Рішення № 42151347, 22.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14219/14 22.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»

про стягнення 21 075, 52 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Сущенко Ю.В.

від відповідача: Синельніков М.О.

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення заборгованості в порядку регресу у розмірі 21 075, 52 грн. Позовні вимоги обґрунтовані набуттям Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права вимоги до до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ТАС» на підставі договору про відступлення права вимоги № 2503 від 25.03.2014 р., укладеного з Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/14219/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що у зв'язку з визнанням Штельмах Олени Леонтіївни, відповідальність якої перед третіми особами застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» за полісом № АЕ/355594 від 23.11.2012 р., винною у дорожньо-транспортній пригоді, у відповідача виник обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста».

В той же час, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» просить припинити провадження у даній справі у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі зави останнього від 26.06.2014 р. направленої до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» та припиненням зобов'язань Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» за полісом № АЕ/355594 в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач стверджує, що 01.07.2014 р. на рахунок Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» перераховано грошові кошти у розмірі 133, 23 грн., як різницю заліку зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також відповідач подав доповнення до відзиву, у яких зазначає, що відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 р. у випадку проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог із страховиком боржника за вимогою, що є предметом вказаного договору, третя особа зобов'язана перерахувати на рахунок позивача суму зарахованих вимог, а відтак - зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» за полісом № АЕ/355594 є припиненими.

Третя особа подала письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що укладаючи договір про відступлення права вимоги № 2503 від 25.03.2014 р., сторони дійшли згоди, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» втратило право вимоги відшкодування шкоди в порядку регресу, в тому числі за договором № 2280 від 16.08.2012 р.

Між тим, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» зазначає, що не визнавало регресних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та просило не враховувати заяву останнього про залік зустрічних однорідних вимог.

Позивач також подав пояснення по справі, у яких відзначає про неможливість заліку зустрічних однорідних вимог між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» у зв'язку з відсутністю у останнього вимог до Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС».

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про витребування від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9828461.

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача про витребування доказів, суд відзначає, що відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

В той же час, у своїй заяві відповідачем не вказано обставин, що перешкоджають наданню зазначених документів безпосередньо Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», а також обставин, які може підтвердити вказаний доказ, а відтак - клопотання відповідача не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, к зв'язку з чим суд відмовляє у його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста».

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. справу № 910/14219/14 передано судді Коткову О.В. у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. призначено розгляд даної справи на 22.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. справу № 910/14219/14 передано судді Пригуновій А.Б. у зв'язку з виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці станом на 12.11.2014р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2014р.

Розгляд справи переносився в поярку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник відповідача подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає про необґрунтованість вимог до акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 26.06.2014 р. з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста».

Представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представ третьої особи на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.12.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений сертифікатом № 2280, у відповідності до якого було застраховано автомобіль «Фольксваген», реєстраційний номерний знак АА9126МН.

Термін дії договору встановлено з 17.08.2012 р. до 16.08.2013 р.

03.03.2013 р. в місті Луцьку по вул. Ветеранів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген», реєстраційний номерний знак АА9126МН, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ілта», під керуванням Вільчинського Дмитра Ігоровича та автомобіля «Інфініті», реєстраційний номер АС4001АМ, якім управляла Штельмах Олена Леонтіївна.

У відповідності до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.03.2013 р. Штельмах О.Л. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.

Відповідно до звіту № 2013-03-03/004 від 10.04.2013 р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фольксваген», державний номер АА9126МН, виконаного суб'єктом оціночної діяльності Кухтовим Павлом Олександровичем на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс», вартість ремонту транспортного засобу «Фольксваген», державний номер АА9126МН складає 21 075, 52 грн.

Згідно зі страховим актом № 2013-03-03/004 від 15.06.2013 р. розмір страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Ілта» у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Фольксваген», державний номер АА9126МН становить 21 583, 50 грн.

15.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» складено акт про проведення заліку взаємних однорідних вимог № 36, відповідно до якого сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог, в тому числі щодо зобов'язань Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» перед Товариством з обмеженою відповідальністю по виплаті нарахованого страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Фольксваген», державний номер АА9126МН.

Цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - «Інфініті», реєстраційний номер АС4001АМ, власником якого є Штельмах Олена Леонтіївна, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0355594.

У вересні 2013 року Товариство з додатковою відповідальністю «Наста» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» із заявою № 1587 від 23.09.2013 р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 21 583,50 грн.

Листом № 2250 від 13.12.2013 р., Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» повідомило Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», що страхове відшкодування у розмірі 21 075,52 грн. буде перераховано на реквізити Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», вказані в заяві.

25.03.2014 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги № 2503, відповідно до якого третя особа передала (відступила) позивачу свої права вимоги до боржників, а позивач набув права вимоги третьої особи за укладеними договорами страхування та зобов'язався сплатити третій особі за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1.3. договору про відступлення права вимоги № 2503 право вимоги переходить до позивача з моменту підписання цього договору та після зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок т третьої особи, внаслідок чого позивач набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли в наслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам третьої особи, які уклали договір страхування із третьою особою (вимоги відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань).

Відповідно до п. 3.1.4. договору, у випадку, якщо з моменту переходу до позивача прав вимоги, третя особа отримає від боржників/їх страховиків по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості, права вимоги за якими набула третя особа, останній зобов'язаний перерахувати на дану суму позивачу протягом 10 банківських днів, з моменту її отримання.

Також, у випадку проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома з вимог третьої особи, є вимоги яку останній передав позивачу, в такому випадку, третя особа, зобов'язана перерахувати на рахунок позивача суму такої зарахованої/зарахованих вимог.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного його виконання.

16.04.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» направило Приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» лист-повідомлення про відступлення прав вимоги щодо відшкодування збитків, завданих власнику автомобіля «Фольксваген», державний номер АА9126МН.

Вищевказаний лист отриманий представником Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 18.04.2014 р., що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» зазначає, що у зв'язку з тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Наста» було здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування автотранспорту № 2280 від 16.08.2012 р., останнє відповідно до ст.ст. 38, 27 Закону України «Про страхування», набуло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу - «Інфініті», реєстраційний номер АС4001АМ застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», а також з огляду на те, що право вимоги до осіб, відповідальних за збитки, завдані власнику автомобіля «Фольксваген», державний номер АА9126МН набуто позивачем за договором № 2503 від 25.03.2014 р., останній просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу.

Відповідач заявлені до нього вимоги не визнав та зазначив, що вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Наста» до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля «Фольксваген», державний номер АА9126МН водієм автомобіля «Інфініті», реєстраційний номер АС4001АМ, відповідальність якого застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» за полісом № АЕ/0355594, є погашеними у зв'язку з зарахуванням відповідачем зустрічних однорідних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Наста» про відшкодування школи в порядку регресу, сплаченої відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Фіат», реєстраційний номер АА4281КТ з вини водія автомобіля «Хюндай», реєстраційний номер АА8870МІ, цивільно-правова відповідальність якого застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» за полісом № АВ/9828461.

Крім того, відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 133, 23 грн., у якості страхового відшкодування згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.06.2014 р.

Тож, відповідач вважає, що його зобов'язання перед Товариством з додатковою відповідальністю «Наста» щодо відшкодування шкоди в порядку регресу за полісом № АЕ/0355594 є припиненими на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та не налаяв доказів зарахування на рахунок третьої особи грошових коштів та, відповідно, не довів факту переходу права вимоги до нього.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тож, здійснивши виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Фольксваген», державний номер АА9126МН, Товариство з додатковою відповідальністю «Наста» набуло право регресної вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», яким застраховано цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - «Інфініті», реєстраційний номер АС4001АМ відповідно до полісу № АЕ/0355594.

В той же час, як встановлено судом, Товариство з додатковою відповідальністю «Наста» передало право вимоги до Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» щодо відшкодування збитків за полісом № АЕ/0355594 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 3 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд звертає увагу, що станом на момент відступлення Товариством з додатковою відповідальністю «Наста» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права вимоги до Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» зобов'язання останнього щодо відшкодування збитків в порядку регресу на суму 21 075, 52 грн. на підставі полісу № АЕ/0355594 не були виконані.

Стосовно тверджень відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Наста» про відшкодування школи в порядку регресу, сплаченої відповідачем у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Фіат», реєстраційний номер АА4281КТ з вини водія автомобіля «Хюндай», реєстраційний номер АА8870МІ, цивільно-правова відповідальність якого застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» за полісом № АВ/9828461 на підставі заяви останнього від 26.06.2014 р., суд відзначає, що відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, за змістом наведеної норми припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін.

Крім того, варто відзначити, що вимоги, що підлягають зарахуванню в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України мають існувати на день проведення заліку, бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі речей, зокрема грошей).

В той же час, станом на момент вчинення Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог - 26.06.2014 р., у Товариства з додатковою відповідальністю «Наста» були відсутні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» щодо стягнення відшкодування в порядку регресу у розмірі 21 075, 52 грн. за полісом № АЕ/0355594, оскільки були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на підставі договору № 2503 від 25.03.2014 р.

При цьому, про відступлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права вищевказаних вимог відповідача було повідомлено у відповідності до вимог ст. 516 Цивільного кодексу України 18.04.2014 р., що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового переказу.

Згідно зі ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Слід також відзначити, що для заліку взаємних вимог в даному випадку недостатньо заяви однієї сторони, якщо з цього приводу існує будь який спір і зокрема, якщо інша сторона, не згодна з проведеним заліком або, наприклад, якщо вона заперечує наявність боргу перед контрагентом, що прислав заяву про залік і тому має право звернутися з даним спором в суд. І лише якщо сторони, що не мають розбіжностей з приводу проведення заліку зустрічних вимог, вони можуть оформити його двосторонньою угодою або актом.

Тож, приймаючи до уваги, що станом на 26.06.2014 р. у Товариства з додатковою відповідальністю «Наста» були відсутні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» щодо стягнення відшкодування в порядку регресу у розмірі 21 075, 52 грн. за полісом № АЕ/0355594, тобто у відповідача та третьої особи не існувало одночасно двох однорідних зобов'язань, де одна сторона була б кредитором, а інша боржником, заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам ст.ст. 601, 603 Цивільного кодексу України.

Аналогічні за змістом висновки містяться також у постанові Вищого господарського суду України № 5023/4973/12 від 18.06.2013 р., № 5011-64/10025-2012 від 23.04.2013 р.

Варто також відзначити, що Товариство з додатковою відповідальністю «Наста» зазначає про невизнання заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, суд відзначає, що Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» зустрічних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в порядку ст. 603 Цивільного кодексу України не пред'являло.

Доказів зворотного суду не надано.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Виходячи з вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що правочин щодо зарахування Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» зустрічних однорідних вимог від 26.06.2014 р. суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно з п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на висновки суду щодо невідповідності правочину про зарахування Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» зустрічних однорідних вимог від 26.06.2014 р. положенням чинного законодавства України, що тягне наслідком застосування норм ст. 215 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та визнати вищевказаний правочин недійсним.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» за договором № 2503 від 25.03.2014 р. у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, суд відзначає, що за приписами ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, право на судових захист гарантоване Конституцією України може бути реалізовано у будь-який момент, у разі порушення прав та охоронюваних законом інтересів, та не може бути обмежене у будь-який спосіб.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» щодо стягнення збитків в порядку регресу, враховуючи, що за висновком суду, який зроблено в результаті оцінки наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, зобов'язання щодо відшкодуванням матеріальних збитків в порядку регресу за полісом № АЕ/0355594 відповідачем не виконані, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 21 075, 52 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до п. 3.17.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України) господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог ч.ч. 1-4 ст. 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про недійсність одностороннього правочину, оформленого заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про зарахування зустрічних однорідних вимог із Товариством з додатковою відповідальністю «Наста» від 26.06.2014 р., суд вважає за необхідне стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір у розмірі 1 218, 00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

2. Визнати недійсним односторонній правочин, оформлений заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про зарахування зустрічних однорідних вимог із Товариством з додатковою відповідальністю «Наста» від 26.06.2014 р.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13, код ЄДРПОУ 38750239) 21 075, 52 (двадцять одна тисяча сімдесят п'ять грн. 52 коп.) грн. та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.12.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.