Рішення № 42142131, 17.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/898714 Головуючий 1 інст. - Горбунова Я.М.

Справа №643/11142/14-ц

Категорія : захист прав споживача Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, стягнення сум та розірвання договорів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, стягнення сум та розірвання договорів.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що 15 квітня 2014 року між нею та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір побутового підряду на виготовлення віконної системи з профілю ПВХ Winbau, повною вартістю виробу 4 873 грн. строком виготовлення, доставки та встановлення вікон 24 робочі дні. Договір був продовжений виконавцем у односторонньому порядку ще на 10 робочих днів. Проте, зобов'язання за договором відповідач не виконав, посилаючись на відсутність у нього комплектуючих та матеріалів. Разом з укладенням договору, 15 квітня 2014 року, вона передала ФОП ОСОБА_2 завдаток у сумі 50 грн.; того ж дня нею був укладений кредитний договір з ПАТ «Альфа-Банк» для оплати замовлення. За кредитним договором нею перераховано 1 298 грн. в рахунок погашення кредиту, проте, вважає, що договір побутового підряду та кредитний договір мають бути розірваними, оскільки зобов'язання ФОП ОСОБА_2 навіть не починали виконуватись.

Тому, ОСОБА_1 просила суд визнати несправедливим та недійсним п. 4.2. Договору побутового підряду від 15 квітня 2014 року між нею та ФОП ОСОБА_2 щодо зменшення розміру неустойки виконавця за невиконання договору; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь суму неустойки за невиконання договору побутового підряду від 15 квітня 2014 року та подвійну суму завдатку за угодою про завдаток від цього ж числа у загальному розмірі 7 994,26 грн.; розірвати договір побутового підряду від 15 квітня 2014 року, між нею та ФОП ОСОБА_2; розірвати кредитний договір від 15 квітня 2014 року, укладений між нею та ПАТ «Альфа-Банк»; Стягнути з ПАТ «Альфа-Банк» на її користь суму грошових коштів, фактично сплачених нею за кредитним договором; судові витрати покласти солідарно на відповідачів.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 4.2. Договору побутового підряду від 15 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо зменшення розміру неустойки виконавця за невиконання договору. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь позивачки суму неустойки за невиконання договору побутового підряду у розмірі 7 894,26 грн. та суму за договором завдатку у розмірі 100 грн., а всього суму у розмірі 7 994,26 грн. Розірвано договір побутового підряду, укладеного 15 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів фактично сплачених позивачем за кредитним договором у розмірі 1 298 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто в дохід держави судові витрати у розмірі 326,43 грн. з ФОП ОСОБА_2 та в сумі 38,97 грн. з ПАТ «Альфа-Банк». Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 2 094,96 грн. та з ПАТ «Альфа-Банк» у розмірі 341,04 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 15 квітня 2014 року, укладеного між нею та ПАТ «Альфа Банк», взяла на себе зобов'язання виплачувати кошти у розмірі 4 873 грн. За бажанням ОСОБА_1 кредитні кошти перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_2 Подальші відносини між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 Банку не були відомі та останнім не контролюються. Про розірвання договору побутового підряду Банку стало відомо лише з рішення суду, до Банку за поверненням коштів позивачка не зверталася. Так, вини ПАТ «Альфа Банк», як кредитодавця, рішенням суду не встановлено, проте, з Банку стягнуто судові витрати.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що права позивачки, як споживача, підлягають захисту, а в розірванні кредитного договору слід відмовити з підстав не встановлення істотного порушення кредитного договору сторонами.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч.1 ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 15 квітня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким остання отримала кредит у сумі 4 873,40 грн. зі сплатою 0,1% річних зі строком повернення до 16 квітня 2016 року для оплати/часткової оплати товарів шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 (а.с.5).

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору згідно ст. 638 ЦК України.

На виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 перераховано 1 298 грн. (а.с.6).

Згідно ч. 9 ст. 11 Закону у разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача».

Матеріали справи не містять даних про те, що після визнання договору побутового підряду недійсним, ОСОБА_1 зверталася до ПАТ «Альфа-Банк» про повернення грошових коштів, фактично сплачених нею за кредитним договором у розмірі 1 298 грн.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у розірванні кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк», проте, з порушенням норм чинного законодавства застосував наслідки розірвання договору, а саме передчасно стягнув з ПАТ «Альфа-Банк» суму грошових коштів, фактично сплачених за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги частково підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.3ч.1ст.307, ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2014 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, стягнення сум та розірвання договорів скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів, фактично сплачених позивачем за кредитним договором №401606072 у розмірі 1 298 грн., а також в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судові витрати у розмірі 38,97 грн., стягнення з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 341,04 грн. - скасувати.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: