Ухвала суду № 42145873, 24.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10210/14

Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Сади Градениці» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 3 вересня 2014 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Сади Градениці» - «Про стягнення заборгованості за кредитним договором», -

ВСТАНОВИЛА:

02.09.2014 року ТОВ «ФК «Топ Фінанс» звернулось до суду із зазначеним позовом, по якому просить стягнути солідарно з ФГ «Сади Градениці» та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 15386317,80 грн., а також судовий збір.

Одночасно, представник позивача надав до суду письмове клопотання про забезпечення позовних вимог, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом застави, та передачі його на відповідальне зберігання, посилаючись на те, що відповідачі ухиляються від виконання зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору № 32/2-11 від 26.01.2011 року та договору поруки № 26-01-11/2 від 26.01.2011 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.2014 року позов ТОВ «ФК «Топ Фінанс» був забезпечений шляхом накладання арешту на фруктовий сад, який складається з: 9.620 персикових дерев на земельній ділянці площею 24.5 га.; 4.784 сливових дерев на земельній ділянці площею 12,5 га.; 4.888 сливових дерев на земельній ділянці площею 12,5 га., належний Фермерському господарству «Сади Градениці», розташований на 49,5 га. із 150 га. землі Граденицької сільської ради Біляївської районної адміністрації Одеської області, яка орендується у Біляївської районної державної адміністрації Одеської області; визначення відповідального зберігача арештованого майна - фруктового саду - ОСОБА_3, якому дозволена реалізація плодів сливи, які знаходяться як у фруктовому саду, належному Фермерському господарству «Сади Градениці», так і у сховищі (холодильнику) Фермерського господарства «Сади Градениці», із зарахуванням коштів, отриманих від реалізації на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс».

14.11.2014 року ФГ «Сади Градениці» подало апеляційну скаргу на вказану ухвалу суд, по якій просить скасувати ухвалу районного суду, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За правилами ч. 2 п. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

При розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів всесторонньо і повно перевірила законність і обґрунтованість ухвали на основі ма теріалів справи, які досліджувались судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Згідно до ст. 152 ЦПК України на будь-якій стадії розгляду справи позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Серед видів такого забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачає права суду надання дозволу особі на реалізацію будь якого-якого майна або продукції.

Оскільки у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК України, вживати такий захід забезпечення позову, як дозвіл на реалізацію майна у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи, тому судова колегія приходить до висновку, що суд застосував зазначений спосіб забезпечення позову з порушенням норм ЦПК України, виходячи за межі своїх процесуальних повноважень.

Стаття 153 ЦПК України зазначає, що про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, з яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановлені ухвали.

Проте, районний суд, задовольняючи клопотання позивача про забезпечення позову, не навів в оскаржуваній ухвалі мотиви прийняття такого рішення, не зазначив, яким чином не прийняття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не навів жодних обставин та не послався на докази, які б обґрунтовували припущення щодо необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову, не встановив чи існує реальна загроза невиконання рішення суду у майбутньому.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що не прийняття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що при встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні бути фактичним вирішенням справи по суті.

Однак, при постановленні ухвали суд першої інстанції зазначені вимоги закону проігнорував та обрав спосіб забезпечення позову, яким фактично частково вирішив спір, дозволивши реалізацію плодів фруктового саду із зарахуванням коштів, отриманих від їх реалізації на рахунок позивача.

Згідно зі ст. 312 ЦПК України, допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що районний суд ухвалою про забезпечення позову перешкодив відповідачу здійснювати господарську діяльність.

Крім того, суд першої інстанції, на порушення вимог статей 151 - 153 ЦПК України, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову та постановивши відповідну ухвалу про забезпечення позову, фактично частково визначив наперед результати розгляду справи по суті позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову, які застосовані судом першої інстанції, суперечать сенсу забезпечення і меті його застосування. Мета застосування заходів забезпечення позову полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Отже, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, районний суд обрав заходи забезпечення, які не перебувають у необхідному (обов'язковому) правовому зв'язку із позовними вимогами, а частково вирішив справу по суті у спосіб, непередбачений процесуальним законом.

Під час розгляду апеляційної скарги, колегії суддів були надані докази того, що вищезазначені заходи забезпечення позову були скасовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2014 рокує, однак сама ухвала районного суду від 03.09.2014 року про забезпечення позову є незаконною на час її постановлення, тому, відповідно, підлягає скасуванню, а заяву позивача про забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Порушення районним судом зазначених вимог є свідченням недотримання принципу верховенства права, проголошеного Конституцією України, та вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом, оскільки ухвала про забезпечення позову прийнята судом поза межами його компетенції, тому в розумінні цих норм не можна вважати, що ухвала постановлена районним судом на законних підставах.

На підставі викладеного ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про залишення без задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сади Градениці» - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 3 вересня 2014 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Топ Фінанс» про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

24.12.2014 року м. Одеса