Ухвала суду № 42141981, 17.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/8981/14 Головуючий 1 інст. Озеров В.О.

Справа №431/1433/13-ц

Категорія : інші Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2014 року

по цивільній справі за поданням Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області про надання дозволу на примусове проникнення до приміщення боржника ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року заступник начальника ВДВС Старобільського РУЮ звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до приміщення боржника ОСОБА_2.

В обгрунтування подання заступник начальника ВДВС Старобільського РУЮ вказував, що на виконанні знаходиться виконавче провадження №42524066 від 17 березня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Імперіал ЛТД» боргу у розмірі 3 278,87 грн. 14 березня 2014 року було відкрито виконавче провадження та надано боржникові строк для добровільного виконання. 01 серпня 2014 року, а також 23 вересня 2014 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою боржника, останній двері не відчинив, перевірити майновий стан його не було можливим.

Тому, заступник начальника ВДВС Старобільського РУЮ просив суд надати дозвіл на примусове входження до приміщення боржника ОСОБА_2 за адресою: м.Старобільськ, вул.. Леніна, 63/1.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2014 року подання ВДВС Старобільського районного управління юстиції Луганської області задоволено. Надано ВДВС Старобільського РУЮ дозвіл на примусове проникнення до приміщення боржника ОСОБА_2 за адресою: Луганська область, м.Старобільськ, вул.. Леніна, 63/1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали, якою відмовити ВДВС Старобільського РУЮ в задоволення подання.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що оскаржувана ухвала зачіпає її інтереси, оскільки квартира по вул.. Леніна, 63/1 у м. Старобільськ Луганської області є її особистою власністю, а боржник ОСОБА_2, колишній чоловік, шлюб з яким розірвано 04 квітня 2014 року, проживає у іншому місці, де саме їй не відомо, хоча досі ще зареєстрований у її квартирі; крім того, посилання суду і начальника ВДВС Старобільського РУЮ на те, що за вищевказаною адресою були здійснені виїзди останнього для перевірки майна є неправдивими, оскільки це не відповідає дійсності.

Сторони про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином причин неявки до суду не надали.

Неявка сторін, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, апеляційну скаргу підтримує повністю, просила її задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи подання ВДВС Старобільського РУЮ про надання дозволу на примусове проникнення до приміщення боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що добровільно боржник не виконує зобовязання за виконавчим листом, за місцем проживання двері не відчиняє, перевірити майновий стан боржника можливості не має.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Згідно частини 3 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції знаходиться виконавче провадження № №42524066 від 17 березня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Імперіал ЛТД» боргу у розмірі 3 278,87 грн. (а.с.69-70).

Постановою від 17 березня 2014 року відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом та надано боржникові, ОСОБА_2, строк для добровільного виконання.

Матеріали справи свідчать, що копію постанови боржник отримав власноруч ще 08 квітня 2014 року (а.с.69), проте, добровільно зобовязання за виконавчим листом не виконав.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, у зв'язку з чим та зокрема має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно положень п.9 ч.3 ст.5 вказаного Закону, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Згідно актів державного виконавця від 01 серпня 2014 року, та від 23 вересня 2014 року встановлено, що державним виконавцем здійснено виїзди за адресою боржника: м.Старобільськ, вул.. Леніна, 63/1, останній двері не відчинив, перевірити майновий стан його не було можливим (а.с.67,68).

Отже, з наявних у справі матеріалів вбачається, що дії (бездіяльність) боржника призводять до тривалого невиконання виконавчого документа (рішення суду), що тягне за собою порушення строків виконання, а також порушує вимоги чинного законодавства щодо обов'язковості судових рішень.

Разом з цим, слід зазначити, що у відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, державний виконавець, у порядку визначеному законом звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.2 ст.307, ст.ст. 313, п.1 ч.1 ст.312, ст. 315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: