Ухвала суду № 42148825, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/37135/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 по справі №2-а-13832/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс» 18.06.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.06.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподатковування прибутку підприємств», частини першої статті 234 Цивільного кодексу України, частини першої статі 3, частини першої статті 179 Господарського кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова проведена планова виїзна документальна перевірка діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 1406098,00грн., оскільки витрати, понесені позивачем у зв'язку з перерахуванням попередньої плати за металопрокат Товариству з обмеженою відповідальністю «Нарт 2008», Товариству з обмеженою відповідальністю «Маклін» та Товариству з обмеженою відповідальністю «А.С.С.О.» не пов'язані з власною господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс», а тому не підлягають включенню до складу валових витрат з податку на прибуток.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова складено акт від 10.06.2010 №3490/235/33608091 та прийнято податкове повідомлення рішення від 23.06.2010 №0002332302/0, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс» суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1406098,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1081098,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення рішення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс» залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 №0002332302/1, від 03.09.2010 №0002332302/2, від 09.11.2010 №0002332302/3.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем були укладені договори на придбання товару (металопрокату) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нарт 2008», Товариством з обмеженою відповідальністю «Маклін» та Товариством з обмеженою відповідальністю «А.С.С.О.», до яких на час укладання даних договорів були застосовані судові процедури банкротства, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зазначені підприємства припинили своє існування як платники податків та суб'єкти господарської діяльності безпосередньо після укладання вказаних договорів, не виконавши свої обов'язки щодо поставки металопрокату позивачу.

За результатом розгляду справи було встановлено, що зазначені договори не були спрямовані на отримання доходу в майбутньому від використання металопрокату у власній господарській діяльності позивача, оскільки відповідний товар поставлений не був, заходів, спрямованих на отримання товару або повернення суми передоплати, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс» не вживалося.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш Плюс» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 по справі №2-а-13832/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв