Рішення № 42153393, 25.11.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.

при секретарі МАРЧИШАКУ Ю.М.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Свалявського районного суду від 29 квітня 2014 р., -

в с т а н о в и л а :

ТОВ «Кредитні ініціативи» 07.02.2014 звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 мотивуючи наступним. За кредитним договором від 21.08.2007 № 1342 ЗАТ «Промінвестбанк» (у подальшому - ПАТ «Промінвестбанк»), правонаступником якого з 17.12.2012 є ТОВ «Кредитні ініціативи», надало відповідачу кредит у розмірі 26099,00 дол. США зі сплатою 9,5% річних і терміном по 20.08.2014. Банк свої зобов'язання виконав, а позичальник свої порушив і спричинив виникнення боргу, що станом на 01.01.2014 складав 174581,99 грн, в т.ч.: 133646,24 грн (що на цю дату є еквівалентом 16720,41 дол. США) боргу за кредитом, 29192,99 грн (еквівалент 3652,32 дол. США) боргу за відсотками, 11742,76 грн (еквівалент 1469,13 дол. США) пені. Посилаючись на ці обставини, на право вимагати дострокового повернення боргу, позивач просив стягнути на його користь із відповідача борг у розмірі 174581,99 грн з указаними складовими та покласти на нього судові витрати.

Рішенням Свалявського районного суду від 29.04.2014 позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість в розмірі 28535,42 грн, з яких 16792,66 грн заборгованість за відсотками, 11742,76 грн пеня, в решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 285,35 грн.

Відповідач ОСОБА_1 рішення суду оскаржив у частині задоволення позову. На думку апелянта, суд не мав підстав для часткового задоволення позову, оскільки заочним рішенням Свалявського райсуду від 10.08.2011 з нього вже стягнуто на користь ПАТ «Промінвестбанк» борг за цим кредитним договором у розмірі 171537,58 грн, в т.ч., повністю тіло кредиту в сумі 156722,48 грн, а також 12317,27 грн відсотків і 2497,83 грн пені. Тож відповідні вимоги вже були предметом розгляду в іншій справі, чого ні позивач, ні суд не врахували. Крім того, апелянт вважає, що із ухваленням згаданого судового рішення правовідносини сторін кредитного договору припинилися, а позов не був доведений. Просить в оскарженій частині рішення суду скасувати, у позові відмовити, а в частині, в якій суд відмовив у позові, просить рішення залишити без змін.

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» в апеляції ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням рішення про повне задоволення позову. Апелянт вважає, що оскільки звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то має місце інший предмет позову, а також є інші сторони, ніж у справі, в якій ухвалювалося рішення раніше. Крім того, виконання попереднього рішення суду неможливе, первісний кредитор втратив право вимоги боргу та право на виконання попереднього рішення суду на свою користь, тоді як новий кредитор набув право вимоги боргу.

Справа за апеляцією позивача на рішення суду першої інстанції в частині вимог позову про стягнення основного боргу за кредитом вирішена ухвалою апеляційного суду від 25.11.2014.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: представника позивача Перевозчикова О.В., який свою апеляцію підтримав, скаргу відповідача не визнав, відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які свою апеляцію підтримали, скаргу позивача не визнали, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-п-32/11, матеріали виконавчого провадження № 144-7/13 (34424414), обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.

Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України); кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обов'язок доказування пред'явлених вимог лежить на позивачеві і таке не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-60, ст. 303 ч. 1 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 549, 550, 611, 614, 623-625, 1050, 1054 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, цивільні права та обов'язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; особа відповідальна за порушення зобов'язання; позичальник зобов'язаний повернути кредитору заборговане, сплатити проценти за користування кредитом, а той управі вимагати, за відповідних умов - достроково, сплати боргу, неустойки, сплати обумовлених законом чи договором процентів річних від простроченої суми. За загальним правилом, що випливає з положень ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст.ст. 202, 509, ст. 512 ч. 1 п. 1, ст.ст. 514, 516, 517, 655, ст. 656 ч. 3, ст. 629 ЦК України, новий кредитор за відступленим йому правом вимоги набуває прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (у подальшому - Публічне акціонерне товариство) за договором від 21.08.2007 № 1342 надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 26099,00 дол. США зі сплатою 9,5% річних і терміном по 20.08.2014, додатковим договором № 1 від 18.12.2008 сторони внесли зміни до кредитного договору щодо графіка платежів (а.с. 5-13). 17.12.2012 ПАТ «Промінвестбанк» (первісний кредитор) уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» (новим кредитором) договір про відступлення прав вимоги, за яким відступило новому кредитору право вимоги від ОСОБА_1 боргу за указаним кредитним договором (а.с. 22-36). При цьому, в додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги зазначено, що станом на 17.12.2012 був відступлений основний борг у розмірі 15109,97 дол. США і борг за відсотками в розмірі 3589,78 дол. США (а.с. 33).

Пред'являючи позов, новий кредитор виходив з того, що позичальник порушив свої зобов'язання за договором і спричинив виникнення боргу, який кредитор станом на 01.01.2014 визначив у розмірі 174581,99 грн, в т.ч.: 133646,24 грн (що на цю дату є еквівалентом 16720,41 дол. США) боргу за кредитом, 29192,99 грн (еквівалент 3652,32 дол. США) боргу за відсотками, 11742,76 грн (еквівалент 1469,13 дол. США) пені. На підтвердження складових боргу позивач подав суду першої інстанції розрахунок, що знаходиться на а.с. 16, а апеляційному суду подав уточнений розрахунок, що містить, зокрема, відображення руху коштів за договором по розрахунках позичальника з первісним кредитором.

Матеріалами справи, що розглядається, матеріалами цивільної справи № 2-п-32/11 і матеріалами виконавчого провадження № 144-7/13 (34424414) підтверджується, а ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 25.11.2014 про закриття провадження в справі в частині вирішення вимоги позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за кредитним договором від 21.08.2007 № 1342 встановлено, що:

заочним рішенням Свалявського районного суду від 10.08.2011 на користь ПАТ «Промінвестбанк» стягнуто з ОСОБА_1 достроково увесь борг за кредитним договором від 21.08.2007 № 1342 у розмірі 171537,58 грн, з яких станом на 16.02.2011 основний борг за кредитом складався зі строкового кредиту (15109,97 дол. США), простроченого кредиту (4619,68 дол. США), разом - 19729,65 дол. США (еквівалент 156722,48 грн); борг за відсотками складався з прострочених відсотків (1352,19 дол. США), нарахованих відсотків за період з 01 по 31 січня 2011 року (198,42 дол. США), разом - 1550,61 дол. США (еквівалент 12317,27 грн); пеня за період з 18.08.2010 по 17.02.2011 складала 314,45 дол. США (еквівалент 2497,83 грн);

за рахунок коштів, виручених від продажу 02.01.2013 предмета застави, платіжним дорученням від 08.01.2013 № 166 кошти в сумі 68710,58 грн органом ДВС були перераховані ПАТ «Промінвестбанк» у рахунок погашення боргу за кредитним договором;

08.02.2013 (після відступлення прав вимоги) 8596,34 дол. США (еквівалент 68710,58 грн) були зараховані на сплату коштів за кредитним договором, з них 3009,24 дол. США - на сплату заборгованості за кредитом, 5587,10 дол. США - на сплату заборгованості за відсотками;

додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 зафіксовано відступлення станом на 17.12.2012 боргу за кредитом у розмірі 15109,97 дол. США, в той же час, на момент укладення договору про відступлення прав вимоги борг за кредитом фактично існував у розмірі 19729,65 грн і новий кредитор виходив з наявності боргу за кредитом саме в такому розмірі.

З уточненого розрахунку боргу, наданого позивачем апеляційному суду, випливає, що востаннє позичальник сплатив ПАТ «Промінвестбанк» відсотки 30.09.2010 в сумі 103,95 грн, після цього платежі не здійснювалися, а з 01.05.2011 нарахування відсотків не проводилося. Тобто, первісний кредитор припинив нарахування відсотків за кредитом до ухвалення 10.08.2011 судом рішення про стягнення з позичальника боргу і не нараховував відсотки після ухвалення рішення. Пеня первісним кредитором не нараховувалася зовсім. Пунктом 2.2. кредитного договору відсоткова ставка за кредитом була встановлена в розмірі 9,5% річних, а при розрахунку належних до сплати відсотків сторони домовилися використовувати метод «факт/факт» виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (п. 3.2. договору); відсотки нараховуються за період з першого по останній календарний день поточного місяця; у випадку прострочення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту відсотки за користування ним продовжують нараховуватися відповідно до п. 3.3. договору (п. 3.3. договору). Положеннями п. 3.8. договору передбачені умови, за яких можлива зміна відсоткової ставки за кредитом, та порядок її зміни. У справі немає доказів зміни відсоткової ставки за кредитом відповідно до положень п. 3.8. договору.

З графіків погашення кредиту (а.с. 9, 11) вбачається, що максимальна сума відсотків, що належали до сплати за місяць, становила 210,58 дол. США за період з 21.08.2007 по 20.09.2007 за користування кредитом у максимальному розмірі (26099,00 дол. США) у перший місячний період з моменту його одержання. У подальшому установлений графіками розмір щомісячної сплати відсотків мав послідовну динаміку до зменшення відповідно до динаміки погашення кредиту, до суми у 2,77 дол. США відсотків станом на 20.08.2014. Розміру заборгованості за кредитом у межах від 16827,02 дол. США до 15109,97 дол. США відповідає місячна сплата відсотків у межах від 135,77 дол. США до 121,91 дол. США, розміру заборгованості за кредитом у сумі 19729,65 дол. США відповідає місячна сплата відсотків у розмірі 159,19 дол. США. Такий розмір щомісячних відсоткових платежів узгоджується з установленою договором відсотковою ставкою за кредитом у розмірі 9,5% річних, розмірами заборгованості за кредитом на відповідні періоди тощо. У такий спосіб визначені первісним кредитором до відступлення права вимоги боргу і розміри платежів за відсотками, що відображені в уточненому розрахунку, наданому новим кредитором.

Між тим, у розрахунках боргу за кредитним договором, наданих на підтвердження вимоги нового кредитора про стягнення боргу за відсотками в розмірі 29192,99 грн (еквівалент 3652,32 дол. США), є суттєві розбіжності за базою та варіантами розрахунку. Так, у розрахунку боргу на а.с. 16 вказано заборгованість за відсотками станом на 17.12.2012 у розмірі 4941,97 дол. США, тоді як договором зафіксовано відступлення відповідного боргу в розмірі 3589,78 дол. США. У розрахунку, наданому апеляційному суду, борг за відсотками станом на 17.12.2012 указаний в розмірі 2860,08 дол. США, а також зазначено, що відсоткова ставка за кредитом становить 9,5% річних, а відсоткова ставка за порушення зобов'язань - 30% річних, тоді як у розрахунку на а.с. 16 відсоткова ставка за порушення зобов'язань не була вказана взагалі. Представник позивача не зміг пояснити апеляційному суду розбіжності у сумах зазначених у розрахунках станом на 17.12.2012 відсотків, а відтак, і розбіжності в базі для нарахування кінцевої заборгованості за відсотками, немає пояснення розрахунку боргу за відсотками з урахуванням також підтвердженого доказами та зафіксованого самим кредитором факту зарахування 08.02.2013 на погашення боргу за відсотками суми у 5587,10 дол. США, розмір якої перевищує всі варіанти заборгованості за відсотками на 17.12.2012, що вказувалися позивачем.

Новий кредитор після придбання права вимоги нараховував у 2013-2014 рр. боржнику щомісячно до сплати по 343,41 дол. США (останній платіж у розмірі 343,34 дол. США у серпні 2014 року) на погашення боргу за кредитом та відповідно до цього нараховував щомісячно відсотки у межах сум від 315,46 дол США до 385,05 дол. США. Позивач не врахував, що заочним рішенням Свалявського районного суду від 10.08.2011 з ОСОБА_1 вже був достроково стягнутий увесь борг за кредитним договором, тому питання стягнення присуджених з боржника коштів належало вирішувати за правилами виконання судових рішень. Новий кредитор не мав підстав для застосування щомісячного графіка платежів за кредитним договором із помісячною розбивкою сплати, зокрема, боргу за сумою одержаного кредиту по дату закінчення строку дії договору та для відповідного такому графіку платежів нарахування відсотків, проте, саме такий метод нарахування боргу за відсотками був застосований.

Пунктом 6.3. розділу 6 договору («Відповідальність Сторін») передбачено, що «у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 30% річних від простроченої суми, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України». До зобов'язань позичальника належить обов'язок своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом, суми неустойки і збитків (п. 5.2.2. договору).

Оскільки на момент укладення договору про відступлення прав вимоги борг за кредитом фактично існував у розмірі 19729,65 грн, розмір відсотків за користування кредитом виходячи з відсоткової ставки у 9,5% річних не міг перевищувати 159,19 дол. США на місяць. Утім, як видно з матеріалів справи, новий кредитор щомісячно нараховував відсотки у сумах, що значно перевищували 300,00 дол. США на місяць із динамікою до збільшення відповідно до щомісячного збільшення боргу за кредитом на суму відповідного нарахованого кредитором платежу до моменту погашення кредиту, визначеного графіком платежів. За період з 01.09. по 30.09.2014 відсотки з кінцевого боргу за кредитом (16720,41 дол. США) були визначені у розмірі 412,28 дол. США, за жовтень 2014 р. - у розмірі 426,03 дол. США.

Апеляційному суду представник позивача пояснив, що відсотки в такому розмірі нараховувалися за ставкою 30% річних, встановленою за порушення позичальником зобов'язань. Однак, таке нарахування відсотків не ґрунтується на законі та договорі. За приписами ст. 536, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054 ч. 1 ЦК України та за умовами п.п. 1.1., 1.2., 2.2., 3.2., 3.3. й інших положень кредитного договору, відсотки (проценти) є платою за кредит, випливають з правової природи кредитного договору та є його істотною умовою. Натомість проценти річних від простроченої суми, обов'язок сплати яких боржником на вимогу кредитора передбачений частиною 2 статті 625 і частиною 1 статті 1050 ЦК України, мають іншу правову природу, позаяк є не платою за кредит, а самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Застосування в обох випадках одного і того ж терміну «проценти» не усуває різної правової природи плати за кредит та цивільно-правової відповідальності. Власне, і самі сторони договору у його положеннях розмежували відсотки (проценти) як плату за кредит і як форму цивільно-правової відповідальності, а пунктом 6.3. договору, скориставшись своїм правом врегулювати відповідним чином правовідносини, прямо визначили 30% річних від простроченої суми як такі, що випливають з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, відсоткова ставка за кредитом становила 9,5% річних, не змінювалася, відсоткова ставка у 30% річних за кредитом не встановлювалася, ототожнення останньої ставки із відсотковою ставкою за кредитом безпідставне, тому позивач не мав правових підстав для нарахування відсотків за кредитом виходячи з 30% річних або з будь-якої іншої, відмінної від 9,5% річних, відсоткової ставки за кредитом. Пред'явлений до стягнення борг за відсотками в розмірі 29192,99 грн, що є еквівалентом 3652,32 дол. США, які зазначені в розрахунку боргу, не має правового обґрунтування та не підтверджується належними доказами.

Сторони договору узгодили, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/чи процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п. 6.2. договору). Позивач пред'явив вимогу про стягнення пені в розмірі 11742,76 грн, що є еквівалентом 1469,13 дол. США, визначив пеню за період з 01.03.2013 по 01.01.2014 і зазначив її в розрахунку.

За змістом наведених вище норм ЦК України, цивільно-правове зобов'язання та цивільно-правова відповідальність за його порушення мають конкретний, індивідуальний характер, особа несе відповідальність за вчинене нею винне порушення зобов'язання відповідно до положень закону та умов, визначених договором. Як випливає з положень п. 6.2. кредитного договору, можливе нарахування пені як окремо за несплату конкретно визначених платежів за договором, так, залежно від обставин, і одночасно за несплату усіх або кількох визначених договором платежів. У будь-якому разі, розрахунок повинен чітко відображати: за прострочення сплати якого саме платежу нараховується пеня, якою є база нарахування, за якою ставкою нараховується пеня та за який період, розрахунок повинен виключати сумніви, суперечності щодо його елементів та результату.

Цим вимогам розрахунок пені не відповідає, а позиція представника позивача в апеляційному суді, який пояснив спочатку, що пеня нараховувалася за прострочення щомісячної сплати разом суми боргу за кредитом і суми боргу за відсотками, а потім, що пеня нараховувалася лише за прострочення сплати щомісячної заборгованості за кредитом, є суперечливою та не дає можливості з'ясувати дійсну правову позицію сторони з цього питання.

Якщо йдеться про нарахування пені у зв'язку з несплатою щомісячно по 343,41 дол. США у гривневому еквіваленті, то виходячи з відсутності правових підстав для сплати боржником коштів за відповідним графіком нарахування пені за порушення такого графіка платежів теж безпідставне. Якщо йдеться про нарахування пені у зв'язку з несплатою щомісячно суми платежів на погашення боргів за кредитом та за відсотками або про нарахування пені на визначену в обраний позивачем спосіб загальну заборгованість за кредитним договором, то нарахування пені необґрунтоване через відсутність підстав для щомісячної сплати боргу за кредитом, через невірне нарахування відсотків з урахуванням щомісячної сплати боргу за кредитом як таке та через необґрунтованість нарахування відсотків і визначення їх суми за ставкою, відмінною від 9,5% річних.

Позивач не подав суду власне розрахунку пені, а навів лише кінцеві цифри пені за кожен місяць у періоді з 01.03.2013 по 01.01.2014 та їх суму за весь період. У справі немає даних про базу нарахування пені як за весь період у цілому, так і за складові цього періоду (місяці), про облікову ставку НБУ у відповідних періодах, про визначену кредитором ставку для нарахування пені, тож немає жодних даних, які б давали можливість встановити конкретні обставини та результат нарахування пені. Для прикладу:

облікова ставка НБУ станом на 01.03.2013 складала 7,5% річних, з 10.06.2013 - 7,0% річних, з 13.08.2013 і по 31.12.2013 - 6,5% річних;

при тому, що після зарахування 08.02.2013 на сплату заборгованості за кредитом 3009,24 дол. США борг за кредитом складав 16720,41 дол. США, станом на 01.04.2013 була розрахована пеня за 31 день у періоді з 01.03. по 31.03.2013 і була визначена в розмірі 4,31 дол. США, з чого слід дійти висновку, що пеня нараховувалася виходячи з указаної кредитором заборгованості за кредитом у місячному періоді, визначалася за формулою: Пеня = С х 2ОСП х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2ОСП - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення, позаяк у періоді з 01.03. по 31.03.2013 за цією формулою (343,41 дол. США х ((7,5 х 2) : 365 днів = 0,041096) х 31 : 100) пеня визначається в розмірі 4,37 дол. США і практично співпадає з пенею, визначеною кредитором;

у подальшому, у періоді з 01.04.2013 по 31.12.2013 пеня нараховувалася в сумах від 136,18 дол. США на місяць до 187,78 дол. США, а 01.11.2013 була нарахована в сумі 219,81 дол. США, тоді як такі розміри пені не дають ні окремо указані помісячно в розрахунку заборгованості за кредитом та за відсотками, ні суми таких заборгованостей, тобто, при зменшенні облікової ставки НБУ, а відтак, і ставки нарахування пені, фактично розміри пені збільшувалися, при цьому, даних про розмір боргу в динаміці як бази для нарахування пені у відповідних періодах - немає.

З огляду на викладене, вимогу про стягнення пені в розмірі 11742,76 грн, що є еквівалентом 1469,13 дол. США, не можна визнати обґрунтованою та доведеною.

Суд першої інстанції вищенаведені обставини залишив поза увагою та ухвалив неправильне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 16792,66 грн заборгованості за відсотками та 11742,76 грн пені. Вимоги про стягнення боргу за відсотками та пені не узгоджуються з нормами закону, положеннями кредитного договору, ґрунтуються на припущеннях, для задоволення цих недоведених вимог суд належних підстав не мав, таке рішення не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України. Доводи апеляції ОСОБА_1 про недоведеність позову заслуговують на увагу. Водночас не ґрунтуються на законі твердження цього апелянта про те, що із ухваленням Свалявським районним судом заочного рішення від 10.08.2011 правовідносини сторін кредитного договору припинилися, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Сплата відсотків за кредитом здійснюється у строки та на умовах, визначених договором, тому нарахування відсотків може здійснюватися у період дії договору, після закінчення цього строку правових підстав для нарахування відсотків немає, що, однак, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України. Необґрунтованим є і твердження ТОВ «Кредитні ініціативи» про неможливість виконання судового рішення, що було ухвалене на користь первісного кредитора.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 ЦПК України слід апеляцію відповідача ОСОБА_1 задовольнити, апеляцію позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог позову про стягнення за кредитним договором з позичальника боргу за відсотками і пені скасувати, у задоволенні цих вимог - відмовити.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково, рішення Свалявського районного суду від 29 квітня 2014 р. у частині вирішення вимог позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором від 21.08.2007 № 1342, укладеним Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» із ОСОБА_1, боргу за відсотками в розмірі 29192,99 грн (двадцяти дев'яти тисяч ста дев'яноста двох гривень 99 коп.) і пені в розмірі 11742,76 грн (одинадцяти тисяч семисот сорока двох гривень 76 коп.), що станом на 01.01.2014 є еквівалентом відповідно 3652,32 дол. США (трьох тисяч шестисот п'ятдесяти двох доларів США 32 центів) і 1469,13 дол. США (однієї тисячі шістдесяти дев'яти доларів США 13 центів), скасувати, у задоволенні цих вимог - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 142,68 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді