Ухвала суду № 42148421, 29.12.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

29 грудня 2014 року Справа № 911/633/13-г

Судді Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В. стосовно постанови Вищого господарського суду України від 29.12.2014 р. про перегляд в касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 р. та ухвали господарського суду Київської області від 07.10.2014 р. у справі № 911/633/13-г господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Компанія "Ferta Holding LTD" (Ферта Холдінг ЛТД) про стягнення 41 602 543,75 грн.

У лютому 2013 року до господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про стягнення 41 602 543,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №03-12/07-1 від 03.12.2007 р. зі сплати орендної плати та повернення орендованого приміщення, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у вигляді основного боргу у розмірі 920 458,73 грн., пені у розмірі 71 530,98 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 61 459,60 грн., трьох процентів річних у розмірі 58 968,58 грн. та неустойки за несвоєчасне звільнення орендованого приміщення у розмірі 40 490 125,86 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2013 р., позовні вимоги ТОВ "Маквіс груп" задоволені в повному обсязі.

25.07.2013 р. видано наказ про примусове виконання рішення місцевого господарського суду від 22.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2014 р. у справі №911/633/13-г було прийнято до розгляду заяву відповідача про визнання наказу від 25.07.2013 р. № 911/633/13-г таким, що не підлягає виконанню. Також, вказаною ухвалою суду, зокрема, було зупинено примусове стягнення за наказом господарського суду Київської області від 25.07.2013р. №911/633/13-г.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 р. ухвалу господарського суду Київської області від 07.10.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 29.12.2014 р. (судді: Н.Г. Дунаєвська, І.М. Волік, Н.І. Мележик, С.В. Мирошниченко, В.І. Саранюк) судові акти залишені без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові акти відповідають вимогам закону.

Між тим, ухвала та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права, а тому, підлягали скасуванню, на що не звернула уваги вищевказана колегія суддів Вищого господарського суду України.

Положення ч. 1 ст. 106 ГПК України містить вичерпний перелік ухвал господарського суду, які може бути оскаржено окремо від рішення суду.

Так, в силу п. 18 ч. 1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення господарського суду, може бути оскаржено ухвалу про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 117 ГПК України ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, може бути оскаржена, у порядку, встановленому ГПК України.

Оскільки, в даному випадку ухвалою від 07.10.2014 р. господарський суд по суті не розглянув заяву, у апеляційного господарського суду були відсутні підстави приймати скаргу до апеляційного провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 106 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику.

Таким чином вважаю, що постанова апеляційного господарського суду від 18.11.2014 р. підлягала скасуванню, з направленням справи до апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Суддя Вищого господарського

суду України С.В. Мирошниченко