Постанова № 42149562, 25.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6931/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - Балтська ОДПІ або відповідач) до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 або відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на користь держави податкову заборгованість з єдиного податку, яка виникла під час підприємницької діяльності, у розмірі 632,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час зайняття підприємницькою діяльністю не сплачувала своєчасно та в повному обсязі єдиний податок, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість зі сплати єдиного податку на загальну суму 632,52 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (а.с.24).

Відповідач до суду не з'явився. про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Заяв, клопотань про неможливість прибути до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак суд ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Фізичну особу-підприємця зареєстровано 26.05.2014р. за №25280000000004590 та взято на податковий облік як платника податків в податковому органі (а.с.6).

Пунктом 291.3 ст.291 глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідач обрав спрощену систему оподаткування, на якій перебував з 01.06.2014 року та відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 29.05.2013 року відноситься до другої групи платників єдиного податку із ставкою єдиного податку 16% розміру мінімальної заробітної плати (а.с.6-7).

Згідно зі ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік. Пунктом 295.1 ст. 295 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Згідно п.п. 49.1 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.49.18 ст.49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 16.1.4 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 14.1.175 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом суб'єкта господарювання.

Статтею 300 ПК України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

В силу п. 15.1. ст. 15 Кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 20.1.34. ст. 20 Кодексу, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Кодексу, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.п. 95.1., 95.2. ст. 95 Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З метою погашення податкового боргу у добровільному порядку, Балтською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області сформовано податкову вимогу від 21.08.2014р. № 1342-25 на загальну суму 437,64 грн. (а.с.10).

Яз вбачається з матеріалів справи, податкова вимога вручена ОСОБА_1 24.08.2014р.

Згідно облікової картки платника податків станом на 30.09.2014р. за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість у сумі 632, 52 грн. (а.с.11).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням 24.09.2014р. (а.с.5).

Відповідно до довідки Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 27 листопада 2014 року №6922/9/15-08-25-01, податковий борг фізичної особи ОСОБА_1 станом на 27.11.2014р. склав 632,52 грн. (а.с.9).

Частиною 5 ст. 35 передбачено, що у разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Згідно з ч. 1 ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно з п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 183-2, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 632,52 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на користь держави податкову заборгованість з єдиного податку, яка виникла під час здійснення підприємницької діяльності (код платежу 18050400) в сумі 632 /шістсот тридцять дві/ грн. 52 коп. на рахунок 31513970700058, одержувач УДКСУ в Балтському районі Одеської області, код 37343087, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.М. Токмілова

Адміністративний позов Балтської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 632,52 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на користь держави податкову заборгованість з єдиного податку, яка виникла під час здійснення підприємницької діяльності (код платежу 18050400) в сумі 632 /шістсот тридцять дві/ грн. 52 коп. на рахунок 31513970700058, одержувач УДКСУ в Балтському районі Одеської області, код 37343087, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

25 грудня 2014 року.