Ухвала суду № 42142641, 23.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5369/14 Головуючий 1 інстанції Бондарєва І.В.

Справа № 645/10343/13 Доповідач - Коровін С.Г.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Коровіна С.Г.

суддів - Коваленко І.П., Довгаль А.П.,

при секретарі - Огарьовій О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, вказуючи, 16.07.2008 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого позивач, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2001/0708/98-015, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 47450,00 доларів США та зобов'язався повернути кредит та плату за його користування в розмірі 12,5% річних не пізніше 15.07.2018 року.

Для забезпечення належного виконання умов договору був укладений договір поруки № №2001/0708/98-015-р-1 від 16.07.2008 р. між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4.

Крім того, для забезпечення належного виконання умов договору був укладений договір поруки № №2001/0708/98-015-р-2 від 16.07.2008 р. між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3.

Також в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 основного зобов'язання за кредитним договором №№2001/0708/98-015 між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №2001/0708/98-015-Z-1 від 16.07.2008 року. Предметом іпотеки за даним договором стала 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1.

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 порушив і станом на 16.09.2013 р. має заборгованість у розмірі 226686,12 грн., яка складається з наступного:

Позивач просить стягнути вказану заборгованість солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_1, а також відшкодувати судові витрати.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2014 року позовні вимоги задоволені частково.

На підставі договору іпотеки житлового приміщення, посвідченого 16.08.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р. №2793, звернути стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за кредитним договором № 2001/0708/98-015 від 16.07.2008 у розмірі 226 686 (двісті двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 12 коп., із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» надати право від імені ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири з іншою особою-покупцем за початковою реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі проведеною суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 2266грн 86 коп., в рівних частках з кожного, а саме: по 566 грн. 72 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на спірну квартиру відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду не відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку» нормам матеріального і процесуального права. Крім того судом не застосовані норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлена тимчасова заборона на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки.

Колегія суддів, доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір згідно якого ОСОБА_2 одержав від банку грошові кошти в розмірі 47450 доларів США. ОСОБА_2 отримав зазначену суму і зобов'язався погасити заборгованість за кредитом до 15 липня 2018 року. Кредит надано в готівковій формі і позичальник зобов'язався сплачувати банку проценти в розмірі 12,5% річних протягом усього часу користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором 16 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання за договором №2001/0708/98-15 укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку іпотеко держателю належну йому на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м. В зазначеному договорі іпотеки ОСОБА_8 вказав, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с.15-17, 24,25).

Згідно договору купівлі-продажу від 25 травня 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» (а.с.45-51) позивач придбав право вимог по кредитам продавця у тому числі і за кредитним договором №2001/0708/98-15 укладеним з ОСОБА_2 майновим поручителем за яким є ОСОБА_1 (а.с.40).

Судом першої інстанції встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконував і на 16.09.2013 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 226686 грн.12 коп., що підтверджується довідкою баку (а.с.33).

Позичальник ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно сплачувати банку кошти у відповідності до графіку погодженого між сторонами за договором (а.с.12).

Відповідачами не надано належних доказів на підтвердження того, що позичальник або його поручителі виконували умови договору передбачені п.п.3.1. кредитного договору. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконує, рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, а тому позовні вимоги є доведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язанню іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Доводи апелянта про те, що банк не має права на звернення стягнення на майно, як предмет іпотеки, оскільки ним не дотримано процедури повідомлення іпотекодавця про порушення зобов'язань протерічіть наведеному.

Суд першої інстанції встановив невиконання боржником та його поручителями умов кредитного договору і обґрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_1 не довів у суді, що позичальник та його поручителі належним чином виконували умови кредитного договору. ОСОБА_1 не надано доказів для визнання договору іпотеки припиненим крім того він зазначений договір у встановленому прядку не оспорив.

Рішення суду відповідає вимогам ст.526,530, 536 ЦК України.

У відповідності до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» . Протягом дії цього Закону:1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

Отже, обов'язковою умовою застосування зазначеного закону є використання предмета іпотеки як місця постійного проживання майнового поручителя та відсутності іншого нерухомого житлового майна.

Судова колегія вважає, що підстави до застосування зазначеного Закону до цих правовідносин відсутні.

У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянтом не надано належних доказів, що передана в іпотеку квартира є місцем постійного проживання майнового поручителя. В договорі іпотеки ОСОБА_1 зазначав, що зареєстрований за іншим місцем - АДРЕСА_3. Ця адреса була зазначена і в копії паспорта апелянта, яку він надавав банку при укладенні договору. 29 травня 2014 року при зверненні до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 08 квітня 2014 року ОСОБА_1 також вказував, що проживає АДРЕСА_3(а.с.100-103). Апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що в іпотечній квартирі він проживає з сім'єю і це житло використовується ним як єдине постійне місце проживання. Представник апелянта в судовому засіданні пояснив, що діти відповідача проживають і значаться зареєстрованими у його батьків по АДРЕСА_3 В договорі іпотеки зазначено, що ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2006 року. з матеріалів справи вбачається, що на той час він був забезпечений іншим житлом і зареєструвався в іпотечній квартирі тільки 07.08.2008 року тобто після укладення договору іпотеки.

При таких обставинах підстав до скасування рішення суду першої інстанції і відмови у задоволенні позову з урахуванням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України. наданого як забезпечення кредитів з іноземної валюти» колегія не вбачає. Апелянту неодноразово надавалася можливість надати суду належні докази для вирішення питання про можливість застосування зазначеного закону, але доказів для застосування Закону України «Про мораторій …» апелянтом не надано.

Відсутні підстави до скасування рішення суду і з інших підстав.

Оскільки відповідачі взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконують, станом на 16 вересня 2013 року кредитна заборгованість становила 226686 грн.12 коп., тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.303, 304, 305, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -