабіб М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2.) б/н від 20.10.2014р. (вх.№01-05/4929/14 від 23.10.2014р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2014р.

у справі № 914/4463/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (надалі ПАТ КБ "Приватбанк")

до відповідача: ФОП ОСОБА_2

про стягнення 62931,96 грн.,

за участю:

від позивача: Жарський І.Р. - представник (довіреність № 4626-О від 30.10.2013р.);

від відповідача: ОСОБА_4 - представник (договір на представництво інтересів в суді № 77с/14 від 20.12.2014р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2014р. у справі №914/4463/13 (суддя Сухович Ю.О.) позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено повністю та стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача 47223,87 грн. заборгованості за кредитом, 10263,32 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 3313,63 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2131,14 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1720,50 грн. судового збору (а.с. 90-98, т.1).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2014р. по справі №914/4463/13 рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2014р. залишено без змін (а.с. 126-132, т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014р. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2014р. та рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2014р. у справі №914/4463/13 скасовано, справу №914/4463/13 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області (а.с. 181-186, т.1).

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що виписка по рахунку НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2, на яку в обґрунтування своїх позовних вимог посилається банк, складена за період з 03.01.2013р. по 23.10.2013р., а розрахунок заборгованості позивачем здійснено за період з 01.05.2011р. по 23.10.2013р., тобто виписка по рахунку НОМЕР_1 не містить відповідних даних щодо рухів коштів на зазначеному рахунку за певний період часу (більше року), який (не включений період часу) включено до періоду, за який стягується заборгованість. А тому, Вищий господарський суд України вказав, що судами передчасно зроблено висновки, як щодо основної суми заборгованості саме за кредитом, так, відповідно, й розрахунку заборгованості про процентам, пені та комісії, оскільки судами не визначено, якими належними та допустимими доказами, тобто якими саме первинними документами підтверджується факт надання позивачем відповідачеві кредиту, а відповідно і його розмір, період користування, момент часткового повернення.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2014р. у справі №914/4463/13 (суддя Мороз Н.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" - 47223,87 грн. заборгованості за кредитом, 10263,32грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3313,63грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2131,14 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1720,50 грн. судового збору.

Під час слухання справи суд першої інстанції встановив, що позивачем приєднано до матеріалів справи виписку по рахунку НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 за період з 17.05.2011р. по 09.12.2013р. з відображенням руху коштів по рахунку відповідача, загальний розрахунок заборгованості станом на 03.09.2014р., якими підтверджується наявність заборгованості за кредитом в сумі 47223,87грн. станом на 23.10.2013р., чим підтверджено обставини, на яких ґрунтується вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом. Також, сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами підтверджується випискою з рахунку НОМЕР_1 та розрахунком заборгованості по відсотках за період з 01.05.2011р. по 23.10.2013р., заборгованість по комісії за користування кредитом підтверджується випискою з рахунку за період з 01.05.2011р. по 23.10.2013р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвели до прийняття неправильного та неправомірного рішення. Звертає увагу на те, що саме умови щодо укладення договору банківського рахунку, а не договору кредиту були погоджені сторонами при підписанні відповідачем заяви про відкриття рахунку. Позивач не ознайомлював відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, копії цих Умов не надав, повідомивши, що вони викладені в мережі Інтернет на сайті банку. Вказує, що кредитний договір (у формі заяви про відкриття рахунку та Умов і правил надання банківських послуг) є неукладеним, бо сторони в належній формі не досягли згоди щодо кількох істотних умов, а також зміст умов кредитного договору взагалі неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства. Розмір процентів за користування кредитом, штрафні санкції та інші умови сторонами погоджені не були. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2014р. у справі №914/4463/13, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 04.11.2014р. (вх. № 01-04/6533/14 від 06.11.2014р.), в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2014р. у справі № 914/4463/13, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Відповідач подав клопотання б/н від 14.11.2014р. (вх. № 01-05/5356/14 від 17.11.2014р.) про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Дніпропетровської області справи № 914/1648/14 між тими ж сторонами про недійсність умови про кредитування.

Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечив щодо вимог і доводів клопотання відповідача та просив відмовити в його задоволенні.

Колегія суддів, порадившись, вирішила відхилити заявлене клопотання з наступних підстав:

Зі змісту заявленого клопотання вбачається, що підставою для зупинення провадження у даній справі, на думку відповідача, є вирішення господарським судом Дніпропетровської області справи № 914/1648/14 між тими ж сторонами про визнання недійсним кредитного договору (умови договору банківського обслуговування від 28.04.2011р.про кредитування), заборгованість за яким є предметом даного судового спору.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В пункті 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Колегія суддів вважає, що у даній справі суд не позбавлений можливості з'ясувати всі обставини, що мають важливе значення для розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2

Проаналізувавши вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 914/4463/13 у зв'язку із неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається господарським судом Дніпропетровської області за №914/1648/14 між тими ж сторонами про недійсність умови про кредитування слід відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2014р. у справі №914/4463/13, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2014р. у справі №914/4463/13.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2011р. ФОП ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 31, т. 1), за якою відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 32-39, т. 1), Тарифів Банку (а.с. 40-41, т. 1), що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 28.04.2011р., та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.

ФОП ОСОБА_2 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до вищевказаних умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі "заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно п. 3.18.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних засобів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому виникає дебетове сальдо. Згідно п.3.18.1.3. умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п.3.18.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі ").

Пункт 3.18.1.6. Умов встановлює, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до п.3.18.6.1. Умов передбачено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронної інформації, або в будь-якій іншій формі) та/або з момент надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Розділом 3.18.4. Умов встановлено порядок розрахунків, а саме п.3.18.4.1. за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п. 3.18.4.1.1. Умов розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню") за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Пунктом 3.18.4.1.2. визначено, при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Згідно п.3.18.4.1.3. та п.3.18.4.1.4., у випадку непогашеним кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. "Непогашенням кредиту" є невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Відповідно до п. 3.18.4.4. умов передбачено, що клієнт виплачує банку винагороду за користування кредитом у відповідності до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку списання винагороди зі своїх рахунків.

Згідно п. 3.18.2.3.4. умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.18.5.1 умов встановлена відповідальність, а саме при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п., п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п., п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.11.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.18.5.4 умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів від 05.11.2013р. №08.7.0.0.0/131105084902 (а.с. 42, т. 1) та випискою по рахунку НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 за період з 17.05.2011р. по 09.12.2013р. (а.с. 199-215, т. 1).

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав на адресу відповідача претензію від 17.10.2013р. вих. № 10221LVH2S07W з вимогою про погашення заборгованості яка станом на 17.10.2013р. становила 47223,87 грн. заборгованість за кредитом, 9885,53 заборгованість за відсотками, 2131, 14 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом та 3184,91 грн. пені. Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 51-53, т.1).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, неповернення отриманих коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, що становить 47223,87 грн. заборгованості за кредитом, 10263,32 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 131,14 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

При винесенні постанови, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі підписання сторонами заяви про відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 зі зразками підписів і відбитка печатки від 28.04.2011 р., згідно якої відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, в тому числі до Умов та правил обслуговування за розрахунковими картками, та до Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів складають договір банківського обслуговування, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

У даній заяві передбачено, що банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.а-bank. com.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

В Постанові від 23.07.2014р. у справі №914/4463/14 Вищий господарський суд України вказав, що за правовою природою договір, укладений між сторонами даного спору шляхом приєднання, є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору. З даним висновком погодився місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, а також апелянт в апеляційній скарзі. Такої ж правової позиції дотримується й колегія суддів апеляційної інстанції.

У відповідності із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що згідно виписки ПАТ КБ «Приватбанк» по рахунку НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 за період з 17.05.2011р. по 09.12.2013р. з відображенням руху коштів по рахунку відповідача, підтверджується наявність заборгованості перед банком за кредитом в сумі 47223,87грн. станом на 23.10.2013р.

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання договору не допускається.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем у повному обсязі своїх зобов'язань перед позивачем. Апелянт не оспорює розміру існуючої заборгованості за отриманим кредитом.

Отже, відповідач прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.

Проаналізувавши вищенаведені приписи Цивільного кодексу України та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 47223,87 грн. заборгованості за кредитом.

Законним та обґрунтованим є оскаржуване рішення місцевого господарського суду також і в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3313,63 грн., з огляду на таке.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, позивачем правомірно нараховано пеню згідно п. п.3.18.5.1, 3.18.5.4 умов та в межах подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 3313,63 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача - ФОП ОСОБА_2 за період з 01.05.2011р. по 23.10.2013р. (а.с. 43-45, т.1).

Крім того, позивачем нараховано згідно Умов та правил надання банківських послуг 10263,32 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2131,14 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом. Сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами підтверджується випискою з рахунку НОМЕР_1 та розрахунку заборгованості по відсотках за період з 01.05.2011р. по 23.10.2013р., заборгованість по комісії за користування кредитом підтверджується випискою з рахунку за період з 01.05.2011р. по 23.10.2013р. (а.с. 43-45, т.1).

З наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, загальна сума заборгованості, яку правомірно стягнуто судом першої інстанції з відповідача на користь позивача, підтверджена матеріалами справи та складає 47223,87 грн. заборгованості за кредитом, 10263,32грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3313,63 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2131,14 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом

Щодо доводів апелянта про те, що укладення договору банківського рахунку, а не договору кредиту були погоджені сторонами при підписанні відповідачем заяви про відкриття рахунку, то вищевказане твердження спростовується заявою про відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Приватбанк" від 28.04.2011р., згідно якої банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua. com.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Твердження апелянта про неознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг спростовується поданою ним заявою про відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Приватбанк" від 28.04.2011р., згідно якої він приєднався до Умов і правилами надання банківських послуг та зобов'язався їх виконувати.

Доводи апелянта про те, що кредитний договір (у формі заяви про відкриття рахунку та Умов і правил надання банківських послуг) є неукладеним, бо сторони в належній формі не досягли згоди щодо кількох істотних умов, а саме: розміру процентів, типу процентної ставки та порядку їх сплати є необґрунтованими, оскільки Умови і правила надання банківських послуг передбачають усі з вищеназваних істотних умов кредитного договору.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України апелянт не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2014р. у справі №914/4463/13 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Хабіб М.І.