Рішення № 42142313, 17.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/4670/14

Справа № 626/1018/14-ц Головуючий І-ої інстанції: Болотова Л.І.

Категорія: договірні Доповідач: Коростійова В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Крилової Т.Г., Кірсанової Л.І.

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 23 травня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 липня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Фідобанк" звернулося до суду із вказаним позовом.

Просило: звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №056/08 від 22 вересня 2008 року. - житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 кв.м., який належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4, шляхом продажу його з прилюдних торгів, у межах заборгованості за договором кредиту №056-П-В/51/08 від 22 вересня 2008 року у сумі 336665,84 грн. за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", виселити із вказаного житлового будинку ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також інших осіб, зареєстрованих у ньому, та скасувати їхню реєстрацію; відшкодувати судові витрати.

В обгрунтовання позову посилалось на те, що предметом іпотеки забезпечено кредитне зобов'язання ОСОБА_3, яке останній не виконує.

Станом на 3 квітня 2014 року допустив заборгованість у сумі 336665,84 грн.

Відповідачі, в особі свого представника, проти позову заперечували, посилаючись на те, що сума заборгованості, визначена позивачем, є необгрунтованою.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 23 травня 2014 року позов задоволено. Постановлено: звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 кв.м., який належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4, шляхом продажу його з прилюдних торгів у межах суми заборгованості за договором кредиту №056-П-В/51/08 від 22 вересня 2008 року за ціною, визначеною суб'єктом оціної діяльності відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Виселити всіх мешканців, які зареєстровані у вказаному житловому будинку та скасувати їх реєстрацію за вказаною адресою. Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ "Фідобанк" витрати по сплаті судового збору у сумі 3366,66 грн. - солідарно.

Додатковим рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 21 липня 2014 року визначено, що загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю, складає 336665,84 грн. Початкова ціна для реалізації предмета іпотеки для подальшої його реалізації визначається за ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії його оцінки під час проведення виконавчих дій. Виселено з житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 і ОСОБА_4

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просе рішення Красноградського районного суду Харківської області від 23 травня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким ПАТ "Фідобанк" у позові відмовити. При цьому посилається на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просив застосувати Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" і ПАТ "Фідобанк" у позові відмовити у зв'язку з забороною на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого вказаним законом.

ПАТ "Фідобанк" рішення суду першої інстанції не оскаржило, подало письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважало її безпідставною, а рішення суду - законним і обгрунтованим.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення Красноградського районного суду Харківської області від 23 травня 2014 року і додаткового рішення цього ж суду від 21 липня 2014 року відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову ПАТ "Фідобанк" у позові.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що 22 вересня 2008 року між акціонерним банком (далі - АБ) "Факторіал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк" і ОСОБА_3 укладено договір кредиту №056-П-В/51/08 на надання кредитної лінії без права відновлення (далі - договір кредиту від 22 вересня 2008 року), за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит на споживчі потреби у сумі 30000 доларів США зі сплатою 13% річних строком до 21 вересня 2015 року.

До договору кредиту сторони уклали три додаткові угоди від 27 лютого і 31 березня 2009 року і 30 квітня 2010 року (а.с. 34-35, 130-139).

Встановлено також, що на виконання вказаного кредитного зобов'язання 22 вересня 2008 року АК "Факторіал Банк" уклало зі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 іпотечний договір №056/08, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 кв.м., який належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у рівних частках - по ? частині кожному (а.с. 5-10).

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки- житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив із того, що боржник за договором кредиту від 22 вересня 2008 року - ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 3 квітня 2014 року допустив заборгованість:

за кредитом -5174,82 долари США, що по курсу НБУ складає 58173,26 грн.;

прострочена заборгованість за кредитом - 12720,58 долари США або 142 999,67 грн.;

прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 8141,87 долари США або 91527,65 грн.;

нараховані відсотки - 19,39 доларів США або 217,97 грн.;

пеня - 43747,29 грн., а всього 336665,84 грн.

Основне рішення ухвалено судом 23 травня 2014 року, а додаткове рішення ухвалено 21 липня 2014 року.

7 червня 2014 року набрав законної сили Закон України №1304-VІІ від 3 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон України Закон України №1304-VІІ від 3 червня 2014 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України №1304-VІІ від 3 червня 2014 рокупротягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Із матеріалів справи вбачається, що споживчий кредит був наданий кредитною установою - резидентом України - громадянину України ОСОБА_3 в іноземній валюті - доларах США.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 і ОСОБА_4 передали в іпотеку банку належний їм у рівних частках - по1/2 кожному житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 кв.м.

У вказаному житловому будинку мешкають ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Із оригіналу довідки директора Красноградського комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 24 листопада 2014 року і витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 грудня 2014 року, оглянутих судом апеляційної інстанції, копії з яких знаходяться у матеріалах цивільної справи, вбачається, що ОСОБА_3 є власником ? частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, іншого житла не має. Загальна площа житлового будинку складає 63,8 кв.м.

Відповідач ОСОБА_3, як позичальник і іпотекодавець, є суб'єктом, а належна йому ? частина житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 - об'єктом, які підпадають під дію п.1 ч.1 ст.1 Закону України №1304-VІІ від 3 червня 2014 року, який набрав законної сили 7 червня 2014 року.

Днем опублікування Закону № 1304-УП є 7 червня 2014 року (Голос України №109).

За правилами статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, кім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Офіційне тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів дано в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99.

Відповідно до цих роз'яснень, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормарівно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

До того ж, додаткове рішення Красноградського районного суду Харківської області ухвалено 21 липня 2014 року, після набрання ЗакономУкраїни №1304-VІІ від 3 червня 2014 року законної сили.

Із оригіналу витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 грудня 2014 року і оригіналу договору дарування частини квартири від 19 вересня 2006 року, які оглянуті судом апеляційної інстанції, копії з яких приєднані до матеріалів справи, вбачається, що майновий поручитель ОСОБА_4, крім ? частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у місті Красноград, має на праві власності ? частину квартири АДРЕСА_2 яка знаходиться в іпотеці іншого банку.

За таких обставин, на майнового поручителя ОСОБА_4, як особу, яка на праві власності має частину іншого житла, дія п.1 ч.1 ст.1 ЗаконуУкраїни №1304-VІІ від 3 червня 2014 року не поширюється.

Проте, на належну ОСОБА_4 ? частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 не може бути звернено стягнення, оскільки вказана частина житлового будинку не виділена в натурі.

Зазначене підтверджується генеральним планом земельної ділянки та планом житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.171-173).

За змістом ст.5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, якщо нерухоме майно зареєстровано у встановленому законом порядку, як окремий, виділений в натурі, об'єкт права власності.

При цьому частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї , як на окремий об'єкт.

Верховний Суд України у своїй постанові від 23 травня 2012 року, ухваленій у справі №6-37цс12 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, зазначив, що за змістом ст.ст. 316, 319, ч.2 ст.583 ЦК України, абз.3 ч.11 ст.3 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути нерухоме майно, зареєстроване у встановленому порядку, як окремий, виділений в натурі, об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після виділення в натурі та реєстрації її, як окремого об'єкту нерухомості відповідно до ч.3 ст.5 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України вказана постанова є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З огляду на наведене, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції, як основне, так і додаткове, і у позові ПАТ "Фідобанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовляє.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 23 травня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 липня 2014 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству "Фідобанк" у позові відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: