Постанова № 42148249, 24.12.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3200/14

24 грудня 2014 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2

відповідача: представник Хоменко А.П., Зражевський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доРівненського вищого професійного училища ДДСО при УМВС України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 04 вересня 2012 року по день фактичного розрахунку.

Заявою від 09.12.2014 року позивач позовні вимоги уточнив, просить стягнути із Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 139929,65 грн. (а.с.75-80).

Позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що 03 вересня 2012 року звільнений за власним бажанням із посади начальника циклу загальноправових та спеціальних дисциплін Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України на підставі наказу №73 о/с від 03 вересня 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі №817/738/14 визнано протиправним та скасовано ряд наказів, що впливали на позбавлення позивача частини вихідної допомоги, преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року та надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 0%. Позивач звертався до відповідача із заявами про проведення донарахування та виплати належним сум при звільненні. 12 вересня 2014 року позивачу донараховано кошти згідно постанови суду в сумі 1187,03 грн.

На думку позивача, оскільки відповідачем проведено повний розрахунок не у день звільнення (03.09.2012 року), а 12.09.2014 року, з відповідача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки проведення повного розрахунку - з 04.09.2012 року по 12.09.2014 року, яка, на думку позивача, становить 139929,65 грн.

З цих підстав просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.86-87). В обґрунтування заперечень також пояснив, що в день звільнення з посади позивача з ним здійснено розрахунок у межах нарахованих сум, що підлягали сплаті. Стверджував, що після скасування наказів Рівненським окружним адміністративним судом, відповідач не чинив жодних перешкод щодо виплати коштів.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, зокрема, з 28.04.2007 - на посадах викладача, начальника навчально-методичного відділення, начальника циклу загальноправових та спеціальних дисциплін Рівненського ВПУ ДДСО при МВС України, та мав спеціальне звання підполковника міліції.

Наказом начальника Рівненського ВПУ ДДСО при МВС України від 03.09.2012 №73о/с "По особовому складу" підполковника міліції ОСОБА_1, начальника циклу загальноправових та спеціальних дисциплін Рівненського ВПУ ДДСО при МВС України звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил за власним бажанням, відповідно до п.64"ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

При звільненні з позивачем було проведено повний розрахунок та виплачено належні звільненому працівникові суми (а.с.83-84).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі №817/738/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 року (а.с.13-30) визнано протиправним та скасовано:

- наказ від 20.08.2012 року №65 «Про порушення вимог законодавства про освіту в Рівненському ВПУ ДДСО при МВС України та покарання винних» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - оголошення зауваження;

- наказ від 27.08.2012 року №71 «Про пропажу матеріальних цінностей та покарання винних» в частині позбавлення ОСОБА_1 преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року на 100%;

- наказ від 29.08.2012 року №70о/с «По особовому складу» щодо встановлення ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 0%.

06.08.2014 року та повторно 10.09.2014 року позивач звертався до відповідача щодо проведення донарахування належних коштів та здійснення їх виплати.

12.09.2014 року позивачу згідно постанови суду донараховано 189,94 грн. надбавки за виконання особливо важливих завдань 50 %, 1206,56 грн. вихідної допомоги, всього 1396,50 грн., з яких утримано 4,94 грн. ЄСВ та 209,47 грн. ПДФО, що підтверджується довідкою розрахунком, копією платіжного доручення від 12.09.2014 року №643 (а.с.54, 69).

Позовні вимоги позивача до відповідача щодо компенсації ґрунтуються на тому, що стаття 117 Кодексу законів про працю надає йому право отримати компенсацію за несвоєчасну виплату заборгованості по заробітній платі до дня її фактичної виплати.

У зв'язку з цим, позивач звернувся з даним позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з проведенням повного розрахунку - з 04.09.2012 року по 12.09.2014 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Правова позиція аналогічного змісту викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року по справі №6-114цс13.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року по справі №б-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує всі на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Якщо розмір сум належних працівнику при звільненні був визначений лише за результатами судового розгляду справи, відповідно до положень ст.117 КЗпП України розмір відшкодування за час звільнення необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості у порівнянні з середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не звертався до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Суд зазначає, що підставою відповідальності власника (підприємства), відповідно до ч. 2 ст. 117 КАС України є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Усяке явище, яке перешкоджає власникові виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

Як встановлено судом, при звільненні з позивачем було проведено розрахунок та здійснено виплату усіх належних сум, що позивачем та його представником не заперечувалось.

Матеріалами справи також підтверджено, що у зв'язку з чинністю на момент звільнення позивача наказів від 20.08.2012 року №65, від 27.08.2012 року №71 та від 29.08.2012 року №70о/с відповідач вимог щодо строків розрахунків з позивачем та виплати усіх належних позивачу сум не порушив.

Після набрання рішенням законної сили та за наслідками розгляду звернень позивача, відповідачем платіжним дорученням від 12.09.2014 року позивачу перераховано решта виплат, що складались з надбавки за виконання особливо важливих завдань 50 % та доплати вихідної допомоги.

Наведені обставини виключають наявність в діях відповідача вини, а відтак й спростовують доводи позивача про наявність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 117 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають повністю.

Підстави для застосування вимог статті 94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову, - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гломб Ю.О.