Постанова № 42149778, 29.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 грудня 2014 року 15:30 № 826/18656/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хонда Україна»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2014 р. № 0002944203, № 0002964203,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хонда Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2014 р. № 0002944203, № 0002964203.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 04.11.2014 р. № 1280/28-10-42-30/34288537 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р. № 0002944203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 136 804,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р. № 0002964203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення оподаткування податку на прибуток на загальну суму 544 334,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що перевірка здійснена за порушенням діючого законодавства України, отже, акт перевірки не може бути доказом порушення позивачем податкового законодавства. Витрати позивача на придбання шин безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а тому повинні бути враховані у податкових витратах позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. Не погоджуючись з позовними вимогами зазначає, що первинні документи позивача оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому в силу закону не мають сили первинних документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 18.12.2014 р. сторони заявили усне клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хонда України» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведення взаєморозрахунків з ТОВ «ТОРЕНІЯ» за період з 30.05.2012 р. по 31.12.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Хонда Україна»:

- п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.19 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 544 334,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2012 р. у сумі 84 267,00 грн. та за 2013 р. у сумі 460 067,00 грн.

- пп.193.1 ст. 193, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 108 867,00 грн., в тому числі за листопад в сумі 108 867,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 04.11.2014 р. № 1280/28-10-42-30/34288537 та винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р. № 0002944203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 136 804,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 108 867,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 27 217,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р.№0002964203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 544 334,00 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 84 267,00 грн., за 2013 рік - 460 067,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

ТОВ «Хонда України» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.05.2006 р. Взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП підприємство зареєстровано як платник податків 12.03.2011 р. в момент проведення перевірки перебував на обліку в Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників. Основним видом діяльності є оптова торгівля автомобілями, автомобільними деталями та приладдям.

Як свідчать обставини справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хонда Україна» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ТОРЕНІЯ» за період з 30.05.2012 р. по 31.12.2013 р.

Направлення від 23.10.2014 р. № 562, № 563 та копію наказу Міжрегіонального головного управління Міндоходів -Центрального офісу з обслуговування великих платників вручено 23.10.2014 р. під розписку головному бухгалтеру ТОВ «Хонда Україна» ОСОБА_1

Перевірку проведено з відома генерального директора ТОВ «Хонда Україна» ОСОБА_2.

Отже, відповідачем проведено перевірку у відповідності до положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Вирішуючи правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини ТОВ «Хонда Україна» з підприємством - постачальником ТОВ «ТОРЕНІЯ», по якому актом ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києва від 21.08.2014р. №458/26-56-22-01-03/38091691 встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг) та при реалізації товарів (робіт, послуг) покупцям, в результаті чого здійснені висновки по перевіркам щодо вчинення підприємствами нікчемних правочинів. Усі операції купівлі-продажу вищенаведеними підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

Судом встановлено, що ТОВ «Хонда Україна» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу від 19.11.2012 р. з ТОВ "ТОРЕНІЯ" (продавець), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю належне продавцю майно автошини, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити вартість.

На підтвердження виконання вказаного договору та придбання автошин позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти прийняття-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання та уповноваженим дилером.

Разом з тим, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників встановлено, що відповідно до підсистеми "Аналітична система - Перегляд результатів співставлення інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС "Податковий блок" винесено акт від 21.08.2014р. №458/26-56-22-01-03/38091691 зустрічної звірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРЕНІЯ» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 р. по 31.12.2013 р.».

Крім цього згідно підсистеми «Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва» 1С «Суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності» в 2013 - 2014 роках внесено інформацію про неможливість провадження реальної фінансово-господарської діяльності, та у зв'язку з встановленою розбіжністю по податковому кредиту ТОВ «Хонда Україна» (ПН 34288537) по взаємовідносинах з ТОВ "ТОРЕНІЯ" (ПН 38091691) за період з 30.05.2012р. по 31.12.2013 р. на суму податку на додану вартість 108 867,00 грн.

В результаті аналізу підсистеми "Аналітична система - Перегляд результатів співставлення" інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС "Податковий блок" встановлені розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Хонда Україна» та податковими зобов'язаннями ТОВ "ТОРЕНІЯ" (в сумі 108 867,0 грн., які виникли за рахунок введення до бази даних акту перевірки постачальника, який наведено вище.

Від ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України, згідно якого проведеними розшуковими заходами встановити місцезнаходження підприємства ТОВ «ТОРЕНІЯ» та його посадових осіб (засновників, працівників) не виявилось за можливе, в ланцюгах постачання встановлені суб'єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Однак, суд не приймає до уваги вказаний акт зустрічної звірки, оскільки в останньому засвідчується лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, а також про нікчемність правочинів, здійснених між позивачем та його контрагентом зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Другим відділом КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №32014100000000036, відкритого за ст. 212 ч. 3, ст. 205 ч. 2 КК України щодо умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств, ряду підприємств, зокрема, ТОВ «ТОРЕНІЯ».

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано висновок від 09.04.2014 р. № по ТОВ «Торенія» експерта сектору технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВС України на Південно-Західній залізниці у якому зазначається: «Підпис від імені директора ТОВ «Торенія», гр. ОСОБА_3, у сертифікаті відкритого та ЕЦП клієнта у системі «iBank 2 UA» ПАТ «Реал Банк» від 19 грудня 2013 року, у графі: керівник організації _ підпис» - виконаний однією особою, а підпис від імені директора ТОВ «Торенія» гр. ОСОБА_3, у сертифікаті відкритого ключа ЕЦП клієнта у системі «iBank 2 ПАТ «Реал Банк» від 24 грудня 2012 року, у графі: «Керівник організації підпис» - виконаний іншою особою.»

Згідно повідомлення про підозру від 15.08.2014 р. старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, ОСОБА_3 повідомлено про підозру в фіктивному підприємництві - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Крім того, як встановлено судом, Подільським районним судом м. Києва 26.08.2014 р. розглянуто кримінальне провадження №1-КП/758/444/14, провадження під час досудового розслідування № 32014110200000061 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України у справі №758/9746/14-к та ухвалено - за клопотанням прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_4, ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрити.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Отже, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 р. у справі №758/9746/14-к встановлено факт фіктивного підприємництва громадянином ОСОБА_3 Вказане рішення набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані ТОВ «Торенія» підписані директором ОСОБА_3, а, отже, в силу приписів ст. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, є такими, що не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

За таких обставин, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Хонда України» та ТОВ «ТОРЕНІЯ» є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, з огляду на що суд дійшов висновку, що в порушення п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.19 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 544 334,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2012 р. у сумі 84 267,00 грн. та за 2013 р. у сумі 460 067,00 грн. та пп.193.1 ст. 193, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму 108 867,00 грн., в тому числі за листопад в сумі 108 867,00 грн.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Хонда України» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хонда України» решту судового збору у сумі 4384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти судового збору у сумі 4384,80 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хонда України» доручити Міжрегіональному головному управлінню Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук