Ухвала суду № 42148975, 23.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 грудня 2014 року м. Київ В/800/5721/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,

Бухтіярової І.О., Ланченко Л.В., Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 11.07.2014 року у справі №826/16378/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Торгово-Сервісний Дім «Богдан»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 11.07.2014 року у справі №826/16378/13-а, якою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року відмовлено.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує і додає ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 року у справі №2а-4419/10/2670.

Відповідно до частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Строк подання заяви про перегляд судового рішення заявником пропущено.

Податковим органом подано клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, мотивоване тим, що рішеннями Верховного Суду України від 24.06.2014 року у справі №21-241а14 та від 07.10.2014 року у справі №21-398а14 підтверджено можливість оскарження ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження.

В силу пункту першого частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

До рішень, на які може бути зроблено посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30 липня 2010 року, та судові рішення, ухвалені до 30 липня 2010 року судовими палатами в адміністративних та господарських справах Верховного Суду України і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення колегій Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалених у касаційному порядку, а також за винятковими обставинами рішення апеляційних судів як касаційних (пункт 5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

Отже, на зазначені вище рішення Верховного Суду України не може бути здійснено посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, що виключає можливість прийняти їх до уваги при вирішення питання щодо строку подання заяви про перегляд судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи те, що дані причини пропуску строку є неповажними, а інших причин заявником не наведено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку та залишення без розгляду заяви про допуск до перегляду Верховним Судом України відповідної ухвали Вищого адміністративного суду України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про поновлення строку на подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 11.07.2014 року у справі №826/16378/13-а відмовити.

2. Заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 11.07.2014 року у справі №826/16378/13-а залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

І.О.Бухтіярова

Л.В.Ланченко

І.В.Приходько

В.П.Юрченко