Ухвала суду № 42160651, 30.12.2014, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство

30.12.2014 Справа № 908/6171/14

м. Запоріжжя

Суддя Кричмаржевський В.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРУБІЖ-1" (код з ЄДР-37939532) №121 від 15 грудня 2014р., м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, та додані до неї матеріали, про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі статті 95 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд вважає їх такими, що підлягають поверненню заявникові з огляду на наступне.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 2 цього Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Приписами статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при подачі позовної заяви до неї обов'язково додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Згідно з пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17 вересня 2012р. № 01-06/1260/2012 платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором і хто її сплатив.

Заявником у якості доказу сплати судового збору до заяви додана квитанція № 5331613 від 15 грудня 2014р. про сплату 6.090 грн.

Проте всупереч статті 2 Закону України "Про судовий збір" зазначений документ взагалі не містить відомостей про те, що платником судового збору є саме заявник - ТОВ "АВТОРУБІЖ-1".

У даному випадку згідно з долученою квитанцією платником судового збору є інша особа - Венська О.О.

Крім того, в пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" визначено, що на даний час зберігає чинність Інструкція "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15. У вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону України "Про судовий збір".

Так, відповідно до приписів пункту 14 зазначеної Інструкції (з подальшими змінами), при безготівковому перерахуванні державного мита з рахунку платника на зворотній стороні примірника платіжного доручення, який видається платнику, повинен міститись напис про зарахування коштів до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення.

Але у вищезгаданій квитанції про сплату судового збору такий напис відсутній.

Відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 "Про державне мито", що діє на даний час, платники державного мита несуть відповідальність за правильність його стягнення, а також за своєчасність і повноту зарахування до бюджету, передбачену законодавством.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, у тому числі і з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

А пунктом 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з абзацом 1 пункту 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Таким чином, враховуючи викладене, у господарського суду відсутні підстави для прийняття заяви, а тому вона повертається без розгляду.

Керуючись статтею 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 41, 45, 63 та 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Ухвалив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРУБІЖ-1" (код з ЄДР-37939532) №121 від 15 грудня 2014р., м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, та додані до неї матеріали, про порушення провадження у справі про банкрутство, повернути без розгляду.

Копію ухвали надіслати: заявнику.

Додаток на адресу заявника: заява № 121 від 15.12.2014р. з доданими документами усього на 54 аркушах, у тому числі оригінал квитанції №5331613 від 15.12.2014р. про сплату судового збору у розмірі - 6 090 грн.

Суддя В.А. Кричмаржевський