Постанова № 42149644, 29.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 815/6708/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Стеценко О.О.

судді - Бжассо Н.В.

судді - Гусева О.Г.

за участю секретаря - Царькової К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - Позивач, або ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Відповідач-1, або Інспекція ДАБК в Одеській області), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач-2, або ДАБІ України), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.90-91), просила визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 133 «ОС» про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (ідентифікаційний код 37759555) та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (ідентифікаційний код 37471912) у зв'язку з ліквідацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора інспекційного відділу у південному регіоні Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - територіального структурного підрозділу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (ідентифікаційний код 37759555) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2467,91 грн., стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (ідентифікаційний код 37759555) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач навів такі доводи.

01.04.2008 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного державного інспектора відділу контролю житлово-цивільного будівництва міст обласного значення та районів області. 28.09.2009 року Позивач був переведений на посаду головного державного інспектора Ізмаїльського відділу контролю житлово-цивільного будівництва, а 01.07.2010 року на посаду начальника відділу № 3 територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів Південного округу. 06.05.2011 року ОСОБА_1 була звільнена з посади начальника у зв'язку з переведенням до новоствореної Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за п.5 ст.36 КЗпП України. 07.07.2011 року Позивача призначено на посаду головного державного інспектора відділу Південного округу територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів Одеської області за переведенням, а 02.01.2013 року переведено на посаду головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області. 31.10.2014 року на підставі наказу № 133 «ОС» Позивача було звільнено з посади головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області у зв'язку з ліквідацією Інспекції ДАБК в Одеській області відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. 29.10.2014 року Позивач звернувся до начальника ДАБІ України із заявою, в якій просив прийняти його на роботу в Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, однак відповідь на вказану заяву не отримав. 17.11.2014 року Позивач повторно звернувся до голови ДАБІ України із заявою про призначення на посаду головного державного інспектора інспекційного відділу у південному регіоні Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області - територіального структурного підрозділу ДАБІ України в порядку переведення з Інспекції ДАБК в Одеській області з 01.11.2014 року, однак до цього часу жодної відповіді на свою заяву не отримав. Позивач вважає, що його звільнення із займаної посади є незаконним та необґрунтованим, оскільки зміни, які відбулись в організаційній структурі ДАБІ України з точки зору трудового законодавства є саме реорганізацією, а не ліквідацією, у зв'язку з чим з ним повинні були бути продовженими трудові правовідносини шляхом винесення наказу про звільнення за переведенням п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України та наказу про призначення на посаду до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області. Однак, Позивачу не було запропоновано можливості переведення у новостворюваний структурний підрозділ апарату ДАБІ України. З огляду на викладене, Позивач вважає, що його звільнення з посади без переведення у новостворюваний структурний підрозділ ДАБІ України є протиправним.

В судовому засіданні Позивач та представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених в адміністративному позові.

Представник Інспекції ДАБК в Одеській області в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, заяв, заперечень на позов не надав у зв'язку з чим судом було визнано неявку Відповідача-1 в судове засідання неповажною та ухвалено рішення про розгляд справи у його відсутність.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.58-60). Судом було визнано неявку Відповідача-2 в судове засідання неповажною та ухвалено рішення про розгляд справи у його відсутність. В обґрунтування заперечень проти задоволення позову представник Відповідача-2 зазначив, що відповідно до наказу Інспекції ДАБК в Одеській області № 133 «ОС» від 31.10.2014 року Позивача було звільнено з посади головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області у зв'язку з ліквідацією Інспекції ДАБК в Одеській області. Позивачу виплачено заробітну плату, виплачено грошову компенсацію, та виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати. Звільнення Позивача було здійснено на підставі попереджання про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією від 09.07.2014 року та наказу ДАБІ України № 138 від 07.07.2014 року «Про ліквідацію Інспекції ДАБК в Одеській області». Посилання Позивача на вимоги п.2 ст.36 КЗпП України (зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору) та ч.3 ст.36 КЗпП України (зміна власника підприємства, реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства) Відповідач-2 вважає безпідставними, оскільки Інспекція ДАБК в Одеській області не змінює підпорядкованість, а ліквідується як юридична особа. Враховуючи вищевикладене, Відповідач-2 вважає, що вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення Позивач та представника Позивача, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, заперечення Відповідача-2 судом встановлено наступне.

01.04.2008 року Позивач був прийнятий на посаду головного державного інспектора відділу контролю житлово-цивільного будівництва міст обласного значення та районів області. 28.09.2009 року Позивач був переведений на посаду головного державного інспектора Ізмаїльського відділу контролю житлово-цивільного будівництва, а 01.07.2010 року на посаду начальника відділу № 3 територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів Південного округу. 06.05.2011 року ОСОБА_1 була звільнена з посади начальника відділу №3 територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів Південного округу у зв'язку з переведенням до новоствореної Інспекції ДАБК в Одеській області за п.5 ст.36 КЗпП України. 07.07.2011 року Позивача призначено на посаду головного державного інспектора відділу Південного округу територіального управління з контролю за будівництвом об'єктів Одеської області за переведенням, а 02.01.2013 року переведено на посаду головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області.

09.07.2014 року Позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією Інспекції ДАБК в Одеській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №150 від 23.04.2014 року «Питання функціонування територіальних органів ДАБІ», наказу Держархбудінспекції України №138 від 07.07.2014 року «Про ліквідацію Інспекції ДАБК в Одеській області» та наказу Інспекції ДАБК в Одеській області від 08.07.2014 року №71 «ОД» (а.с.89).

31.10.2014 року на підставі наказу №133 «ОС» Позивача було звільнено з посади головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області у зв'язку з ліквідацією Інспекції ДАБК в Одеській області відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.16).

Не погодившись з зазначеним наказом Позивач звернулась до суду з даним позовом. Проаналізувавши матеріали справи, пояснення Позивача та його представника, письмові заперечення Відповідача-2 на позов, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про державну службу» рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.

Загальні підстави припинення державної служби визначені Кодексом законів про працю України.

В силу вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у Відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення (п. 19).

Судом встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 23.04.2014 року «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи ДАБІ України за переліком згідно з додатком (в тому числі ІДАБК в Одеській області) та погоджено утворення територіальних органів ДАБІ України як структурних підрозділів апарату Інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Згідно з Положенням про Департамент ДАБІ України в Одеській області, яке затверджене наказом ДАБІ України № 230 від 01.10.2014 року, Департамент є територіальним органом - структурним підрозділом апарату ДАБІ України.

При цьому, на Департамент покладено виконання тих самих завдань, що і на Інспекцію ДАБК в Одеській області, а саме: реалізація державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду на території Одеської області.

Як вбачається з постанов Кабінету Міністрів України №85 від 05.04.2014 року «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» та №230 від 02.07.2014 року «Про внесення зміни у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року №85», гранична чисельність працівників апарату Держархбудінспекції після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №150 від 23.04.2014 року про ліквідацію її територіальних органів не змінилися і навіть збільшилася до 1271 осіб, в тому числі, 1263 державних службовців, за рахунок зменшення на таку ж кількість працівників ліквідованих територіальних органів Держархбудінспекції.

З наведеного вбачається, що до новоутвореного структурного підрозділу - Департаменту ДАБІ в Одеській області перейшли функцій та повноваження ліквідованої Інспекції ДАБК в Одеській області, в якій працювала Позивач, без зміни загальної чисельності працівників апарату.

Водночас, у ході судового розгляду справи встановлено, що всупереч приписам ч.2 ст.40 КЗпП України Позивачу не пропонувалася інша робота, яка б відповідала його кваліфікації та функціональним обов'язкам.

Вирішуючи справу по суті суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.10.2011 року, відповідно до якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Як вже зазначалось раніше, ліквідація Інспекція ДАБК в Одеській області передбачає утворення на її основі структурного підрозділу апарату ДАБІ України, а саме Департаменту ДАБІ в Одеській області з покладенням на нього виконання тих самих завдань і функцій, що й на Інспекцію - реалізація державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду на території Одеської області, здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та виконання дозвільних і реєстраційних функцій у будівництві.

Отже, в силу вимог ч.2 ст.40 КЗпП України Відповідачі повинні були вжити всіх можливих заходів щодо працевлаштування Позивача як працівника ліквідованої установи - Інспекції ДАБК в Одеській області, чого однак зроблено не було.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.71, ст.86 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, суд доходить висновку про незаконність звільнення Позивача із займаної посади, а відтак і протиправність наказу Інспекції ДАБК в Одеській області № 133 «ОС» від 31.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, а тому адміністративний позов у цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На час судового розгляду справи відомості про державну реєстрацію-припинення юридичної особи Інспекції ДАБК в Одеській області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесені, а установа остаточно не ліквідована. Отже, з метою захисту порушених прав та інтересів Позивача, суд вважає необхідним поновити її на тій посаді, з якої вона була незаконно звільнений, тобто на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області.

Суд не може зобов'язувати Відповідачів реалізувати право Позивача на переведення у новостворюваний структурний підрозділ Інспекції, оскільки в такому випадку фактично матиме місце втручання в діяльність державного органу та його виключні повноваження. Крім того, переведення працівників повинно відбуватись в порядку, визначеному чинним законодавством.

Вищезазначені висновки відповідають правовій позиції Пленуму Верховного Суду України, який у п.19 Постанови №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що у випадку ліквідації підприємства (установи, організації) з одночасним утворенням нового підприємства (установи, організації) працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Таким чином, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову Позивача, а саме: в частині визнання протиправним та скасування наказу Інспекції ДАБК в Одеській області № 133 «ОС» від 31.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, поновлення ОСОБА_1 з 31.10.2014 року на роботі в Інспекції ДАБК в Одеській області на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу №1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції ДАБК в Одеській області.

Частинами 1, 2 ст.235 КЗпП України регламентовано, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, Позивач підлягає поновленню на попередній посаді зі стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на посаді.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць, а також негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі зазначеної норми, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення Позивача на раніше займаній посаді та в частині стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Що стосується вимог Позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, суд вважає за необхідне у цій частині у позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав привело к моральним стражданням, втраті нормальних життєвих зв'язків та потребують від нього додаткових зусиль з організації свого життя.

Суд має визначити, чим підтверджується факт спричинення моральних страждань, в якому грошовому еквіваленті або в якій матеріальній формі Позивач оцінює спричинену йому шкоду та на що він, при цьому, посилається, також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

Однак, Позивач не довів суду обґрунтованість вимог про стягнення моральної шкоди, крім того, матеріалами справи не підтверджено фактичне заподіяння моральної шкоди, не визначено в чому конкретно полягали моральні страждання Позивача, не обґрунтовано та не підтверджено документально розмір моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 133 «ОС» від 31.10.2014 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 з 31.10.2014 року на роботі в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.

Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.10.2014 року по день поновлення на посаді.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Стеценко О.О.

Суддя Бжассо Н.В.

Суддя Гусев О.Г.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 133 «ОС» про звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 з 31.10.2014 року на роботі в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.

Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.10.2014 року по день поновлення на посаді.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 Інспекційного управління в Одеській області Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

29 грудня 2014 року.