Ухвала суду № 42148965, 26.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 грудня 2014 року м. Київ В/800/5762/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,

Бухтіярової І.О., Ланченко Л.В., Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.09.2014 року у справі №820/4894/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-Біолік»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.09.2014 року у справі №820/4894/13-а, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-Біолік» задоволено. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року скасовано. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року залишено в силі.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме п. 198.3 ст. 198, п. 103.9 ст. 103, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує і додає ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.07.2013 року (№К/9991/51754/12).

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

З огляду на зміст відповідних судових рішень, у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає подібність правовідносин.

Так, при постановленні ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.09.2014 року у справі №820/4894/13-а суд касаційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

З тексту ухвали ВАСУ від 24.07.2013 року №К/9991/51754/12, на яку заявник посилається в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, вбачається, що суд касаційної інстанції направив цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про неповноту встановлення обставин справи для правильного вирішення спору та про недослідження всіх доказів, оскільки судами попередніх інстанцій не з'ясовано належним чином, з урахуванням доводів податкової інспекції, реальності виконання операцій з поставки будівельних робіт позивачеві його контрагентом.

Тож у судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.09.2014 року у справі №820/4894/13-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

І.О.Бухтіярова

Л.В.Ланченко

І.В.Приходько

В.П.Юрченко