Рішення № 42155907, 18.12.2014, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1

Справа № 335/14090/14-ц

2/335/2812/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Кравченко Л.Ю. при секретарі Григоренко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котломонтаж» визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги, середньої заробітної плати за час затримки виплат належних платежів та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що з травня 2009 року по 23 вересня 2014 року перебував у трудових відносинах із відповідачем. 18 травня 2009 року був обраний безстроково на посаду директора ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ». 23.09.2014 року через відділ кадрів він отримав протокол загальних зборів учасників ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ» №39 від 17 вересня 2014 року щодо припинення його повноважень як директора товариства та наказ голови зборів учасників ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ» №201-к від 23.09.2014 року щодо звільнення його з посади директора на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. Вважає, що наказ про звільнення є заходом стягнення за порушення трудової дисципліни. В порушення ст..149 КЗпП України письмові пояснення від нього не відібрані. Також в порушення ст..44 КЗпП України йому не виплачена вихідна допомога у розмірі не менш ніж шестимісячний середній заробіток. Просить визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Котломонтаж» №201-к від 23.09.2014 року, поновити його на посаді директора ТОВ «Котломонтаж», стягнути з відповідача 14948,79 грн. заборгованості з виплати вихідної допомоги, середню заробітну плату за час затримки виплати належних платежів при звільненні за період з 24.09.2014 по 20.11.2014 року у розмірі 4949,08 грн., середню плату за весь період вимушеного прогулу з 24.09.2014 по 20.11.2014 року у розмірі 4949,08 грн. та 10000 грн. моральної шкоди. Просить поновити строк на оскарження наказу, оскільки його представник 29.09.2014 по 01.11.2014 рік перебував у відрядженні за межами м.Запоріжжя.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову та пояснив, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним. Від звільнення є дисциплінарним стягненням. Однак письмові пояснення у його довірителя не відібрані. За що накладено таке стягнення також його довірителю не повідомлено. В результаті незаконного звільнення ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода, яка виразилася у моральних стражданням, головних білях та підвищеному тиску.

В судовому засіданні представники відповідача заперечують проти задоволення позову, та пояснили, що позивач був звільнений на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. Рішення про припинення повноважень позивача було прийнято загальними зборами ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ» та оформлено протоколом №39 від 17.09.2014 року, а рішення про звільнення позивача з посади директора оформлено наказом №201-к від 23.09.2014 року. Вимога про відшкодування середньої заробітної плати за нібито вимушений прогул є похідною від вимоги про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі. Враховуючи те, що позивач був законно звільнений, то вини підприємства у завданні моральної шкоди позивачу не має. Крім того, 23.06.2014 року між позивачем та ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ» укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги за № 23/06 на суму 150000 грн. 24.11.2014 року підприємство надіслало позивачу вимогу про дострокове повернення суми поворотної фінансової допомоги. Граничний строк сплати за зобовязанням встановлено 15.12.2014 року. Оскільки у товариства виникло боргове зобовязання перед позивачем щодо сплати вихідної допомоги у розмірі 14948,79 грн. та враховуючи наявність зустрічної однорідної вимоги, то шляхом зарахування однорідних вимог залишок заборгованості ОСОБА_1 складає 135051,21 грн. Тому на цей час боргові зобовязання товариства перед позивачем у розмірі 14948,79 щодо сплати вихідної допомоги при звільненні виконано в повному обсязі. Крім того, позивачем без поважної причини пропущено строк позовної давності в 1 місяць.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що протоколом загальних зборів ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ» №29 від 18.05.2009 року затверджено рішення про продовження повноважень директора ТОВ «Котломонтаж» ОСОБА_1- безстроково.

Згідно з наказом ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ» №154-к від 29.05.2009 року ОСОБА_1 призначено з 19.05.2009 року директором ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ».

Загальними зборами учасників ТОВ «Котломонтаж» від 17.09.2014 року було вирішено припинити повноваження директора ОСОБА_1 з 23.09.2014 року згідно п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України (протокол зборів №39).

Наказом голови зборів учасників ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ» №201-к від 23.09.2014 року звільнено ОСОБА_1 з посади директора на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Пунктом 5 ч.1 ст.41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 5) припинення повноважень посадових осіб.

Відповідно до ст.. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Згідно з ч.2,3 ст.99 ЦК України виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Оскільки пунктом 5 ч.1 ст.41 КЗпП України передбачена додаткова причина розірвання трудового договору, яка не є відповідальністю за скоєний дисциплінарний проступок, то суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що його звільнення є заходом за порушення трудової дисципліни.

Суд вважає, що позивача звільнено законно, оскільки рішення про припинення повноважень директора ТОВ «Котломонтаж» прийнято загальними зборами учасників товариства, тобто вищим органом, оформлено наказом голови зборів учасників і така підстава припинення повноважень посадової особи передбачена наведеними нормами Законодавства.

Враховуючи те, що позивач був законно звільнений з займаної посади, підстав для скасування наказу ТОВ «Котломонтаж» №201-к від 23.09.2014 року, його поновлення на посаді директора та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, немає.

Вирішуючи позов в частині моральної шкоди суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи моральну шкоду позивач зазначив, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях у звязку із втратою роботи, головних білях та підвищеному тиску.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки судом встановлено, що позивач був правомірно звільнений з посади директора, то вини відповідача у завданні моральної шкоди не має, і тому в частині стягнення 10000 гривень моральної шкоди слід відмовити.

Згідно з довідкою ТОВ «КОТЛОМОНТАЖ» за №460 від 14.10.2014 року за період з 01.04.2014 по 23.09.2014 рік доход ОСОБА_1 із всіма відрахуваннями склав 14948,79 грн.

Відповідно до розрахунку, сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки виплати належних платежів з 24.09.2014 по 20.11.2014 рік становить 4949,08 грн.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що … у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Рішенням Конституційного Суду України 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 розяснено, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Суд не приймає заперечення представника відповідача щодо зарахування однорідних вимог заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання поворотної фінансової допомоги за № 23/06 та заборгованості товариства перед ОСОБА_1 по виплаті вихідної допомоги, оскільки такі позовні вимоги товариством до працівника в цьому цивільному процесі не заявлялися.

Таким чином позов в частині стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені обґрунтований і доведений, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 212-215 ЦПК України, ст. 116,117 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котломонтаж» (ЄРДПОУ 01415602, п/р 26005055700223 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1) 14948 (чотирнадцять тисяч девятсот сорок вісім ) гривень 79 коп. заборгованості з виплати вихідної допомоги та 4949 (чотири тисячі девятсот сорок девять) грн. 08 коп. середньої заробітної плати за час затримки виплат належних платежів при звільненні за період з 24.09.2014 по 20.11.2014 рік без урахування податків і обов'язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котломонтаж» (ЄРДПОУ 01415602, п/р 26005055700223 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) на користь держави 243,60 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Ю.Кравченко