Ухвала суду № 42155247, 19.09.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5132/14-ц

2-з/0203/115/2014

У Х В А Л А

іменем України

19 вересня 2014 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Місюра К.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АХДУС», ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПРОМКОНСАЛТ», третя особа без самостійних вимог на сторони відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вента», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває вищезазначена цивільна справа.

19.09.2014 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно, що належить відповідачам по справі. В обґрунтування заяви зазначив, що останній платіж за кредитним договором було здійснено на початку 2014 року, в звязку з чим, існує імовірність того, що відповідачі можуть розпорядитись належним їй майном та коштами і відчужити їх на користь інших осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти заяви та просив відмовити в її задоволенні за необґрунтованістю.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п1. ч.1 ст.152 ЦПК України позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно та кошти, що належать відповідачу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач посилався на невиконання відповідачами умов кредитного договору та можливість відчуження відповідачами наявного у них майна та коштів на користь третіх осіб, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів щодо наявності ризиків вчинення відповідачами зазначених дій, зокрема намірів відчуження належного їм майна, намірів припинення юридичної діяльності, які б давали достатні підстави вважати про можливість утруднення виконання рішення суду по справі.

Також позивачем не надано доказів щодо наявності у відповідачів майна та коштів на рахунках, їх вартості, для визначення співмірності запропонованих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову слід відмовити за необгрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151,152,153,208-210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.Ю.Казак