Рішення № 42144823, 20.11.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/25864/13-ц

Номер провадження 2/522/3737/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді: Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в приміщенні Приморського районного суду цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до відповідача, у якому просить в рахунок виконання основного зобовязання щодо оплати заборгованості у розмірі 217809,78 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1740953,57 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 11328887000 від 04.04.2008 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 82,2 кв. м., житловою площею 53,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Композитора Ніщинського, б. 16, кв. 114, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта банк» (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: 01001, Київська обл.., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) на підставі Договору іпотеки № б/н від 04.04.2008 року, укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1, припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 в тому числі право володіння, користування та розпорядження квартирою загальною площею 82,2 кв. м., житловою площею 53,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул. Композитора Ніщинського, б. 16, кв. 114, припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 16, кв. 114, виселити з квартири яка розташована за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Композитора Ніщинського, б. 16, кв. 114 іпотекодавця ОСОБА_1 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою, стягнути на користь ПАТ «Дельта банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441,00 грн. з ОСОБА_1.

Представник позивача надав до суду заяву, відповідно якої просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні у повному обсязі.

Відповідачка та третя особа до суду не зявилися, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, причини неявки суду невідомі у звязку з тим, суд вважає, що відповідачі зловживають своїми процесуальними правами.

Суд, вивчив матеріали справи, вважає позов обґрунтованим, доведений та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 04.04.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11328887000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 154320,00 дол. США, який зобовязувався повернути у повному обсязі в строк до 04.04.2029 року або достроково зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 82,2 кв. м., житловою площею 53,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 273989 виданого Виконавчим комітетом Одеської міської Ради 14.03.2006 року.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на ПАТ «УКРСИББАНК», яке є правонаступником усіх прав та зобовязань АКІБ «УКРСИББАНК».

« 08» грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», останнім передано Публічному акціонерному товариству «Дельта банк», (що підтверджується Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року), інтереси якого представляє на підставі довіреності Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська Компанія «Вердикт».

На підставі ст.514 ЦК України та вказаного Договору до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині..

Відповідно до ст.36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотеко держателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту у позичальника станом на 19.03.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 217809,78 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1740953,57 грн., яка складається з:

- 149796,29 дол. США, що в еквіваленті складає 1197321,74 грн. - заборгованість за кредитом;

- 68013,49 дол. США, що в еквіваленті складає 543631,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

- 0,00 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Жодних доказів щодо сплати коштів за цим договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

На момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати комісій, відсотків, пені, штрафу, інфляційних збитків у суду не має.

Отже, допустивши прострочення кредиту, відповідач порушив не тільки свої зобовязання, а й вимоги законодавства України.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно із ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин розяснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Відповідно ч.1 ст. 18 Закону України Про іпотеку іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно до ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку від 5 червня 2003 року (зі змінами та доповненнями) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

Відповідно до вимог законодавства, позивач направив 28.02.2013р. письмову вимогу про усунення порушень та виконання зобовязань., про що свідчить список рекомендованих відправлень.

На момент розгляду справи доказів погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків, пені у суду не має, предмети застави в заклад банку не повернені.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону Про іпотеку передбачено способи звернення стягнення, а саме: звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно договору іпотеки передбачена ринкова вартість спірної квартири становить 1 039 142,00 грн.

Як роз'яснено в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до ст. 38, 39 Закону України Про іпотеку предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, має бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст.. 38 зазначеного Закону.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин розяснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо Позичальник є відмінною від особи Іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з Позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні Іпотекодавцю, який не є Позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК, ст. 3, 4 ЦПК).

Згідно частини 1 статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень частини 2 статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Виходячи з викладеного суд вважає, що у позивача виникло право на звернення стягнення шляхом набуття права власності на нерухоме майно.

Згідно з ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Виходячи з наведеного вище суд вважає, що позовні вимоги Позивача ПАТ Дельта Банк про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними та підлягають задоволенню частково.

В частині позовних вимог щодо припинення права користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, суд вважає за необхідне так як суд не має можливості встановити кількість осіб, що мешкають у спірній квартирі.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, Позивач поніс судові витрати по сплаті державного збору на суму 3441 грн.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності частково задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 512-519, 526, 530, 536, 575, 589, 610, 612, 629, 1046-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 3, 110, 119, 120, 224-226 ЦПК України, ст. 35, 41 ЗУ «Про іпотеку», суд, -

вирішив:

Позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок виконання основного зобовязання щодо оплати заборгованості у розмірі 217809,78 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1740953,57 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 11328887000 від 04.04.2008 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартира загальною площею 82,2 кв. м., житловою площею 53,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул. Композитора Ніщинського, б. 16, кв. 114, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта банк» (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: 01001, Київська обл.., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) на підставі Договору іпотеки № б/н від 04.04.2008 року, укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 .

Припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 в тому числі право володіння, користування та розпорядження квартирою загальною площею 82,2 кв. м., житловою площею 53,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул. Композитора Ніщинського, б. 16, кв. 114.

Припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 16, кв. 114.

Стягнути на користь ПАТ «Дельта банк» (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: 01001, Київська обл.., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441,00 грн. з ОСОБА_1.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути переглянуто за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: 20.11.2014