Ухвала суду № 42160032, 04.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7135/14 Справа № 178/1774/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Берелет В. В. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів - Кочкової Н.О., Максюти Ж.І.

при секретарі - Новицькій О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2014 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № б/н від 06.08.2007 року, згідно з яким відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 1000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення.

Сторони уклали правочин у формі підписання заяви про надання відповідачу банківських послуг у вигляді платіжної картки, яка використовується для ініціалізації перерахунку коштів з рахунку платника, з метою оплати товарів та послуг, перерахунку коштів на рахунки інших осіб. Невід'ємною частиною укладеного договору є додатки до нього. Умови та Правила надання банківських послуг, з якими відповідач був ознайомлений, про що свідчать його підписи під відповідним текстом вищевказаної заяви (а.с.15-16). Платіжну картку банк видав 06.08.2007 року.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, станом на 31.08.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 23924.51 грн., яка складається з наступного: 7711.22 грн. - заборгованість за кредитом; 11292.81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3305.03 - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1115.45 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Останнє поповнення відповідачем карткового рахунку було здійснено 24.09.2009 року. З позовними вимогами до ОСОБА_2 ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося лише 21.09.2013 року, тобто з пропуском трирічного строку для пред'явлення позову.

Відповідач, відповідно до ч.3 ст.257 ЦК України, звернувся з заявою до суду про застосування строків позовної давності.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у позові, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском передбаченого законом строку для пред'явлення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України, п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач без поважних причин пропустив передбачений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що суд першої інстанції безпідставно застосував позовну давність, так як строк дії картки продовжений відповідно до п. 9.12 Умов надання банківських послуг, тому збільшена позовна давність, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки пролонгація договору не є збільшенням позовної давності.

Так, ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність (тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2007 року позивач уклав із відповідачем кредитний договір без номеру, згідно з яким надав йому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою 36% річних за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки лицевого рахунку, останнє поповнення кредитних коштів по картковому рахунку було 24.09.2009 року, тобто з цього часу сум на погашення відповідачем кредитних коштів до банку не поступало.

З позовом до суду банк звернувся 21.09.2013 року, тобто через три роки і 12 місяців після припинення відповідачем погашення кредиту.

В даному випадку, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли відповідач 24.09.2009 року припинив погашення кредиту.

Будь-які докази, які б підтверджували поважні причини пропуску позивачем строку, передбаченого ст. 257 ЦК України, суду не надано.

Посилання представника банку, що 03.03.2010 року банком було переведення 0,18 грн. на рахунок відповідача, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог, оскільки зазначені кошти не є погашенням кредиту відповідачем та не можуть бути діями, що свідчить про визнання нею свого боргу, відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України.

Між тим, навіть якщо відповідач сплатив 0,18 грн. 03.03.2010 року, то банком всерівно пропушена позовна давність.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: