Рішення № 42160790, 25.12.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 925/2100/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: представник не з’явився,

від відповідача: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-енерго», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська хлодня», с. Холоднянське, Смілянський район, Черкаська область

про стягнення 46262 грн. 38 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акку-енерго» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська хлодня» 37944 грн. 00 коп. основного боргу за договором №0819/2013 від 19.08.2013, 1195 грн. 24 коп. пені. 982 грн. 39 коп. трьох процентів річних, 6140 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань.

Позивач у судове засідання не з’явився, натомість надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за місцем його державної реєстрації, однак його представник в судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.12.2014.

У судовому засіданні згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

19.08.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Акку-енерго» (продавець з до говором, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Смілянська хлодня» (покупець за договором, відповідач по справі) було укладено договір №0819/2013 (далі – договір), відповідно до умов якого позивач продає та зобов'язався передати покупцю, а відповідач покупає та зобов'язується прийняти й оплатити електротехнічне обладнання (далі – продукція) в кількості, номенклатурі та за ціною у відповідності до Специфікації №1, яка є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна сума договору становить 37944,00 грн. з ПДВ 20% - 6324,00 грн.

Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку:

100% передоплата (п. 2.4. договору).

На виконання умов договору, позивач 20.12.2013 на підставі видаткової накладної №РН-1220017 від 20.12.2013 відпустив відповідачу товар на загальну суму 37944,00 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 16.06.2014 №182/06/14. Проте даний лист залишений відповідачем без відповіді, а вимога про сплату заборгованості – без задоволення.

Станом на 01.11.2014, заборгованість відповідача перед позивачем складає 37944,00 грн.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі – ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Після передачі позивачем товару у строк, передбачений договором, відповідач обов’язок повністю оплатити товар не виконав, тобто порушив свої зобов’язання.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача боргу за придбаний товар в розмірі 37944,00 грн. обґрунтованою, доведеною наявними в матеріалах справи доказами, та, відповідно такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати відповідно до п.п. 2.3. покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,01% від несплаченої вартості за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 1195 грн. 24 коп. пені за несвоєчасну оплату товару.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Отже, вірним є розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд самостійно визначив розмір пені, в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування, який склав 2897,26 грн.

Оскільки, позивачем заявлено до стягнення пеню у меншому розмірі – 1195,24 грн., суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог в заявленому розмірі.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, суд вважає правомірно стягнути з останнього суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з 21.12.2013 до 31.10.2014, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська хлодня» (вул. Ржевська, 24-Б, с. Холоднянське, Смілянський район, Черкаська область, ідентифікаційний код 36746278) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-енерго» (бульвар Івана Лепсе, 4, корп. 20, м. Київ, ідентифікаційний код 31902769): 37944 грн. 00 коп. основного боргу за договором №0819/2013 від 19.08.2013, 1195 грн. 24 коп. пені. 982 грн. 39 коп. трьох процентів річних, 6140 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань, 1827 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 30 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Чевгуз