Постанова № 42157420, 03.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р. Справа № 804/16194/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріРешетнік А.М. за участю: представника позивача представника позивача представника позивача представника відповідача-1Макаренко Н.А. Малоног І.А. Беспояско Е.О. Жаворонкова С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів (відповідач-1), Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29.11.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (відповідач-1), Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (відповідач-2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0006382200, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, за платежем - податок на прибуток приватних підприємств про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 3 522 533 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 273 349,90 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000322730, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, за платежем - податок на додану вартість про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 2 781 577 грн., штрафні (фінансові) санкції - 682 862 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000332730, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434, прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за платежем - плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 79 992 222,45 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18 377 082,06 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0006372200, прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді зарплати про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 69 050,48 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17 262,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт та винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення, проте оскільки висновки податкового органу є не правомірними, не відповідають дійсності, не мають підґрунтя, а податковий облік товариства здійснювався у відповідності до чинного законодавства, оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та навели обставини відповідно до позовної заяви та наданих суду додаткових письмових пояснень.

Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що перевірка була проведена відповідно до вимог податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Представник Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в останнє судове засідання не з'явилася, в попередніх судових засіданнях представник відповідача-2 проти позову заперечувала та зазначила, що перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, встановив.

З 14.02.2013 року по 08.05.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2013 року № 336/27.3-00190905.

За результатами перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

1. пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств та абз. 14.1.11, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 3 522 533 грн., в т.ч.:

ІІ квартал 2010 року на суму 119 857 грн.

ІІІ квартал 2010 року на суму 45 362 грн.

ІV квартал 2010 року на суму 23 648 грн.

І квартал 2011 року на суму 360 023 грн.

ІІ квартал 2011 року на суму 646 863 грн.

ІІІ квартал 2011 року на суму 412 322 грн.

ІV квартал 2011 року на суму 413 043 грн.

І квартал 2012 року на суму 373 133 грн.

ІІ квартал 2011 року на суму 373 316 грн.

ІІІ квартал 2011 року на суму 377 483 грн.

ІV квартал 2011 року на суму 377 483 грн.

2. п. 50.1 ст. 50, п. 120.2 ст. 120, пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України ПАТ «ІнГЗК» самостійно не нараховано та не сплачено штрафну санкцію та пеню у зв'язку з заниженням податкового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2012 року, яке самостійно виправлене в Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року.

3. пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7, п. 10.6 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 3.2, 3.4, 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затверджену наказом ДПАУ від 30.05.97 року № 166, та п. 46.1, п. 46.5 ст. 46, п. 47.1 ст. 47, п. 48.1 ст. 48, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затверджену наказом ДПАУ від 25.01.2011 року № 41, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 2 781 577 грн., в т.ч.:

квітень 2010 року - 24 152 грн., травень 2010 року - 24 005 грн., червень 2010 року - 337 грн., серпень 2010 року - 13 507 грн., вересень 2010 року - 3 903 грн., жовтень 2010 року - 179 681 грн., листопад 2010 року - 782 грн., грудень 2010 року - 12 638 грн., січень 2011 року - 141 грн., лютий 2011 року - 3 356 грн., березень 2011 року - 8 467 грн., квітень 2011 року - 12 808 грн., травень 2011 року - 19 170 грн., червень 2011 року - 6 211 грн., липень 2011 року - 4 772 грн., серпень 2011 року - 5 718 грн., вересень 2011 року - 12 079 грн., жовтень 2011 року - 18 879 грн., листопад 2011 року - 19 894 грн., грудень 2011 року - 6 454 грн., січень 2012 року - 21 504 грн., лютий 2012 року - 20 786 грн., березень 2012 року - 764 386 грн., квітень 2012 року - 288 921 грн., травень 2012 року - 483 784 грн., червень 2012 року - 4 712 грн., липень 2012 року - 7 219 грн., серпень 2012 року - 705 грн., вересень 2012 року - 1 204 грн., жовтень 2012 року - 802 258 грн., листопад 2012 року - 85 грн., грудень 2012 року - 8 259 грн.

4. п. 50.1 ст. 50, пп. 263.1.3 п. 263.1, пп. 263.5.1 п. 263.5, пп. 263.6.1 п. 263.6, пп. 263.8.1 та пп. 263.8.2 п. 263, пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, чим занижено плату за користування надрами за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 79 992 222,45 грн., в т.ч.

І квартал 2011 року на суму 3 336 278,40 грн.

ІІ квартал 2011 року на суму 3 147 619,80 грн.

ІІІ квартал 2011 року на суму 5 246 033,00 грн.

ІV квартал 2011 року на суму 4 587 382,80 грн.

ІІІ квартал 2012 року на суму 38 703 329,66 грн.

ІV квартал 2012 року на суму 24 971 578,79 грн.

5. пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 п. 18.2 ст. 18, п. 110.1 ст. 110, пп. 170.5.4 п. 170.5, пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170, пункту 6 підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано податку на доходи фізичних осіб до бюджету 69 050,48 грн.

6. п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме при перевезенні пасажирів власними автобусами ПАТ «ІнГЗК» здійснювалися розрахункові операції в кожному автобусі окремо за готівкові кошти без застосування зареєстрованих розрахункових книжок з додержанням встановленого порядку їх ведення.

7. пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «ІнГЗК» самостійно не враховано та не сплачено пеню у зв'язку з самостійно виявленою помилкою, що виправлена у додатку ВП за ІІ-ІV квартал 2011 року у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 року.

8. пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України з урахуванням Перехідних положень, визначених у п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ, підприємством у додатку ЦП до Декларації з податку на прибуток за 2012 рік завищено збиток від операцій з векселями.

10.06.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000312730 за платежем - податок на прибуток приватних підприємств про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 3 522 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 363 354,65 грн.

№ 0000322730 за платежем - податок на додану вартість про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 2 781 577 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 682 862 грн.

№ 0000332730, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040,00 грн.

та Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 000002434 за платежем - плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення про збільшення грошового зобов'язання за основним платежем 79 992 222,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19 998 055,61 грн.

№ 0006372200 за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 69 050,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17 262,62 грн.

21.06.2012 року ПАТ «ІнГЗК» направило до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків та Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відповідно скарги в адміністративному порядку № 81/7820 та № 81/7817, за результатами розгляду яких скарга № 81/7820 та № 81/7817 задоволені частково - податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000312730 скасовано в частині 90 004,75 грн. застосованої штрафної санкції, а також податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 - скасовано в частині 1 620 973,55 грн. застосованої штрафної санкції.

01.10.2013 року податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000312730 було відкликано та ПАТ «ІнГЗК» отримало нове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0006382200 за платежем - податок на прибуток приватних підприємств про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 3 522 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 273 349,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд при розгляді адміністративної справи повинен з'ясувати чи відповідає рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи допущено вказаними рішеннями порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0006382200 за платежем - податок на прибуток приватних підприємств про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 3 522 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 273 349,90 грн. суд зазначає, що вказаний розмір грошового зобов'язання відповідно до висновків податкового органу складається з наступного:

- завищення валових витрат на суму 246 450 грн. та заниження валових доходів на суму 295 740 грн. по операціях з ПП «Спецпромтехніка»;

- заниження валових доходів в сумі 436 797,60 грн. по правочину з ТОВ «Бакор-Фильтркерамика»;

- завищення валових витрат на суму 275 336,36 грн., пов'язаною зі списаною кредиторською заборгованістю;

- завищення валових витрат у сумі 14 492 122,35 грн. по виплаті відсотків за позикою, отриманою від MetalUkr Holding Limited, Кіпр;

- не нарахування штрафних санкцій у зв'язку із виправленням заниженого зобов'язання з податку на прибуток.

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, що відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 року по справі 3 1-301/11 директора ПП «Спецпромтехніка» ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочинів щодо фіктивного підприємництва та конвертування грошових коштів через рахунки фіктивних СГД, а тому товар - «блоки опору» ПАТ «ІнГЗК» отримало не від ПП «Спецпромтехніка», а від невстановлених осіб, отже вартість цих блоків підлягає включенню до складу валових доходів, а сплачені на користь ПП «Спецпромтехніка» кошти не підлягають включенню до валових витрат.

Судом з'ясовано, що 29.01.2010 року між ПАТ «ІнГЗК» та ПП «Спецпромтехніка» підписано договір поставки № 924-08. В додаток до вказаного договору між позивачем та ПП «Спецпромтехніка» 29.01.2010 року, 17.03.2010 року та 28.07.2010 року підписано відповідно специфікації №№ 1, 2, 3 на поставку 100 блоків контролю опору БКС-ЗМ1 на загальну суму 295 740,00 грн., в т.ч. 49 290 грн. податку на додану вартість.

На підтвердження реальності поставки вказаної продукції позивачем надано копії наступних документів: договору № 924-08 від 29.01.2010 року, специфікацій № 1 від 29.01.2010 року, № 2 від 17.03.2010 року, № 3 від 28.07.2010 року, накладні № 4061 від 06.04.2010 року, № 5261 від 26.05.2010 року, № 9201 від 20.09.2010 року, прибуткових ордерів № 5000596498 від 16.04.2010 року, № 5000634420 від 31.05.2010 року, № 5000725543 від 23.09.2010 року, Актів на використання матеріалів, платіжних доручень № 1000009859 від 15.02.2010 року, № 1000026580 від 12.04.2010 року, № 1000073890 від 25.08.2010 року, № 1000091273 від 12.10.2010 року на загальну суму 295 740 грн., податкових накладних № 2161 від 16.02.2010 року, № 4121 від 12.04.2010 року, № 8251 від 25.08.2010 року.

Вирішуючи правомірність визначеного податковою інспекцією ПАТ «ІнГЗК» грошового зобов'язання з податку на прибуток суд з метою з'ясування обставин реальності вчинення господарських операцій вважає за необхідне ретельно перевірити доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки, або встановити наявність чи відсутність інших доказів.

Також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв під час виникнення спірних відносин та припинив свою дію з 01.01.2011 року, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) обов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В судовому засіданні судом було досліджено постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 року по справі № 1-301/11 по обвинуваченню ОСОБА_7, директора ПП «Спецпромтехніка», у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч.1 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, з відміткою суду про набрання вказаною постановою законної сили 13.08.2011 року.

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_7, який виступив організатором організованої групи осіб, розробив план здійснення злочину, знайшов співучасників злочину та сформував склад організованої групи, в подальшому керував діями членів організованої групи, своїми навмисними діями особисто, та охоплюючи своїм умислом дії інших членів групи ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, здійснив створення суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Універсал Н», ПП «Дніпротранс Д07», ПП «Сервістранс-Н-08», ПП «Агроспецтехніка Н09», ПП «Автопромресурс Н09», ПП «Спецпромтехніка», ПП «Спецстанкострой», ПП «Променергокомплект-Н», ПП «Регіонкомплектсервіс» з метою здійснення та прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкової в готівкову форму та незаконному формуванню податкового кредиту по ПДВ. ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, погодився зі всіма обставинами по справі, встановленими досудовим слідством.

Враховуючи зазначені обставини, суд доходить висновку, що надані до суду первинні документи не можна враховувати, як документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд вважає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть враховуватися у податковому обліку за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, за результатами дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій ПАТ «ІнГЗК» з ПП «Спецпромтехніка» в частині відтворення в податковому обліку наслідків таких операцій, суд дійшов висновку, що вони здійснення без мети настання реальних наслідків та не підтверджені належним чином.

Тому, з огляду на вище викладене, суд наголошує про обґрунтованість в цій частині висновків податкового органу та навпаки - недоведеність викладених позивачем обставин в обґрунтування позовних вимог в цій частині.

В акті перевірки зазначено, що в порушення абз а) пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України ПАТ «ІнГЗК» не включило до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у ІІ кварталі 2011 року безнадійної кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності по ТОВ «Бакор-Фильтркерамика» на загальну суму 436 497,60 грн.

Судом з'ясовано, що 26.02.2008 року між ПАТ «ІнГЗК» та ТОВ «Бакор-Фильтркерамика» укладено контракт № 05-01/2008, згідно п. 1.1 якого ТОВ «Бакор-Фильтркерамика» зобов'язано продати, а ПАТ «ІнГЗК» зобов'язано прийняти і оплатити фільтрувальну установку - вакуумний дисковий фільтр керамічний ВДФК-45 відповідно до додатку № 1, який є невід'ємною частиною вказаного контракту. Контракт вважається повністю виконаним після підписання сторонами акту приймання фільтру ВДФК-45 в експлуатацію та досягнення ним заявлених експлуатаційних показників.

Згідно п. 3.1 контракту оплата здійснюється наступним образом: 50% від суми контракту оплачується протягом 10 банківських днів після підписання даного контракту, останні 50 % оплачується в наступному порядку - 40% вартості контракту оплачується протягом 5 банківських днів після виконання умов поставки згідно пункту 4.1, 10 відсотків вартості контракту оплачується після підписання акта про пуск товару в експлуатацію та досягнення заявлених експлуатаційних показників.

Згідно п. 1.16 контракту він діє до 31.12.2008 року.

04.03.2008 року ПАТ «ІнГЗК» здійснило попередню оплату по вказаному контракту у розмірі 192 500 євро.

Відповідно до ВМД від 04.06.2008 року № 11937 ТОВ «Бакор-Фильтркерамика» поставило на адресу ПАТ «ІнГЗК» фільтр ВДФК-45 на загальну суму 385 000 Євро, і ПАТ «ІнГЗК» 27.06.2008 року здійснило часткову оплату у розмірі 154 000 євро.

23.12.2008 року, 29.06.2009 року та 23.06.2010 року між ПАТ «ІнГЗК» та ТОВ «Бакор-Фильтркерамика» укладено додаткові угоди №№ 2, 3, 4 про продовження строку дії контракту до 30.06.2009 року, до 01.07.2010 та до 31.12.2010 року відповідно.

Також, в лютому 2009 року, липні 2009 року, жовтні 2009 року та грудні 2010 року на ПАТ «ІнГЗК» були складені протоколи щодо промислового випробування фільтру ВДФК-45, в яких зазначено, що фільтр не досяг заявлених експлуатаційних показників.

31.12.2010 року між ПАТ «ІнГЗК» та ТОВ «Бакор-Фильтркерамика» укладено додаткову угоду № 5, в якій зазначено, що строк контракту продовжити до 31.12.2011 року, строк випробувальної експлуатації продовжити до 01.04.2011 року та у випадку не досягнення до зазначеної дати заявлених показників покупець повертає продавцю обладнання, а продавець повертає покупцю грошові кошти.

28.04.2011 року між ПАТ «ІнГЗК» та ТОВ «Бакор-Фильтркерамика» укладено додаткову угоду № 6, згідно якої у зв'язку із недосягненням заявлених експлуатаційних показників покупець та продавець дійшли згоди про розторгнення контракту, продавець повертає протягом 5 банківських днів отримані за товар кошти в розмірі 346 500 Євро та витрати, що понесені при купівлі товару, а покупець протягом 30 календарних днів з дати отримання коштів повертає товар продавцю.

Згідно п. 135.1. ст.. 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з інших доходів, які включають безнадійну кредиторську заборгованість.

Відповідно до п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає, зокрема, одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Поняття позовної давності визначено статтею 256 Цивільного кодексу України, згідно якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З контракту № 05-01/2008 від 26.02.2008 року та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, вбачається, що зобов'язання ПАТ «ІнГЗК» по сплаті ТОВ «Бакор-Фильтркерамика» грошових коштів у розмірі 10 % несплаченої суми за контрактом у ПАТ «ІнГЗК» не виникли, а отже не сплинув строк позовної давності по стягненню вказаної суми. Таким чином, у ПАТ «ІнГЗК» відсутні підстави віднести 436 497,60 грн. до складу безнадійної кредиторської заборгованості та врахувати вказану суму у складі валових доходів.

Отже, з огляду на вище викладене, суд вважає, що висновків податкового органу в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у ІІ-ІV кварталі 2010 року на І кварталі 2011 року не відкориговано валові витрати на суму списаної кредиторської заборгованості після закінчення терміну позовної давності по постачальниках ПАТ «ІнГЗК», перелік яких наведено у додатку № 7 до акту перевірки на загальну суму 275 336,36 грн., у т.ч.

ІІ квартал 2010 року на суму 56 520,28 грн.;

ІІІ квартал 2010 року на суму 62 166,73 грн.;

ІV квартал 2010 року на суму 94 590,32 грн.;

І кварталі 2011 року на суму 62 059,03 грн.

Судом з'ясовано, що в період ІІ квартал 2010 року - І квартал 2011 року у постачальників до ПАТ «ІнГЗК» товарів (робіт, послуг) сплинув термін позовної давності щодо стягнення вартості поставлених до ПАТ «ІнГЗК» товарів (робіт, послуг), за які не було сплачено кошти, на загальну суму 275 336,36 грн.

Також, судом з'ясовано, що при отриманні вказаних товарів (робіт, послуг) ПАТ «ІнГЗК» відобразило вартість вказаних товарів у складі валових витрат відповідного податкового періоду, та після спливу терміну позовної давності, у зв'язку із несплатою за це грошових коштів, включило вартість отриманих товарів (робіт, послуг) до складу валових доходів.

Правила ведення податкового обліку з податку на прибуток, підстави формування валових доходів та валових витрат платників податку на прибуток до 01.04.2011 року визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що ПАТ «ІнГЗК», включивши до складу валових витрат суми отриманих товарів (робіт, послуг), діяв у відповідності до вимог, встановлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно п. 1.23. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Згідно п. 1.25. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає такій ознаці: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що ПАТ «ІнГЗК», включивши до складу валових доходів суми отриманих товарів (робіт, послуг), за які не сплатив грошові кошти, діяв у відповідності до вимог, встановлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, суд не встановив з боку ПАТ «ІнГЗК» порушень правил ведення податкового обліку податку на прибуток при отриманні від постачальників товарів (робіт, послуг) на загальну суму 275 336,36 грн.

Суд погоджується з доводами позивача, що податковим законодавством не встановлювався та не встановлюється обов'язок платника податку при списанні безнадійної кредиторської заборгованості коригувати валові витрати платника податку на суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Таким чином, з огляду на вище викладене, суд вважає, що висновки податкового органу в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 1.32, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПАТ «ІнГЗК» завищено витрати, що пов'язані з виплатою відсотків за позикою від MetalUkr Holding Limited, Кіпр (пов'язана особа - дочірня компанія Metinvest B.V.) відповідно договору № 3431-21 від 21.04.2010 року у І кварталі 2011 року на загальну суму 1 378 031,12 грн., в порушення п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України завищено витрати, що пов'язані із нарахуванням відсотків за позикою від MetalUkr Holding Limited, Кіпр (пов'язана особа - дочірня компанія Metinvest B.V.) відповідно договору № 3431-21 від 21.04.2010 року у ІІ, ІІІ, ІV кварталах 2011 року на загальну суму 5 964 496,51 грн., у І, ІІ, ІІІ, ІV кварталах 2012 року на загальну суму 7 149 594,72 грн.

Вказані висновки зроблені на підставі того, що позивачем сплачені відсотки за користування позикою, що не пов'язано з веденням господарської діяльності, оскільки на поточному рахунку рахувались грошові кошти для погашення заборгованості по ліцензійним платежам, та отримання позики було не доцільним, так як підприємство мало можливість розрахуватись з MetalUkr Holding Limited по нарахованим роялті.

Судом з'ясовано, що 21.04.2010 року між MetalUkr Holding Limited, Кіпр (позикодавець) та ПАТ «ІнГЗК» (позичальник) укладено Договір про надання позики № 3431-21, згідно якого позикодавець надає позичальнику позикову лінію в доларах США із загальним розміром заборгованості, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використовувати та повернути позикодавцю суму отриманої позики, а також сплатити відповідну плату за користування позиковою лінією та виконати інші зобов'язання, як це вказано в цьому договорі.

Пунктом 1.5 цього Контракту передбачено, що відсоткова ставка за використання траншів розраховується виходячи з річної відсоткової ставки з розрахунку 360 днів на рік. Відсоткова ставка за використання траншів нараховується починаючи з першого дня дати видачі (включно) траншу до дати погашення (не включаючи) цього траншу. У випадку користування траншем строком понад три роки, відсоткова ставка становить 11 % річних. У випадку користування траншем строком від одного року до трьох років, відсоткова ставка становить 10 % річних. У випадку користування траншем строком до одного року, відсоткова ставка становить 9,8 % річних. Нараховані відсотки за транші сплачуються позичальником щомісячно. Датою сплати відсотків вважати дату їх списання з рахунку позичальника.

На виконання умов договору ПАТ «ІнГЗК» подано заявки на отримання траншів позики: № 1 від 04.10.2010 року на суму 10 000 доларів США, № 2 від 17.12.2010 року на суму 8 000 000 доларів США, № 3 від 03.08.2012 року на суму 100 000 000 доларів США, № 4 від 07.08.2012 року на суму 100 000 000 доларів США, № 5 від 08.08.2012 року на суму 91 000 000 доларів США.

За цими заявками ПАТ «ІнГЗК» отримало транші позики: 19.10.2010 року у сумі 79 100 грн., 21.12.2010 року у сумі 63 708 000 грн., 06.08.2012 року у сумі 799 300 000 грн., 08.08.2012 року у сумі 799 300 000 грн., 10.08.2012 року у сумі 727 363 000 грн.

На виконання умов договору ПАТ «ІнГЗК» віднесло до складу валових витрат відсотки за користування вказаними траншами позики у І кварталі 2011 року у розмірі 1 378 031.12 грн., в ІІ кварталі 2011 року у розмірі 2 375 950,13 грн., в ІІІ кварталі 2011 року у розмірі 1 792 706,42 грн., в ІV кварталі 2011 року у розмірі 1 795 839,96 грн., в І кварталі 2012 року у розмірі 1 776 824,38 грн., в ІІ кварталі 2012 року у розмірі 1 777 696,56 грн., в ІІІ кварталі 2012 року у розмірі 1 797 5366,89 грн., в ІV кварталі 2012 року у розмірі 1 797 536,89 грн.

Також, судом з'ясовано, що 01.02.2009 року між ПАТ «ІнГЗК» (ліцензіат) та MetalUkr Holding Limited (ліцензіар) укладено Ліцензійний договір № 1, згідно якого ліцензіат отримав невиключну ліцензію на право користування знаками для товарів і послуг «МЕТІНВЕСТ» та «METINVEST», знаком для товарів і послуг у вигляді букв «МММ» червоного кольору.

На виконання умов вказаного договору 21.12.2010 року ПАТ «ІнГЗК» перерахувало MetalUkr Holding Limited 63 708 000 грн. з метою погашення кредиторської заборгованості, нарахованої за ліцензійними платежами згідно актів виконаних робіт: № 1 за вересень 2010 року на суму 19 815 024,37 грн., № 1 за жовтень 2010 року на суму 22 947 185,01 грн., № 1 за листопад 2010 року на суму 21 742 440,30 грн.

Крім того, судом з'ясовано, що 17.12.2010 року між ПАТ «ІнГЗК» (товариство) та ТОВ «Амстор» (підприємство) укладено Договір поворотної фінансової допомоги № 10496-21, згідно якого товариство, в порядку співробітництва та взаємодопомоги, перераховує на поточний рахунок підприємства суму в розмірі 64 000 000 грн. в якості повернутої фінансової допомоги (без уплати відсотків за використання) для поповнення обігових коштів та реалізації програм розвитку підприємства, а підприємство зобов'язується прийняти грошові кошти для цілей та повернути всю суму отриманого займу, шляхом його перерахування на поточний рахунок товариства до 31.01.2011 року.

На виконання умов договору вказаного договору ПАТ «ІнГЗК» перерахувала грошові кошти ТОВ «Амстор»: 17.12.2010 року в сумі 32 000 000 грн., 27.12.2010 року в сумі 31 896 000 грн. Повернення вказаних коштів відбулося: 29.03.2011 року в сумі 63 761 500 грн. та 31.03.2011 року в сумі 134 500 грн.

Порядок та умови формування валових витрат до 01.04.2011 року встановлювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011 року - Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.1. п. 5.5. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України, відповідно до п. 138.1 ст. 138 якого встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6. пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових втрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Поняття господарської діяльності визначалося як Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» так і визначається Податковим кодексом України.

Так, згідно п. 1.32. ст. 1 Закону України господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наданих суду документів вбачається, що позикові кошти, отримані від MetalUkr Holding Limited, використовувалися ПАТ «ІнГЗК» протягом 2011-2012 років і податковим органом не було наведено ані в акті перевірки ані під час судового засіданні жодного прикладу, який би доводив факт використання вказаних коштів у діяльності, не пов'язаної із господарською діяльністю позивача.

Фактично податковий орган обґрунтовує свою позицію недоцільністю укладання позивачем певних договорів під час своєї господарської діяльності, проте визначення доцільності або недоцільності укладання певних договорів під час здійснення господарської діяльності платником податків не відноситься до компетенції податкового органу і не може бути покладена в основу встановлення правомірності або протиправності поведінки платника податків.

За таких умов суд вважає, що в цій частині висновки податкового органу є безпідставними та необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «ІнГЗК» самостійно виправлено помилку в декларації за І півріччя 2012 року, № 9047783451 від 09.08.2012 року (звітна) та № 9070219627 від 09.11.2012 року (уточнююча), без зазначення уточнюючих показників у складі податкової декларації та без відображення суми недоплати у складі декларації, підприємством самостійно не нараховано та не сплачено суму штрафу у розмірі 5 %, відповідно до п. 50.1 ст. 50, п. 120.2 ст. 120 ПКУ до суми заниженого податкового зобов'язання та пеню відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 вищезазначеного Кодексу.

Судом з'ясовано, що 08.05.2012 року ПАТ «ІнГЗК» подало до СДПІ ГМК у м. Кривому Розі звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року.

09.08.2012 року ПАТ «ІнГЗК» подало до СДПІ ГМК у м. Кривому Розі звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року та уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Враховуючи ту обставину, що в поданих позивачем деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року не були виправлені помилки, у зв'язку із якими виявлено факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, суд вважає, що висновки податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку із не нарахуванням самостійно та не сплатою суми штрафу у розмірі 5 %, є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0006382200 є протиправним в частині 4 626 448,53 грн., в том числі 3 386 985,50 грн. за основним платежем та 1 239 463,03 грн. за штрафними санкціями, та в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000322730 за платежем - податок на додану вартість про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 2 781 577 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 682 862 грн. суд зазначає, що вказаний розмір грошового зобов'язання відповідно до висновків податкового органу складається з наступного:

- завищення податкового кредиту по операціях з ПП «Спецпромтеніка»;

- не проведено коригування податкового кредиту при списанні кредиторської заборгованості;

- завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ ПБК «Дніпропромсервіс»;

- завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП ТД «Пірит»;

- завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ИЗ-КАРТЕКС».

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПАТ «ІнГЗК» за рахунок здійснення господарської операції з ПП «Спецпромтехніка» у квітні, травні та жовтні 2010 року та операції по таким взаємовідносинам, які не мають розумної, економічно-обґрунтованої господарської мети вчинення правочину (фіктивний товар) завищено податковий кредит на суму ПДВ 43 868,10 грн.

Судом з'ясовано, що в квітні, травні, серпні 2010 року ПАТ «ІнГЗК» сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Спецпромтехніка» на загальну суму 43 868,10 грн. Зміст вказаних операцій наведений вище.

Відповідно до п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв до 01.01.2011 року, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, обов'язковою умовою формування податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів та послуг або придбання (будівництво, спорудження) основних фондів.

Як вже зазначалося вище, в судовому засіданні було досліджено постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 року по справі № 1-301/11 по обвинуваченню ОСОБА_7, директора ПП «Спецпромтехніка», у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч.1 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, з відміткою суду про набрання вказаною постановою законної сили 13.08.2011 року.

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_7, який виступив організатором організованої групи осіб, розробив план здійснення злочину, знайшов співучасників злочину та сформував склад організованої групи, в подальшому керував діями членів організованої групи, своїми навмисними діями особисто, та охоплюючи своїм умислом дії інших членів групи ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, здійснив створення суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Універсал Н», ПП «Дніпротранс Д07», ПП «Сервістранс-Н-08», ПП «Агроспецтехніка Н09», ПП «Автопромресурс Н09», ПП «Спецпромтехніка», ПП «Спецстанкострой», ПП «Променергокомплект-Н», ПП «Регіонкомплектсервіс» з метою здійснення та прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкової в готівкову форму та незаконному формуванню податкового кредиту по ПДВ. ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, погодився зі всіма обставинами по справі, встановленими досудовим слідством.

Враховуючи зазначені обставини, суд обґрунтовано доходить висновку, що надані до суду первинні документи не можна враховувати, як документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки податкового органу в цій частині є обґрунтованими.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПАТ «ІнГЗК» за рахунок не проведеного корегування податкового кредиту при списанні кредиторської заборгованості за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року завищено податковий кредит на суму 39 289 грн., а також в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок не проведеного корегування податкового кредиту при списанні кредиторської заборгованості за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року завищено податковий кредит на суму 2 515 977 грн.

Судом з'ясовано, що ПАТ «ІнГЗК» здійснив списання кредиторської заборгованості за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму 240 672,59 грн., в тому числі 39 288,77 грн. податку на додану вартість, а також за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 15 407 188,85 грн., в тому числі 2 515 976,64 грн.

При цьому ПАТ «ІнГЗК» не здійснив коригування податкового кредиту на зазначені суми податку на додану вартість.

Правила формування податкового кредиту до 31.12.2010 року визначався Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року визначається Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлювалось, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5. ст. 7 цього Закону передбачалось, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому вказаний Закон встановлював, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону).

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України встановлюється, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6. цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже з наведених норм випливає, що платник податків має право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі придбання пов'язаних з господарською діяльністю товарів (послуг), і в момент, коли вказані товари отримані, що підтверджено податковою накладною. І жодним нормативно правовим актом не встановлено обов'язок платника податків корегувати податковий кредит, крім випадків його формування помилково.

Таким чином, оскільки, судом не було встановлено фактів порушення податкового законодавства під час формування податкового кредиту та під час списання позивачем кредиторської заборгованості за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму 240 672,59 грн., в тому числі 39 288,77 грн. податку на додану вартість, а також за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 15 407 188,85 грн., в тому числі 2 515 976,64 грн., суд доходить висновку, що висновки податкового органу в цій частині є помилковими, а податкове повідомлення-рішення - необґрунтованим.

В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкову накладну, яка оформлена постачальником ТОВ ПБК «Дніпропромсервіс» з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА від 21.12.2010 року № 969 на загальну суму ПДВ 6 400 грн.

Судом з'ясовано, що на виконання умов договору № 104603 від 27.01.2011 року, укладеного між ПАТ «ІнГЗК» та ТОВ ПБК «Дніпропромсервіс», ТОВ ПБК «Дніпропромсервіс» виконало роботи з наплавлення та проточки підшипника МГР к.-0-82205 на загальну суму 38 400,00 грн., в тому числі 6 400,00 грн.

У зв'язку із цим ПАТ «ІнГЗК» отримало від ТОВ ПБК «Дніпропромсервіс» податкову накладну № 74 від 17.05.2011 року, в якій була проставлена печатка підприємства з написом - «для документів». На підставі цієї накладної ПАТ «ІнГЗК» сформувала податковий кредит за травень 2011 року у сумі 6 400,00 грн.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювалося, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Під час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Державної судової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, та який втратив чинність 16.12.2011 року.

Згідно п. 16 вказаного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Отже, з наведених норм випливає, що податкова накладна повинна бути в обов'язковому порядку затверджена печаткою платника податків, що її видав, проте жодною нормою не встановлюються обмеження щодо того, чи є ця печатка основною або ні.

Так як, в судовому засіданні було досліджено податкову накладну № 74 від 17.05.2011 року і судом було встановлено, що вказана накладна містить печатку платника податків, що її виписав, яка має назву підприємства, код ЄДРПОУ та назву міста, суд доходить висновку, що висновки податкового органу в цій частин є необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України за рахунок віднесення до податкового кредиту у серпні 2012 року податкової накладної на суму ПДВ 16 945,95 грн., яка не зареєстрована у Єдиному реєстр податкових накладних, ПАТ «ІнГЗК» завищено податкових кредит у серпні 2012 року на суму ПДВ 195 грн.

Судом з'ясовано, що ПАТ «ІнГЗК» врахувало в податковій декларації за липень 2012 року податкову накладну № 154 від 11.07.2012 року, виписану ПП ТД «Пірит», на загальну суму 16 945,94 грн., з яких 195 грн. включено до складу податкового кредиту, а 16 750,45 грн. включено до операцій, які не надають право на формування податкового кредиту як такі, що не використовувались у господарській діяльності товариства.

У вересні 2012 року позивач надав уточнюючу декларацію з ПДВ за липень 2012 року, в якій виправив самостійно виявлені помилки, а саме - зменшив податковий кредит на суму 195 грн., сформований на підставі податкової накладної № 154 від 11.07.2012 року, у зв'язку із тим, що ПП ТД «Пірит» не зареєстрував вказану накладу в Єдиному реєстр податкових накладних, а також надав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2012 року, в якій врахував суму 195 грн. згідно податкової накладної № 154 від 11.07.2012 року, та скаргу на ПП ТД «Пірит» щодо не реєстрації накладної в реєстрі.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За таких умов суд доходить висновку, що жодних додаткових часових обмежень законодавством для включення податкової накладної до податкового кредиту не встановлено і право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, в том числі і у випадку включення цієї податкової накладної до податкової звітності на підставі поданої з такою звітністю скарги на контрагента.

Отже, висновки податкового органу в цій частині є необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 4.3 ст. 4, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПАТ «ІнГЗК» за рахунок невірного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ при отриманні послуг від нерезидента, завищено податковий кредит за жовтень 2010 року на суму ПДВ 175 848 грн.

Судом з'ясовано, що між ПАТ «ІнГЗК» (замовник) та ТОВ «ИЗ-КАРТЭКС» (Російська Федерація - підрядник) 06.10.2010 року укладено договір № 8705-03, згідно якого підрядник зобов'язується провести монтаж механічної та електричної частин, налагодження електрообладнання екскаватора ЕКГ-10. Ціна робіт складає 3 400 000,00 рублів без ПДВ.

30.09.2010 року між ПАТ «ІнГЗК» та ТОВ «ИЗ-КАРТЭКС» підписано Акт виконаних робіт № 1, згідно якого ТОВ «ИЗ-КАРТЭКС» здав, а ПАТ «ІнГЗК» прийняв роботи по монтажу механічної та електричної частин, налагодження електрообладнання екскаватора ЕКГ-10 загальною вартістю 3 400 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Згідно пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Водночас згідно пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Отже, з наведеного випливає, що при операціях щодо надання нерезидентами на території України послуг, у платника податків виникає податкові зобов'язання з ПДВ в момент списання коштів з його рахунку як оплату цих послуг або оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом, та право на податковий кредит - з дати сплати податкових зобов'язань, що зазначені вище.

З наданих суду податкових декларацій та пояснень сторін судом встановлено, що при поданні в жовтні 2010 року податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року ПАТ «ІнГЗК» не включило до складу податкових зобов'язань суму відповідно до договору від 06.10.2010 року № 8705-03 та Акту виконаних робіт № 1 у розмірі 175 848 грн., проте 21.02.2011 року подало до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період вересень 2010 року, в якому зазначило податкові зобов'язання у розмірі 175 848 грн.

Також, 21.02.2011 року ПАТ «ІнГЗК» подало до податкової уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період жовтень 2010 року, в якому відобразило податковий кредит у розмірі 175 848 грн.

Враховуючи ту обставину, що станом на жовтень 2010 року ПАТ «ІнГЗК» не сплатило до бюджету податкові зобов'язання у розмірі 175 848 грн., що виникли відповідно до договору від 06.10.2010 року № 8705-03 та Акту виконаних робіт № 1, суд вважає, що у ПАТ «ІнГЗК» не виникло в жовтні 2010 року право на податковий кредит на суму 175 848 грн., а тому висновки податкового органу є обґрунтованими та правомірними.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000322730 є протиправним в частині 3 189 793,00 грн., в тому числі 2 561 860, 90 грн. за основним платежем та 627 993 грн. за штрафними санкціями, та в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем - плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за основним платежем 79 992 222,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19 998 055,61 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що внаслідок невірного визначення об'єкту в порушення пп. 263.1.3 п. 263.1 ст. 263 Кодексу ПАТ «ІнГЗК» не веде окремий бухгалтерський та податковий облік витрат та доходів за кожним видом мінеральної сировини за кожним об'єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл, внаслідок чого в порушення пп. 263.8.2 п. 263.8 ст. 263 та п. 50.1 ст. 50 Кодексу ПАТ «ІнГЗК» були подані уточнюючі розрахунки плати за користування надрами за 1-4 квартали 2011 року, у яких були зменшені податкові зобов'язання на суму 16 317 314,00 грн. та в порушення пп. 263.5.1 п. 263.5, пп. 263.6.1 п. 263.6, 263.8.1 п. 263.8, пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Кодексу внаслідок невірного визначення об'єкту оподаткування, бази оподаткування та податкових ставок ПАТ «ІнГЗК» в 3 та 4 кварталах 2012 року занижено плату за користування надрами на 63 674 908,45 грн.

Судом з'ясовано, що за 2011 рік ПАТ «ІнГЗК» подавав розрахунки плати за користування надрами по таким видам корисних копалин як: руда залізна для збагачення та руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків.

Так, згідно розрахунку від 10.05.2011 року № 9003013419, поданого за І квартал 2011 року, обсяг погашених балансових запасів склала: руда залізна для збагачення - 8 231 400 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків - 702 200 тон; згідно розрахунку від 09.08.2011 року № 9006286086, поданого за ІІ квартал 2011 року, обсяг погашених балансових запасів склала: руда залізна для збагачення - 8 068 600 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків - 842 800 тон; згідно розрахунку від 08.11.2011 року № 9010334320, поданого за ІІІ квартал 2011 року, обсяг погашених балансових запасів склала: руда залізна для збагачення - 8 361 600 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків - 158 800 тон; згідно розрахунку від 09.02.2012 року № 9015699457, поданого за ІV квартал 2011 року, обсяг погашених балансових запасів склала: руда залізна для збагачення - 8 618 000 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків - 343 700 тон.

В період з 27.10.2011 року по 29.11.2011 року колегією Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та охорони надр України складено протокол № 2472, відповідно до якого станом на 01.01.2011 року затверджено запаси в межах ділянки спеціального дозволу № 1932 за категоріями та класами у розмірі 1 098 299 тисяч тон, в тому числі з вмістом заліза магнетитового менше 20 відсотків - 533 821,0 тисяч тон.

На підставі вказаного протоколу ПАТ «ІнГЗК» подавав уточнюючі розрахунки плати за користування надрами, в яких зазначив наступні показники:

- уточнюючі розрахунки від 16.03.2012 року № 9016439724, від 24.05.2012 року № 9016738072 - руда залізна для збагачення - 6 880 680 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків - 2 052 920 тон;

- уточнюючий розрахунок від 16.03.2012 року № 9016439759 - руда залізна для збагачення - 6 794 260 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків - 2 117 140 тон;

- уточнюючий розрахунок від 16.03.2012 року № 9016439830 - руда залізна для збагачення - 6 237 700 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків - 2 282 700 тон;

- уточнюючий розрахунок від 16.03.2012 року № 9016439906 - руда залізна для збагачення - 6 760 760 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків - 2 200 940 тон.

Внаслідок такого уточнення позивач зменшив свої зобов'язання за 1 квартал 2011 року на суму 3 336 278,40 грн.; за 2 квартал 2011 року - на суму 3 147 619,80 грн.; за 3 квартал 2011 року - на суму 5 246 033 грн.; за 4 квартал 2011 року - на суму 4 587 382,80 грн., а всього на 16 317 314,00 грн.

Вирішуючи правомірність та обґрунтованість проведеного корегування ПАТ «ІнГЗК» показників плати за користування надрами за 2011 рік та зменшення своїх зобов'язань суд виходить з наступного.

Плата за користування надрами врегульована розділом ХІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до п.п. 263.1.3. п. 263.1. ст. 263 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюють окремий (від інших видів операційної діяльності) бухгалтерський та податковий облік витрат та доходів за кожним видом мінеральної сировини за кожним об'єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл.

Згідно п. 263.2. ст. 263 Кодексу об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством. (підпункт 263.2.1.), а до об'єкта оподаткування належить, зокрема, обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною (підпункт 263.2.2.).

Відповідно до п.п 263.5.1. п. 263.5. ст. 263 Кодексу базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

При цьому згідно п. 263.8. ст. 263 Кодексу обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначається платником плати у журналі обліку видобутих корисних копалин самостійно відповідно до вимог, затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції та нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничодобувних підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.

Таким чином, з наведеного суд дійшов висновку, що обсяг видобутої корисної копалини визначається шляхом його фактичного обліку на підставі фактичних показників видобутку з урахуванням конкретного виду видобутої корисної копалини.

Враховуючи ту обставину, що уточнюючі розрахунки плати за користування надрами ПАТ «ІнГЗК» складено не на підставі фактичного перерахунку обсягів видобутих корисних копалин, а на підставі протоколу № 2472, який містить загальні відомості щодо запасів корисних копалин в межах конкретної ділянки, суд доходить висновку, що у позивача були відсутні підстави для проведення перерахунку видобутих корисних копалин та подання уточнюючих розрахунків, а тому висновки податкового органу в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Суд не приймає до уваги надані позивачем якісні та кількісні характеристики погашених запасів руди менше 20 відсотків за 2011 рік, які були витребувані судом на підтвердження фактичних обсягів видобутої корисної копалини та надані позивачем до матеріалів справи, оскільки вказані характеристики складені не на підставі фактичних властивостей добутої корисної копалини за її змістом (на підставі яких корисна копалина розподіляється по видам), а на підставі протоколу № 2472 від 29.1.2011 року, що свідчить про те, що вказані характеристики складені не в момент добутку корисної копалини та визначення її виду для подальшої сплати плати за надра, а пізніше в часі, коли вид цих корисних копалин визначити вже не можливо.

Вказаний висновок також узгоджується з листом Державної служби геології та надр України від 26.02.2012 року № 5835/01/11-12.

Отже, суд вважає повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 16 317 314,00 грн. обґрунтованим та правомірним.

Щодо грошового зобов'язання на суму 63 674 908,45 грн. суд зазначає, що як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновки про те, що внаслідок невірного визначення об'єкту оподаткування, бази оподаткування та податкових ставок ПАТ «ІнГЗК» занижено плату за користування надрами на 63 674 908,45 грн. в т.ч. за 3 квартал 2012 року в сумі 38 703 329,66 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 24 971 578,79 грн.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Податкового кодексу України визначено, що одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Згідно п. 25.1 ст. 25 Податкового кодексу України передбачено, що ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Відповідно до 263.7.2. Податкового кодексу України визначено, що для видів корисних копалин, для яких у таблиці пункту 263.9 цієї статті встановлено абсолютні ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин (Сазн) у вартісному (грошовому) вираженні, податкові зобов'язання з плати (Пзн) для відповідного виду видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) або погашених запасів корисних копалин в межах однієї ділянки надр за податковий (звітний) період обчислюються за такою формулою: Пзн = Vф x Сазн x Кпп, де Vф - обсяг (кількість) відповідного виду видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) або погашених запасів корисних копалин у межах однієї ділянки надр у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об'єму); Сазн - величина визначеної в абсолютних значеннях ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин, встановлена у пункті 263.9 цієї статті; Кпп - коригуючий коефіцієнт, встановлений у пункті 263.10 цієї статті.

Вимогами пп. 263.8.1 та пп. 263.8.2п.263.8 ст. 263 Податкового кодексу України визначено, що обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначається платником плати у журналі обліку видобутих корисних копалин самостійно відповідно до вимог затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції та нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничодобувних підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі. Залежно від відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) її кількість визначається в одиницях маси або об'єму. Обсяг (кількість) погашених запасів корисних копалин визначається платником самостійно з дотриманням вимог актів законодавства з питань гірничого нагляду за раціональним використанням надр. Залежно від відповідного виду погашених запасів корисних копалин їх кількість визначається в одиницях маси або об'єму.

Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначено в п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, та становлять відповідно для руди залізної для збагачення 2,7 відсотки від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 3,64 грн. за одиницю видобутих корисних копалин та відповідно руди залізної для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 - відсотків 1,5 відсотки від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 0,89 грн. за одиницю видобутих корисних копалин. Одиницею виміру видобутих корисних копалин в даному випадку є тонна.

Таким чином об'єктом оподаткування є саме обсяги видобутих або погашених запасів корисних копалин.

Посилання податкового органу на те, що для обчислення податкових зобов'язань з плати за користування надрами необхідно враховувати витрати пов'язані із добуванням залізорудної сировини та її первинною переробкою до рівня концентрату та для обчислення податкових зобов'язань необхідно враховувати обсяги концентрату - готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві є необґрунтованими, оскільки концентрат є готовою продукцією, який утворюється в процесі збагачення залізної руди.

Відповідно до поданих декларацій, підприємством нараховано та сплачено податкові зобов'язання по платі за користування надрами за 3 квартал 2012 року в сумі 26 470 910 грн. (декларація № 9070174362) та за 4 квартал 2012 року в сумі 27 308 372 грн. (декларація № 9087028297).

Таким чином суд зазначає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження позивачем плати за користування надрами в розмірі на 63 674 908,45 грн., оскільки вказаний висновок є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З урахуванням вищевикладеного, відповідачем неправомірно включено до податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 суму грошового зобов'язання в розмірі 63 674 908,45 грн.

Отже, оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлено, що податковий орган неправомірно дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з плати за користування надрами в розмірі на 63 674 908,45 грн., вказане стало підставою для неправомірного визначення позивачеві грошового зобов'язання з вказаного податку та застосування штрафних санкцій.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 підлягає скасуванню в частині 77 972 662,01 грн., в том числі 63 674 908,45 грн. за основним платежем та 14 297 753,56 грн. за штрафними санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000332730, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040,00 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки податковою зазначено, що ПАТ «ІнГЗК» допустило порушення п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - при перевезенні пасажирів власними автобусами ПАТ «ІнГЗК» здійснювалися розрахункові операції в кожному автобусі окремо за готівкові кошти без застосування зареєстрованих розрахункових книжок з додержанням встановленого порядку їх ведення.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 5 ст. 3 цього Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У зв'язку з цим, згідно п. 3 ст. 17 цього Закону передбачено, що у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас п. 4 ст. 9 вказаного Закону встановлює, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Судом встановлено, що ПАТ «ІнГЗК» для використання на автобусах було зареєстровано в податковому органі наступні книги обліку розрахункових операцій:

- № 0405000275 від 09.07.2009 року на автобусі марки «ИКАРУС26050», державний номер НОМЕР_38;

- № 0405000274 від 09.07.2009 року на автобусі марки «IKARUS25675», державний номер НОМЕР_39;

- № 0405000273 від 09.07.2009 року на автобусі марки «ИКАРУС25675», держаний номер НОМЕР_31;

- № 0405000272 від 07.07.2009 року на автобусі марки «ЛАЗ 4207», державний номер НОМЕР_33;

- № 0405000271 від 07.07.2009 року на автобусі марки «ИКАРУС25675», держаний номер НОМЕР_35;

- № 0405000270 від 07.07.2009 року на автобусі марки «ИКАРУС25675», держаний номер НОМЕР_37.

Також судом встановлено, що здійснюючи розрахунки в готівковій формі при перевезенні вказаними автобусами людей ПАТ «ІнГЗК» не використовувало розрахункові книжки, а здійснювало продаж квитків, які мають нанесені друкарським способом серію, номер та номінальну вартість. Наявність таких квитків та факт їх придбання підтверджується первинними документами, залученими до матеріалів справи.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що в силу п. 4 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ПАТ «ІнГЗК» могло не застосовувати в даному випадку розрахункові книжки, і оспорюване податкове повідомлення-рішення винесено саме у зв'язку з таким не використання, суд доходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000332730 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0006372200 за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 69 050,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17 262,62 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено та підтверджується матеріалами справи, що загальними зборами акціонерів ПАТ «ІнГЗК» 24.03.2011 року затверджено звіт про результати фінансово-господарської діяльності ПАТ «ІнГЗК» за 2010 рік, розподілено прибуток за результатами діяльності товариства за 2010 рік та нараховані дивіденди.

В період з 06.08.2011 року по 31.12.2012 року ПАТ «ІнГЗК» здійснило виплату нарахованих за результатами діяльності товариства за 2010 рік дивідендів в загальному розмірі 690 504,83 грн., у зв'язку з чим ПАТ «ІнГЗК» сплатило податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків у розмірі 34 525,24 грн.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності 01.01.2004 року та втратив чинність 01.01.2011 року, визначалося, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який передбачає, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як доходи у вигляді дивідендів (пункт 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України).

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів встановлюються статтею 170 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 170.5.1. цієї статті податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Згідно п. 170.5.3. цієї статті дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є юридичною особою, оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу, крім дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно із підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Згідно п. 170.5.4. вказаної статті доходи, зазначені у цьому пункті, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.

Водночас, 06.08.2011 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, згідно яких до підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України додано пункт 6 наступного змісту:

«оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 01.01.2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 01.01.2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання)».

Вказану норму виключено з 01.01.2013 року на підставі Закону України № 5211-VI.

Таким чином, з наведено випливає, що дивіденди, нарахування яких здійснено за результатами діяльності товариства за 2010 рік, до 06.08.2011 року оподатковувалися за ставкою 5 відсотків, а з 06.08.2011 року по 01.01.2013 року - за стовкою 15 відсотків, отже висновки податкового органу в цій частині є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення є правомірним.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0006382200 в частині 4 626 448,53 грн., в том числі 3 386 985,50 грн. за основним платежем та 1 239 463,03 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000322730 в частині 3 189 793,00 грн., в тому числі 2 561 860, 90 грн. за основним платежем та 627 993 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 0000332730.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 в частині 77 972 662,01 грн., в том числі 63 674 908,45 грн. за основним платежем та 14 297 753,56 грн. за штрафними санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» недоплачену суму судового збору у розмірі 438,53 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 08.04.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 08.04.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля