Рішення № 42142736, 25.12.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28305/14-ц

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Козлова Р.Ю.,

при секретарі - Скирді В. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайнтур Україна», Дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін АП!» про захист прав споживача, стягнення грошових сум та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, пред'явлені вимоги мотивував тим, що 20 червня 2014 року діючи у власних інтересах, а також в інтересах членів своєї родини (дружини та трьох неповнолітніх дітей) уклав з ТОВ «Онлайнтур Україна», що є турагентом туристичного оператора ДП «А.Е.Т. Джоін АП!», договір на туристичне обслуговування, відповідно до умов якого, останнє за плату зобов'язалося забезпечити надання комплексу туристичних послуг з організації проведення відпочинку у Греції, в готелі «Nana Beach Resort», у період з 17 по 31 серпня 2014 року. Проте, сплативши за послуги 104 600 грн., що становило еквівалент 6 398 євро, позивач із сім'єю не зміг відлетіти на відпочинок 17 серпня, у зв'язку з відсутністю в повернутому напередодні турагентом пакеті документів дозволу на виїзд за кордон дитини. За пропозицією ТОВ «Онлайнтур Україна» виліт був переброньований на 20 серпня, білети доставлено вранці в той же день. Проте, за попередженням ТОВ «Онлайнтур Україна» про неналежне виконання приймаючого стороною своїх обов'язків, що було отримане телефоном 20 серпня ввечері, був вимушений відмовитись від туристичної подорожі.

З огляду на наведене, та посилаючись на приписи Закону України «Про туризм», Закону України «Про захист прав споживача» просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайнтур Україна» та Дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін АП!» 116 059,72 грн. за ненадані туристичні послуги та пеню у розмірі 3% в сумі 149717,04 грн.

В заяві від 27 жовтня 2014 року про збільшення розміру позовних вимоги та предмету позову позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайнтур Україна» та Дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін АП!» 116 059,72 грн. за ненадані туристичні послуги, пеню у розмірі 3% в сумі 233280,04 грн. та 50000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 399 339,76 грн.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначав, що така шкода полягала в суттєвих емоційних стражданнях, пов'язаних з невиконанням договору про надання туристичних послуг, поглиблених відсутністю будь-якої достовірної інформації про причини невиконання своїх зобов'язань за договором, неодноразовими обіцянками повернути кошти протягом місяця, зіпсованим літнім відпочинком для всієї родини.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав пред'явлені вимоги.

Представник відповідача2 проти задоволення позову заперечував.

Відповідач1, що неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються судом встановлено наступне.

20 червня 2014 року позивач у власних інтересах, а також в інтересах членів своєї родини (ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4) уклав з ТОВ «Онлайнтур Україна» (далі - відповідач1), в особі директора Сало Ю.В., договір № 20/06 на туристичне обслуговування.

Відповідно до пункту 1.1 Договору ТОВ «Онлайнтур Україна», за плату, зобов'язалося забезпечити надання комплексу туристичних послуг з організації проведення відпочинку у Греції, в готелі «Nana Beach Resort», у період з 17 по 31 серпня 2014 року.

Відповідно до умов договору №3860 від 23.01.2013р., ТОВ «Онлайнтур Україна» є турагентом туристичного оператора ДП «А.Е.Т. Джоін АП!».

У Додатку № 1 до Договору № 20/06 від 20 червня 2014 року перелічені істотні умови туристичного туру, а саме: дата початку туру; час та місце виїзду; маршрут туру; трансфер; країна перебування; готель та його категорія; категорія номера; умови харчування; медичне страхування; оформлення візи; дата закінчення туру; час та місце повернення.

Ціна послуг (п. 4.1 договору) склала 6 398 євро, що на момент оплати (20.06.2014р.) становило 104 600 грн.

Зазначені кошти були сплачені 20 червня 2014 року, що підтверджується квитанцією № 123.

З наданого позивачем договору та додатків, вбачається, що програма туру включала також надання послуг з оформлення віз (пункт 2.1.1 Договору).

Для отримання зазначених послуг позивачем Відповідачу1, що останнім не спростовано, були передані документи необхідні для оформлення віз, відповідно до переліку, що був наданий при укладенні договору, в тому числі: оригінали закордонних паспортів, копії свідоцтв про народження дітей, фотографії, тощо.

Для оформлення візи неповнолітній ОСОБА_3, яка є донькою дружини позивача ОСОБА_2 від попереднього шлюбу, також був поданий нотаріально завірений дозвіл батька, ОСОБА_6 на виїзд неповнолітньої у супроводі матері ОСОБА_2

На підтвердження зазначеного позивачем були надані: копія паспорту матері із отриманою на неповнолітню ОСОБА_3 візу на виїзд до республіки Греція, а також копія нотаріального дозволу (примірник, що зберігається в нотаріальній справі).

Як пояснив представник позивача, конверт із документами для поїздки, в якому містився, в тому числі оформлений ДП «А.Е.Т. Джоін АП!» ваучер від 19.08.2014 року на всіх члені в родини, доставила Сало Ю.В., директор відповідача1, 16 серпня 2014 року (субота), приблизно о 21.00 год.

Наведене відповідачами не спростовано.

Згідно наданих позивачем квитків на відліт, виліт мав відбутися 17 серпня 2014 року на 10.45.

Рішенням прикордонної служби «Бориспіль-1» від 17 серпня 2014 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було відмовлено у перетині державного кордону у зв'язку з непред'явленням нотаріально посвідченого дозволу на виїзд дитини другого з батьків, що відсутній в пункті пропуску.

Як пояснив представник позивача, відсутність зазначеного дозволу була виявлена безпосередньо в аеропорті, оскільки ввечері напередодні, близько 21.00 (субота), представник ТОВ «ОнлайнТур» передавши пакет документів, запевнив, що вони достатні для здійснення подорожі.

Позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що для виконання прийнятих за договором зобов'язань, в тому числі, оформлення віз на виїзд, відповідачу1 був переданий оригінал дозволу ОСОБА_6 на виїзд неповнолітньої ОСОБА_3

Доказів доведення до позивача про необхідність оформлення другого примірнику такого дозволу відповідачами не подано.

З поданого позивачем примірнику додатку до договору від 20.06.2014 про перелік документів необхідних для оформлення віз вбачається, що туроператор поінформований про необхідність повернення туристу оригіналу дозволу на виїзд дитини.

Відповідно до п. 2.1 договору від 20.06.2014 року туроператор зобов'язується забезпечити Туриста через Турагента необхідними документами: ваучер, страховий поліс, авіаквитки на авіарейси згідно з графіком відправлень за маршрутом, вказаним в Заявці; довести Туристу через Тураганта інформацію, передбачену чинним законодавством України.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про те, що туроператор не забезпечив позивача необхідними документами, оскільки не повернувши останньому дозвіл на виїзд дитини, не довів завчасно інформацію про необхідність виготовлення другового примірнику.

Як пояснив представник позивача, в подальшому, Сало Ю.В., що є директором відповідача1, запропонувала перебронювати білети на наступний рейс, що мав відлітати 20 серпня 2014р. о 10.45. Зазначеного дня позивачу були передані квитки на виліт о 23.40.

Копії отриманих позивачем квитків наявні в матеріалах справи.

Ввечері 20.08.2014 позивачу зателефонувала Сало Ю.В. та повідомила, що приймаючий туроператор «Лє Гранд Тревел» не приймає туристів, не здійснює поселення у готелі та виселяє туристів, що вже відпочивають.

По отриманні такої інформації від турагента, що знайшла підтвердження через мережу Інтернет, позивач відмовився від здійснення туристичної подорожи.

На підтвердження існування проблемних відносин, зокрема, щодо розрахунків, між «Лє Гранд Тревел» та ДП «А.Е.Т. Джоін АП!» подано роздруківки з мережі Інтернет, зокрема сторінок http://www.tourdom.ua/news/join-up-obvinil-le-grand-v-nekorrektnom-povedenii.html;

http://www.tourdom.ru/news/le-grand-ne-sderzhal-obeschaniya.html; http://firms.turizm.ru/otzyv/7417/20102.html;

http://www.tourdom.ua/news/join-up-obvinil-le-grand-v-nekorrektnom-povedenii.html.

Зазначені обставини відповідачем2 не спростовано.

Як також встановлено судом, виліт позивача 20 серпня 2014 року був унеможливлений відсутністю чартерної броні, що підтверджено відповіддю авіакомпанії Міжнародні Авіалінії України від 01 грудня 2014 року, з якої вбачається, що рейс, зазначений в наданих позивачу авіаквитках на 20 серпня 2014 року, в зазначений день не виконувався, на позивач та члени його родини в попередній чартерній броні не значаться.

Отже, в порушення умов п. 2.1 договору від 20.06.2014 року відповідачем2 не було забезпечено позивача належними авіаквитками, що не залежно від повідомлення відповідачем1 про виселення туристів приймаючим оператором «Лє Гранд Тревел», виключало можливість отримання сплачених туристичних послуг.

На час звернення до суду сплачені кошти у сумі 104 600 грн. позивачу не повернуті.

Вирішуючи які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Відповідно до Інструкції Про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання, затв. Наказом Держтурадміністрації України 06.06.2005, (п. 1.2.) ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги. У разі замовлення туристом послуг у різних суб'єктів туристичної діяльності турист отримує ваучери в кількості, пропорційній кількості суб'єктів туристичної діяльності.

Ваучер оформляється суб'єктом туристичної діяльності, що реалізує туристу послугу або комплекс послуг.

Аналіз наведених положень законодавства та встановлених обставин дає підстави для висновку про те, що укладання 20.06.2014 року між позивачем та відповідачем1 договору, та оформлення відповідачем2 в подальшому (19.08.2014 року) позивачу (та членам його родини) ваучера на надання туристичних послуг, свідчать про виникнення правовідносини, з надання туристичних послуг обумовлених договором, від 20.06.2014 року, саме між позивачем та відповідачем2, як туристичним оператором відповідно до договору із ТОВ «Онлайнтур Україна» №3860 від 23.01.2013р.

Відповідно до п. 2.1 договору від 20.06.2014 року туроператор зобов'язується забезпечити Туриста через Турагента необхідними документами: ваучер, страховий поліс, авіаквитки на авіарейси згідно з графіком відправлень за маршрутом, вказаним в Заявці; довести Туристу через Тураганта інформацію, передбачену чинним законодавством України.

Як встановлено вході судового розгляду, та не спростовано відповідачем2, останнім, в тому числі через турагента, не забезпечено позивача, як туриста необхідною інформацією, зокрема, що до необхідності оформлення двох оригінальних примірників дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі кордону України, а також авіаквитками

Частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із частинами першою та другою статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Отже, майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Відповідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із частиною тринадцятою статті 20 Закону України «Про туризм» права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Стаття 295 Господарського кодексу України визначає, що комерційне представництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Предметом агентського договору можуть бути послуги з укладення договорів. При цьому юридичні наслідки, що випливають із укладеного договору, настають для принципала.

Таким чином, відповідальність за порушення умов договору про надання туристичних послуг від 20.06.2014р. несе Відповідач 2, в тому числі обов'язок повернути сплачені Позивачем кошти та штрафні санкції за порушення умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вартість туристичних послуг за договором визначена в еквіваленті 6 398 євро, що станом на день звернення до суду за курсом НБУ (на 02.10.2014, 1814 грн. за 100 євро) становило 116 059,72 грн., що підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно ч. 5 ст. 10 Закону країни «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 233280,04 грн. (3% за 67 днів) відповідачем2 не оспорювався.

З огляду на наведене суд вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги про стягнення з відповідача2 116 059,72 грн. за ненадані туристичні послуги та 233280,04 грн. пені.

Вирішуючи вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.

Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про туризм», передбачено право на відшкодування заподіяної туристу моральної (немайнової) шкоди, внаслідок якої порушені його законні права.

З огляду на наведене вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Разом із тим, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд, з огляду на характер правопорушення, беручи до уваги емоційні страждання позивача з приводу зіпсованого відпочинку, зокрема літнього оздоровлення трьох малолітніх дітей, враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає обґрунтованими відшкодування в сумі 25 000 грн.

Вимоги до Відповідача1 підтвердження в ході судового розгляду не знайшли, з огляду на що задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати підлягають стягненню з відповідача2 на користь держави у розмірі 3 654 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 224-233ЦПК України, 533, 611, 902 ЦК України, ст.ст. 20, 33 Закону України «Про туризм» -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайнтур Україна», Дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін АП!» про захист прав споживача, стягнення грошових сум та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін АП!» на користь ОСОБА_1 116 059 гривень 72 коп. за ненадані туристичні послуги, пеню в розмірі 233 280 грн. 04 коп. та 25 000 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Дочірнього підприємства «А.Е.Т. Джоін АП!» на користь держави судові витрати в розмірі 3 654 грн. 00 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ