Рішення № 42142247, 22.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/7863/14 Головуючий 1 інст. - Колодяжна І.М.

Справа № 646/9757/13-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 22" грудня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретарів: Маковецької О.П.,Костюченко В.В., Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до ОСОБА_2. В обґрунтування свого позову посилався на те, що 25.10.2010 року о 21 год. 20 хв. відповідач, керуючи автомобілем "Nissan - Almera" д/н НОМЕР_1, на перехресті вул. Шевченко та Білгородського узвозу в м. Харкові не надав дорогу автомобілю Brilliance д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження. Зазначив, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2011 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення по ст.124 КпАП України, яку постановою Апеляційного суду Харківської області від 15.03.2011 року в частині встановлення вини відповідача залишено без змін. Вказав, що діями відповідача йому спричинено майнову шкоду, яка відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження за № 9661, складеного у Харківському НДІСЕ ім. засл. професора М.С.Бокаріуса становила 75984,76 грн. Відповідно до договору страхування № ВЕ 5523516 від 14.07.2010 року страхова компанія "Гарантія" сплатила йому суму 24990,00 грн. Вважав, що оскільки страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, відповідач повинен сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 50994,76 грн. (75984,76 грн. - 24990,00 грн.). Зазначив, що 25.10.2010 року між ним та ТОВ "Фенікс С" укладено договір оренди, згідно якого він зобов'язався передати орендатору в строкове володіння і користування свій автомобіль, однак договір залишився не виконаний у зв'язку з ДТП. Згідно зазначеного договору він мав би можливість отримати прибуток від надання в оренду свого автомобіля в розмірі 150,00 грн. на добу строком з 25.10.2010 року до 25.10.2011 року. Таким чином, упущена вигода склала 54750,00 грн. Вказав, що за проведення експертного дослідження сплачено 567,60 грн., за надання правової допомоги в розмірі 3000,00 грн. Зазначив, що йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 4000,00 грн. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 109312,36 грн. в рахунок погашення майнової шкоди; 4000,00 грн. в рахунок погашення моральної шкоди; 1133,00 грн. та 114,71 грн. витрати по справі.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 50994,76 грн., моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн., витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 567,60 грн., витрати за надану правову допомогу 3000,00 грн., сплачений ним судовий збір в розмірі 1247,85 грн., а всього на суму 57810,21 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просили ОСОБА_1 - рішення суду - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно збитків у вигляді упущеної вигоди, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов, також у частині стягнення з відповідача на його користь упущену вигоду у розмірі 54750,00 грн., в решті рішення суду залишити без змін; ОСОБА_2 - скасувати в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн., витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 567, 60 грн.; витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.; зменшити стягнення майнової шкоди з 50994, 76 грн. до 28187, 41 грн. та судового збору з 1247, 81 грн. до 281,88 грн., в іншій частині рішення суду - залишити без змін. При цьому посилалися на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення та неправильне застосування норм матеріального права. Вважали, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, ОСОБА_1 - що його автомобіль пошкоджений та не переданий в оренду з вини відповідача, внаслідок чого не отримано орендної плати; ОСОБА_2 - що експертний висновок не є належним доказом, оскільки проведений без його участі; не використані достовірні відомості щодо обставин фактичної постійної експлуатації автомобіля як таксі; не застосовані показники одометра; помилково розраховані та використані коефіцієнти, що привело до завищення розміру ринкової вартості автомобіля, розміру втрати його товарної вартості, порушено принцип економічної доцільності його ремонту

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, рішення суду - змінити. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової та моральної шкоди та відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення упущеної вигоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з обставин справи та вимог закону.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 жовтня 2010 року о 21:20 на перехресті вулиці Шевченко та Білгородського узвозу в м. Харкові ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Nissan - Almera" д/н НОМЕР_1, не надав дорогу автомобілю Brilliance д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2011 року та постановою Апеляційного суду Харківської області від 15.03.2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення по ст.124 КпАП України. Зазначену дорожньо-транспортну пригоду Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" визнано "страховим випадком" та сплачено ОСОБА_1 24990,00 грн. страхового відшкодування. Ринкова вартість уживаного автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди склала 76902,69 грн., вартість майнової шкоди - 75984, 76 грн.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з вимог ст.1194 ЦК України та того, що у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди ОСОБА_2, який застрахував свою цивільну відповідальність в Страховому товаристві з додатковою відповідальністю "Гарантія", повинен сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Матеріали справи свідчать про те, що майнова шкода становить 75984, 76 грн.; ОСОБА_1 сплачено страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн., різниця між майновою шкодою та сплаченим страховим відшкодуванням склала 50994, 76 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснив, що автомобіль не відремонтовано, ОСОБА_1 не визнає його фізично знищеним.

Посилання представника ОСОБА_2 на те, що не використані достовірні відомості щодо обставин фактичної постійної експлуатації автомобіля як таксі; не застосовані показники одометра; помилково розраховані та використані коефіцієнти, що привело до завищення розміру ринкової вартості автомобіля, розміру втрати його товарної вартості, порушено принцип економічної доцільності його ремонту, є необґрунтованими, оскільки будь - яких доказів для підтвердження своїх усних посилань ОСОБА_2 відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не надав, суму в розмірі 28187, 41 грн., не обґрунтував. Клопотань щодо виклику спеціаліста або призначення судової експертизи не заявляв.

Доводи представника ОСОБА_1 стосовно того, що оскільки з вини ОСОБА_2 не оформлено договір оренди автомобіля, ОСОБА_2 повинен відшкодувати ОСОБА_1 упущену вигоду є безпідставними.

Пунктом 2 ч 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

На аркуші справи № 22 міститься договір оренди автомобіля, який укладено між ТОВ "Фенікс С" та ОСОБА_1 25.10.2010 року в день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода.

Із вказаного договору вбачається, що передача автомобіля здійснюється за актом приймання - передачі. Доказів того, що вказаний автомобіль передано ТОВ "Фенікс С" ОСОБА_1, а ОСОБА_3 як працівник цього товариства використовував його як таксі матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції не надано.

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції правильно вказав на безпідставність позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із змісту частини 3 статті 23 ЦК України та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вбачається, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Задовольняючи частково позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_1 зазнав душевних страждань у зв'язку з пошкодженням його автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки на певний час втратив можливість користуватися автомобілем і виходячи з вимог розумності і справедливості визначив розмір моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.

Погоджується судова колегія і з висновком суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн., оскільки його підтверджено відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року квитанцією про сплату цієї суми та наданим в суді апеляційної інстанції розрахунком.

Погоджується судова колегія також і з висновком суду щодо стягнення витрат, пов'язаних з проведенням експертного товарознавчого дослідження за № 9661, складеного у Харківському НДІСЕ ім. засл. професора М.С.Бокаріуса в розмірі 567,60 грн. відповідно до п. 4 ч.3 ст. 79 ЦПК України.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду щодо розміру загальної суми стягнутого судового збору в сумі 1247, 85 грн. та розміру стягнутої загальної суми в розмірі 57810,21 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди склав 50994,76 грн., моральної шкоди - 2000,00 грн., сума судового збору відповідно складає 509, 94 грн. та 114, 70 грн., а всього - 624, 69 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

У зв'язку з чим розмір стягнутого судового збору необхідно зменшити з 1247,85 грн. до 624, 69 грн., в розмір стягнутої загальної суми з 57810, 21грн. до 57187, 05 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року змінити, зменшивши розмір стягнутого судового збору з 1247,85 грн. до 1199, 34 грн. та розмір стягнутої загальної суми з 57810, 21 грн. до 57187, 05 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії