Постанова № 42148276, 24.12.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/453/11

24 грудня 2014 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Калиняк О.В.,

за участю представника позивача Колеги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2011 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 11496 грн. 28 коп.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року позовну заяву Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів залишено без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 року скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 04.01.2007 року надано статус безробітної вперше та призначено допомогу по безробіттю з 04.01.2007 року по 27.01.2008 року, в подальшому відповідач поновлювала статус безробітної та отримувала відповідну допомогу з 02.02.2009 року по 03.03.2010 року. Позивачем у 2010 році при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, виявлено, що відповідач одночасно з отриманням статусу безробітної і одержанням допомоги по безробіттю була зареєстрована як фізична особа - підприємець, тобто відносилася до категорії зайнятого населення на момент надання їй статусу безробітної. У відповідні періоди, коли ОСОБА_2 мала статус безробітної, протягом 2007-2010 років, їй виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 11496 грн. 28 коп., яка підлягає поверненню на підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідачу направлена претензія про повернення коштів, проте сума виплаченої допомоги не перерахована Тернопільському міськрайонному центру зайнятості. Відтак, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 кошти, виплачені їй як допомога по безробіттю, у розмірі 11496 грн. 28 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибула повторно, хоча в розумінні частини третьої статті 33, частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі та повістки про виклик у суд рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 згідно з відомостями відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Тернопільській області від 12.12.2014 року (а. с. 141).

У поданих суду письмових запереченнях від 17.03.2011 року ОСОБА_2 посилається на те, що нею було проведено всі необхідні дії для припинення підприємницької діяльності, на підтвердження чого їй видано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців із відомостями про внесення 11.10.2006 року рішення фізичної особи про припинення підприємницької діяльності. Вказані дії було вчинено до моменту надання відповідачу статусу безробітної, а тому твердження позивача про подання ОСОБА_2 недостовірних даних щодо реєстрації її як фізичної особи - підприємця вважає безпідставними і просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Таким чином, враховуючи повторне неприбуття відповідача у судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, а також не повідомлення суду причин неприбуття до суду, судовий розгляд справи проведено за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, в тому числі реєстраційну справу ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 28.12.2006 року вперше звернулася до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості і 04.01.2007 року отримала статус безробітної, що підтверджується її заявою (а. с. 15) та даними персональної картки відповідача № 190102006122800004 (а. с. 14). В подальшому ОСОБА_2 подавала до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості заяву про поновлення їй статусу безробітної від 26.01.2009 року (а. с. 13) і 02.02.2009 року поновлено статус безробітної, що підтверджується даними персональної картки відповідача № 190102009012600006 (а. с. 12). Відповідно до поданих відповідачем заяв від 04.01.2007 року та 02.02.2009 року про надання їй статусу безробітної, остання повідомляла, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_2 перебувала на обліку у Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна у періоди з 04.01.2007 року по 27.01.2008 року та з 02.02.2009 року по 03.03.2010 року, та отримала допомогу на загальну суму 11496 грн. 28 коп. ( 7093 грн. 04 коп. + 4403 грн. 24 коп.), що підтверджується довідками позивача від 01.09.2010 року (а. с. 10, 11).

В результаті перевірки інформації, наданої державними реєстраторами, відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, виявлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 25.05.1995 року.

У зв'язку з наведеними обставинами та за результатами розслідування, яким встановлено факт приховування відповідачем відомостей про державну реєстрацію її як підприємця, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості прийнято наказ від 27.08.2010 року № НТ 100827 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2 як допомога по безробіттю за періоди з 04.01.2007 року по 27.01.2008 року та з 02.02.2009 року по 03.03.2010 року у сумі 11496 грн. 28 коп. (а. с. 16, 18). Відповідачу направлено претензію № 08/4581 від 30.08.2010 року (а. с. 7), що підтверджується копією реєстру відправлення листів Тернопільського міськрайонного центру зайнятості № 03/4615 від 31.08.2010 року (а. с. 63).

На момент звернення до суду такі вимоги щодо повернення коштів відповідачем не виконані. Наказ Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 27.08.2010 року № НТ 100827 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, відповідачем не оскаржений.

Також судом встановлено, що 10.10.2006 року ОСОБА_2 звернулася до державного реєстратора з заявою, в якій повідомляла про прийняте нею рішення про припинення своєї підприємницької діяльності, та подала документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності (а. с. 153, 154). В подальшому будь-яких документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, передбачених статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), позивачка державному реєстратору не надала, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи № 2 646 006271 81 ОСОБА_2, наданої відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції

16.07.2014 року державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців РС Тернопільського МУЮ заповнено реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за її рішенням та внесено до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, про що свідчать копії такої реєстраційної картки та повідомлення державного реєстратора про внесення такого запису, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.12.2014 року (а. с. 156, 157, 132-135).

При прийняті постанови суд застосовує до даних правовідносин наступні правові норми.

Відповідно статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року, № 803-XII з змінами і доповненнями, чинного на час виникнення спірних правовідносин і до 01.01.2013 року (далі - Закон № 803-XII) для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості. Серед іншого, державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу (стаття 19 Закону № 803-XII).

Відповідно до пункту «б» частини третьої статті 1 Закону № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Страхування громадян на випадок безробіття є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533-ІІІ) Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких згідно зі статтею 12 Закону України № 1533-ІІІ виконують органи державної служби зайнятості.

Частиною першою статті 6 Закону № 1533-III визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Стаття 7 цього ж Закону визначає, що видами забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.

Згідно з частиною другою, третьою статті 36 Закону № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю передбачений Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок № 307).

Пунктом 5.5 Порядку № 307 визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою (пункт 6.14 Порядку № 307).

Відповідно до пунктів 2, 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248 (далі - Порядок № 60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункти 7, 9 Порядку № 60/62).

Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо вчинення нею всіх необхідних дій для припинення підприємницької діяльності ще до звернення у Тернопільський міськрайонний центр зайнятості для надання їй статусу безробітної та виплати відповідної допомоги, оскільки згідно з частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Так, для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Як встановлено судом, позивачка виконала (пройшла) лише один етап для проведення державної реєстрації припинення її підприємницької діяльності, звернувшись до державного реєстратора з відповідною заявою про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та сплативши кошти за публікацію повідомлення про прийняття такого рішення. В подальшому дії, передбачені статтею 47 Закону № 755-IV, не вчиняла.

Факт подання фізичною особою - підприємцем заяви про припинення підприємницької діяльності не має безумовним наслідком державної реєстрації такого припинення. Вказана правова позиція з цього питання висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 04.11.2014 року (справа № К/9991/68825/11).

Разом з тим, з 08 липня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» від 13 травня 2014 року № 1258-VII, яким внесені зміни до статті 47 Закону № 755-IV та скасовано наведену вище двоетапну процедуру державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» (чинного з 08 липня 2014 року), якщо до набрання чинності цим Законом від фізичної особи - підприємця надійшла заява про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, але не надійшла реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, то державний реєстратор зобов'язаний не пізніше місяця з дня набрання чинності цим Законом заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) цій фізичній особі повідомлення про внесення такого запису.

На виконання зазначених положень Закону 16.07.2014 року державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців РС Тернопільського МУЮ заповнено реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за її рішенням та внесено до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_2 мала статус фізичної особи - підприємця у період з 25.05.1995 року по 16.07.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на момент звернення до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості та отримання матеріального забезпечення, наданого їй як безробітній, належала до категорії зайнятого населення, але не повідомляла про це центр зайнятості.

Оскільки відомості, що зазначаються особою при зверненні із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, є обставинами, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, тому суд приходить до висновку, що через подання ОСОБА_2 недостовірних даних та неповідомлення Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про реєстрацію її як фізичної особи - підприємця, відповідач неправомірно отримала статус безробітної та допомогу по безробіттю у періоди з 04.01.2007 року по 27.01.2008 року та з 02.02.2009 року по 03.03.2010 року у сумі 11496 грн. 28 коп., сума незаконно отриманого матеріального забезпечення підлягає поверненню.

Вказана правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.10.2014 року (справа № 21-408а14), яка в силу вимог частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 86, 136, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: 46002, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (46010, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Текстильна, будинок 1 Б, ідентифікаційний код 14029303) кошти у розмірі 11496 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 28 (двадцять вісім) копійок, виплачені як допомога по безробіттю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 29 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна:

Суддя Чепенюк О.В.