Рішення № 42156687, 24.12.2014, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5773/14-ц

Номер провадження 2/404/2409/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

при секретарі Гусак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2, Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, за участю третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Управління ДАІ УМВС України в Кіровоградській області, про визнання договору дійсним, визнання права власності та виключення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про звільнення з-під арешту автомобіля марки ВАЗ 2107, 1983 року випуску, шасі (кузов) № XTA210700D0014698, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2009 року; визнання договору купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 2107, 1983 року випуску, шасі (кузов) № XTA210700D0014698, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 08.07.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, дійсним; визнання за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на автомобіль марки ВАЗ 2107, 1983 року випуску, шасі (кузов) № XTA210700D0014698, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у липні 2006 року вирішив придбати автомобіль, про що домовився з продавцем автомобіля ВАЗ 2107, 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, який визначив ціну за машину в розмірі 10000,00 грн. Сторони дійшли згоди щодо оформлення генеральної довіреності на розпорядження вказаним автомобілем замість договору купівлі-продажу. Позивач в свою чергу передав ОСОБА_2 гроші в сумі 10000,00 грн. за придбання автомобіля, факт передачі яких оформлений між ними у простій письмовій формі у вигляді розписки. Відповідач, ОСОБА_2 21.09.2009 року знову видав на імя позивача генеральну довіреність. В червні 2014 року інспектором ДПС даний автомобіль затримано, оскільки відділом ДВС на підставі виконавчого листа винесено постанову про розшук майна боржника, ОСОБА_2. В звязку з чим, позивач не може розпоряджатися майном, яке фактично належить йому.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач, ОСОБА_2, в судовому засіданні 02.12.2014 року позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення. В судове засідання призначене на 24.12.2014 року не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про наступний розгляд справи (а.с. 54).

Представник відповідача, Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 27, 48, 61), а також розписка про наступний розгляд справи (а.с. 35). Надав до суду письмові заперечення проти позову, мотивовані тим, що у відділі на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Банк Демарк» боргу в сумі 15165,88 грн. Боржником рішення суду в добровільному порядку не виконувалося, а тому державним виконавцем з метою виявлення майна належного боржнику направлено запити до реєструючи органів. Згідно довідки ДАІ за боржником зареєстровано автомобіль ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, на яке державним виконавцем накладено арешт. Додані до позовної заяви документів, а саме розписка та довіреності, не свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником автомобіля, а лише підтверджується факт передачі коштів (а.с. 33). Також, на підтвердження фату наявності у ОСОБА_2 заборгованості, представником Кіровського відділу державної виконавчої служби кіровоградського міського управління юстиції подано до суду копію виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-661 від 21.09.2010 року, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда (а.с. 65-74).

Представник третьої особи, Управління ДАІ УМВС України в Кіровоградській області в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 29, 40, 60).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачів, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЕІС № 262270 від 05.10.2004 року, автомобіль марки ВАЗ, модель 2107, 1983 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2, бежевого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № ХТА210700D0014698, тип ТЗ легковий седан-В належить ОСОБА_2 (а.с. 10).

Відповідно до розписки від 08.07.2006 року, наданої ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтверджує, що за проданий автомобіль ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, 1983 року випуску, шасі ХТА210700D0014698, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серії ЕІС № 262270, видане 05.10.2004 року, який належить на праві приватної власності, отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 10000,00 грн. (а.с. 12). Зазначені обставини відповідач, ОСОБА_2 підтверджував і в судовому засіданні.

Згідно довіреності на розпорядження ТЗ від 21.09.2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованої в реєстрі за № 2115, ОСОБА_2 за попередньо досягнутим усним договором з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які можуть діяти самостійно незалежно один від одного, цією довіреністю на правах власника відповідно до п. 2.12 Правил дорожнього руху України довірив в установленому порядку користування і розпорядження ТЗ та уповноважив його (їх) укладати правочини щодо розпорядження (продавати, передавати в оренду, позичку) за ціну та на умовах за його (їх) розсудом з належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ЕІС № 262270, виданого 05.10.2004 року МРЕВ ДАІ м. Кіровограда автомобілем марки ВАЗ 2107, 1983 року випуску, шасі (кузов) № ХТА210700D0014698, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований 05.10.2004 року МРЕВ ДАІ м. Кіровограда (а.с. 13). За довіреністю від 08.07.2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованої в реєстрі за № 2913, ОСОБА_2 за усним, попередньо досягнутим договором, цією довіреністю уповноважив своїх представників, які діють незалежно один від одного, - ОСОБА_1, ОСОБА_5, укладати правочини щодо розпорядження (продавати, передавати в оренду, позичку за ціну та на умовах на його (їх) розсуд), зняти з обліку в органах ДАІ, належним йому на підставі (технічного талону) свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ЕІС № 262270, виданого 05.10.2004 року Кіровоградським МРЕВ автомобілем марки ВАЗ 2107, 1983 року випуску, шасі (кузов, рама) № ХТА210700D0014698, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований 05.10.2004 року Кіровоградським МРЕВ (а.с. 14).

Судом також встановлено, що державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-661, виданого 21.09.2010 року, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Банк Демарк» заборгованості в розмірі 14896,91 грн., судового збору в розмірі 148,97 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 120 грн., а всього 15165,88 грн., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2014 року (а.с. 67, 68).

Постановою про обєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 31.03.2014 року, державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, обєднане виконавче провадження № 42708537 з примусового виконання виконавчого листа № 2-661, виданого 21.09.2010 року Кіровським районним судом м. Кіровограда до зведеного виконавчого провадження № 45879691, яке веде Кіровський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (а.с. 69).

Під час здіснення виконавчих дій на підставі постанови, серії АЕ 281112 від 10.07.2009 року, Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, накладено арешт на рухоме майно боржника, ОСОБА_2, а саме: автомобіль легковий, ВАЗ 2107, номер державної реєстрації ВА 3942 АА, свідоцтво про реєстрацію ЕІС 262270 від 05.10.2004 року (витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади № 45905607 від 18.12.2014 року, наданого Кіровоградською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, а.с. 72).

Згідно частини 1, пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частинами 1 та 2 статті 57 вищезазначеного Закону визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

За приписами частини 1 статті 60 вказаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення цього майна з під арешту.

В пунктах 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 серпня 1976 року Про судову практику в справах про виключення майна із опису роз'яснено, що за правилами встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Судам слід мати на увазі, що при вирішенні питання про належність описаного майна слід керуватись нормами цивільного та шлюбно-сімейного законодавства, що регулюють право власності і його захист.

Управлінням державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області на запит суду (вих. № 69216 від 03.12.2014 року, а.с. 56) надано відповідь (вх. № 45684 від 15.12.2014 року) в якій повідомлено, що за даними НАІС ДДАІ МВС України та НБД «Автомобіль» легковий автомобіль марки ВАЗ 2107, 1983 року випуску, бежевого кольору, № кузова ХТА210700D0014698, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ЕІС 262270 від 05.10.2004 року, станом на 09.12.2014 року зареєстровано на праві власності за громадянином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. В МРЕВ м. Кіровограда 18.03.2008 року видано тимчасово-реєстраційний талон ДАН607714 (який дійсний при наявності свідоцтва про реєстрацію ЕІС 262270 від 05.10.2004 року) на право користування вищевказаним автомобілем по дорученню (ВЕА № 032826 від 08.07.2006 року, приватний нотаріус ОСОБА_6В.) до 08.07.2009 року громадянину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 63).

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 на момент розгляду справи зареєстрований за відповідачем, ОСОБА_2 і ніколи не був зареєстрований за позивачем, ОСОБА_1, що визнається сторонами.

Таким чином, позивач на час винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту на спірний автомобіль не був його власником, оскільки ОСОБА_1 не набув таке право у встановленому законом порядку.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятись у формі встановленій законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена також постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

У відповідності до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, діючим в Україні Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року, встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, яка передбачає особливий порядок відчуження транспортних засобів, визначений цим Порядком, і які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Таким чином, нормами закону встановлено додаткові вимоги до порядку переходу права власності на автомобілі.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору і зокрема умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду.

Так в абзацах 12, 13 пункту 8 вищевказаного Порядку встановлено, що для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспеції, не допускається. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Таким чином, відчуженню та реєстрації підлягає лише правомірно придбаний транспортний засіб, при цьому перед відчуженням автомобіль має бути знятий з обліку - вказані приписи є істотними умовами договору купівлі-продажу автомобіля.

З матеріалів справи вбачається, що при передачі власником автомобіля ОСОБА_2 цієї умови договору не дотримано. А отже суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами не є укладеним і його власником залишається ОСОБА_2.

Крім того, суд не приймає до уваги, посилання позивача, як на підставу набуття права власності, а саме: видачу ОСОБА_2 на його ім'я довіреності та передачі автомобіля разом з документами виходячи з наступного.

Відповідно до положень статтей 237, 244 Цивільного кодексу України між ОСОБА_2, як власником автомобіля та ОСОБА_1, в момент видачі вказаної довіреності виникли правовідносини представництва.

Згідно частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

При оформленні довіреності перехід права власності не відбувається, оскільки повірений отримує лише тимчасове право на здійснення від імені й на користь іншої сторони (власника майна) тих дій, які передбачені довіреністю, в тому числі продаж майна.

Отже, факт видачі довіреності позивачеві на право розпорядження транспортним засобом без укладення договору купівлі-продажу не є договором, який допускає перехід права власності на майно до третіх осіб, не може вважатися відчуженням автомобіля відповідачем, оскільки останній не втратив правового зв'язку з автомобілем, як його власник.

За таких обставин, суд приходить до висновку, щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за позивачем права власності. За наслідком відсутності правових підстав про визнання права власності, не підлягає задоволенню і позовна вимога про зняття арешту зі спірного автомобіля, оскільки дана вимога є похідною.

Питання розподілу судового збору вирішується у відповідності до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України та з врахуванням розяснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року.

Зокрема, в пункті 2 частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року в пунктах 10 та 13 розяснено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є обєктом справляння судового збору. Якщо в позовній заяві обєднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, повязані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

При зверненні до суду позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру та дві позовні вимоги немайнового характеру. Тобто сума судового збору складає 730,80 грн., проте в порушення зазначених норм судовий збір сплачено лише в сумі 488,00 грн. (а.с. 1, 2).

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід держави недоплачену суму судового збору за вимогу немайнового характеру в розмірі 242,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів; ст.ст. 203, 206, 208, 237, 238, 244, 328, 334 Цивільного кодексу України; ст.ст. 3, 4, 10, 57, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -.

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 242,80 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда