Рішення № 42142239, 17.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/8498/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 639/7908/14-ц Труханович В.В.

Категорія: відшкодування збитків Доповідач-Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 листопада 2014 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИЛА :

06 серпня 2014 року представник позивача звернувсь у суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 150574, 93 грн. та судові витрати у справі.

Свої вимоги, з посиланням на ст. 4, ч.7 ст. 27, ст.10 Закону «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 1, 2 , 40, ч.1 ст. 34, ч.1 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пункти 1.5, 1.6, 5.1. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 року зі змінами, внесеними рішенням від 22.05.2013 року № 319, ст. 623 ЦК України обгрунтовує тим, що відповідно вказаного рішення Харківської міської ради затверджено порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру пайового внеску, згідно до декларації про готовність об»єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 27.11.2013 року за № ХК 143133300435, прийнято в експлуатацію капітальний ремонт вбудованих нежитлових приміщень першого поверху № 19-23 житлового будинку по АДРЕСА_1 та замовником вказаної декларації є відповідач ОСОБА_4 , яка як замовник будівництва має в повній мірі виконувати обов»язки пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова. Представник позивача зазначає, що листами управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 27.12.2013 року та від 14.02.2014 року відповідачу було запропоновано укласти договір про пайову участь та направлений проект такого договору, однак остання відмовилась від його укладання , вважаючи такі вимоги безпідставними.

Як на підставу позовних вимог представник позивача зазначає, що вказаними діями відповідача порушуються права та інтереси територіальної громади міста Харкова на отримання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які мають використовуватися для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова та такими діями позивачу заподіяно вказану матеріальну шкоду у вигляді неодержаних доходів ( а.с.2-9).

08 вересня 2014 року представником відповідача суду було надано письмові заперечення, в яких вона просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, що позовні вимоги Харківської міської ради необгрунтовані та не підлягають задоволенню.

В обґрунтування заперечень, представник відповідача посилалась на те, що ОСОБА_4 під час здійснення капітального ремонту нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 не здійснювала забудову земельної ділянки, а тому відповідач не може бути суб'єктом правовідносин у сфері пайової участі у розвитку інфраструктури території населеного пункту.

Крім того, представник відповідача заперечувала проти розрахунку розміру пайової участі проведеного Харківською міською радого, оскільки згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва становить 175 207,00 грн., а тому сума пайової участі мала б становити 19 272,77 грн. ( а.с.37-42).

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав вказані позовні вимоги з зазначених підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції проти позову заперечувала, з зазначених в поданих нею письмових запереченнях підстав та просила суд відмовити позивачу в задоволенні вказаних позивних вимог позивача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 листопада 2014 року вказані позовні вимоги позивача задоволені. Суд стягнув з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 150 574,93 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1505,75 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача та стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 752, 88 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Наводить ті ж доводи, що і в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції , з посиланням на Порядок виконання будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466, частини 1, 2, 4ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункти 1.3.-1.5., 2.1., 3.6., 5.4., розділ 5 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 року, зі змінами, внесеними рішенням від 22.05.2013 року № 319, ст. 623 ЦК України, виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та цей факт сторонами не заперечується, що ОСОБА_4 на праві приватної власносі належать нежитлові риміщення першого поверху №19-23, літ. «А-3», загальною площею 149.1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 07.12.2011 року. (а.с. 44 - 47).

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами, що у травні 2013 року відповідач розпочала капітальний ремонт вказаних нежитлових приміщень та згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ХК143133300435 від 27.11.2013 року, капітальний ремонт вбудованих нежитлових приміщень першого поверху №19-23 житловогз будинку АДРЕСА_1, замовником якого є ОСОБА_4, вважається закінченим будівництвом та об'єкт готовий до експлуатації, (а.с. 21-26).

Визначення поняття замовника будівництва надано у ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», де вказано, що замовник - це фізична або юридичні особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала і установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Визначення поняття замовника будівництва також міститься в пункті 1.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 року,зі змінами, внесеними рішенням від 22.05.2013 року № 319, яким встановлено, що замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку( ділянки) та яка має намір здійснювати будівництво або змінити об»єкт будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об»єкта будівництва ( а.с 96 - 100).

За змістом , вказаних норм матеріального права, обов»язковою умовою для виникнення у сторін правовідносин щодо пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова, є наявність у замовника будівництва у власності чи користуванні земельної ділянки .

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ , міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об»єкти комунальної власності.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності чи права користування земельними ділянками із земель державного або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В частинах 1 та 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності чи користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об»єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об»єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав ( ст. 125 ЗК України).

Доказів, які б свідчили, що відповідач, придбавши у приватну власність нежитлові прииміщення першого поверху №19-23, літ. «А-3», загальною площею 149,1 кв.м., що знаходяться в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, набула право власності чи користування на земельну ділянку, яка розташована під зазначеним вище житловим будинком, позивач суду не надав.

Більш того, представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив той факт, що відповідач не є землекористувачем земельної ділянки на якій розташований зазначений вище багатоквартирний житловий будинок.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що відповідач у справі, здійснивши капітальний ремонт зазначених вище нежитлових приміщень, які знаходяться в багатоквартирному житловому будинку, не є замовником будівництва в розумінні ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 1.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 року, зі змінами, внесеними рішенням від 22.05.2013 року № 319, а тому не є суб»єктом правовідносин щодо пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальні інфраструктури м. Харкова , оскільки не є землекористувачем земельної ділянки на якій розташовано вказаний житловий будинок, а тому і не повинна відшкодовувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 150574, 93 грн..

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги зазначених норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача, хоча такі підстави - відсутні.

З огляду на наведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням вказаних норм матеріального права при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам (пункти 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Оскільки відповідачем у справі сплачено судовий збір в сумі 752 грн. 88 коп. при подачі апеляційної скарги, яка судом апеляційної інстанції задоволена частково, та позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, то у відповідності до вимог частин 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, такі витрати відповідачу повинен відшкодувати позивач.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 , ч.5 ст. 88 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 листопада 2014 року .

Відмовити Харківській міській раді в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про відшкодування збитків.

Стягнути з Харківської міської ради, яка розташована за адресою: 61200, м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243 на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 752 грн. 88 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді :