Рішення № 42143644, 29.12.2014, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Провадження №2/485/917/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2014 року Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Кішковської З.А.,

при секретарі - Забаровській С.А.,

за участю відповідачки - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снігурівка Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2014 року Публічне акціонерне товариство Дельта Банк звернулося до суду з указаним позовом, ціною 1240грн.24коп. У обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що 18 жовтня 2011 року з відповідачкою було укладено кредитний договір №009-14544-181011. Відповідно до його умов, банк відкрив на ім'я ОСОБА_1 картковий рахунок, випустив та надав держателю платіжну картку і здійснював обслуговування держателя на умовах, викладених в Тарифному пакеті Фортуна 10 (Viza Класичний) та в Правилах здійснення операцій за картковими рахунками. Договір набув чинності з дати його укладання та діє до повного виконання зобов"язань. Банк надав відповідачці кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30000грн., зі встановленням ліміту на день укладання кредитного договору у сумі 501грн.40коп. з правом наступної зміни розміру ліміту в межах кредитної лінії. Відповідачка за умовами договору зобов"язалася щомісяця у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та суму пені у разі порушення строків сплати основних платежів. За неналежного виконання прийнятих зобовязань, станом на 08 вересня 2014 року, утворилася наведена заборгованість по тілу кредиту.

У судове засідання представник позивача не з'явилася. Згідно поданої заяви, в порядку ст.158 ЦПК України, просила про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Відповідачка позов не визнала. Суду пояснила, що 28 листопада 2007 року між нею та позивачем було укладено кредитну угоду, за якою Банк у жовтні 2011 року повідомив про заборгованість у 1501грн.40коп. Частину коштів у сумі 1000грн. вона внесла 18 жовтня 2011 року. На залишок суми у 501грн.40коп. тією ж датою було укладено новий договір. У наступному зобов"язання по вказаному нею виконано.

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18 жовтня 2011 року між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір №009-14544-181011. За його умовами, банк відкрив на ім'я ОСОБА_1 картковий рахунок з випуском та наданням позичальниці платіжної картки з наступним обслуговуванням на умовах, викладених в Тарифному пакеті Фортуна 10 (Viza Класичний) та у Правилах здійснення операцій за картковими рахунками, за кредитною схемою - розділ 1. За п.5.2 договору він набув чинності з дати його укладання та діє до повного виконання зобов"язань сторонами. Банк надав відповідачці кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30000грн. зі встановленням ліміту на день укладання кредитного договору у сумі 501грн.40коп. з правом наступної зміни розміру ліміту в межах кредитної лінії - п.1.3. Відповідачка по п.3.6, зобов"язалася щомісяця у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та суму пені у разі порушення строків сплати основних платежів. Відповідно п.5.1 з підписанням договору клієнт засвідчив, що він ознайомлений з Правилами, тарифами та погоджується вважати їх обов"язковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього Договору (а.с.3).

Між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобовязального права по кредитному договору.

За кредитним договором - ст.1054 ЦК України, банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно представленого розрахунку ціни позову, станом на 08 вересня 2014 року, має місце заборгованість по тілу кредиту у 1240грн.24коп. Готівковими коштами відповідачка не розпоряджалася. Нею проведено чотири платежі на загальну суму 502грн. Ліміт картки (тіло кредиту) до розміру 1501грн.40коп. збільшено 03 січня 2012 року. У письмових поясненнях, датованих 15 грудня 2014 року, представник позивача вказала, що мало місце збільшення ліміту у межах кредитної лінії (а.с.40), тоді як по виписці з рахунку використання коштів клієнтом у суму 1501грн.40коп. зафіксовано попередньо 02 грудня 2011 року (а.с.42-43). Підтвердження прийнятого рішення про збільшення ліміту картки суду не представлено.

Вже у листі від 29 грудня 2014 року, представник банку повідомила, що кошти в розмірі 1501грн.40коп. були направлені на рефінансування кредитного договору №002-14075-281107 від 28 листопада 2007 року.

Однак, як вбачається з наданої відповідачкою квитанції №12586930, 18 жовтня 2011 року, тобто у день укладання кредитного договору, по якому заявлено про борг, ОСОБА_1 внесла на рахунок банку 1000грн. призначенням платежу: зарахування коштів на картковий рахунок згідно договору №002-14075-281107 від 28 листопада 2007 року. Таке підтверджує пояснення відповідачки про заключення кредитного договору рефінансування на залишок боргу у 501грн.40коп.

Інших доказів на підтвердження заявленої суми боргу позивач не надав.

В силу ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, коли ці обставини визнані сторонами та іншими особами - ст.ст.60,61 ЦПК України.

Суд приходить висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження. Позивачем не доведено обставин на підтвердження заявлених вимог, а саме наявності боргу і його розміру за попереднім договором і сумі відмінній від 501грн.40коп., на яку укладено договір 18 жовтня 2011 року. При цьому, суд враховує те, що кредит на рефінансування передбачає використання кредитних коштів на погашення кредитної заборгованості, що виникла на підставі раніше укладеного кредитного договору.

Керуючись ст.ст.3,4,15,57,60,208-210,213,214,215,218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами на ім'я апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів після отримання копії судового рішення.

Суддя