Вирок № 42138819, 24.12.2014, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Клименко А. М..

Справа № 644/8728/13-к

Провадження № 1-кп/644/51/14

24.12.2014

Справа № 644/8728/13-к

1-кп/644/51/14

ВИРОК

Іменем України

24 грудня 2014 року.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Клименка А.М.,

при секретарі Литвиненко А.Л.,

за участі:

прокурорів Попелкова В.В., Довжича Є.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220530002043 від 02 липня 2013 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, військовозобовязаного, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого і проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 16 червня 2007 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 13 лютого 2009 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 14 днів позбавлення волі,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2013 року приблизно о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_3 проїжджав на велосипеді повз автостоянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, 3-а, де побачив ОСОБА_1, на шиї якої був золотий ланцюжок із підвіскою. Маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 під'їхав до ОСОБА_1 і, порівнявшись з нею, ривком зірвав з її шиї золотий ланцюжок вагою 8 гр., вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 7029 від 08 серпня 2013 року, 3040 грн., із золотою підвіскою вагою 2 гр., вартістю 760 грн., спричинивши ОСОБА_1 фізичного болю. Після цього ОСОБА_3 з викраденим майном, загальною вартістю 3800 грн., з місця вчинення злочину втік і в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і пояснив, що цього злочину не вчиняв взагалі.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, його вина у його вчиненні повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні і дослідженими під час судового провадження доказами, а саме…

Показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила суду, що 01 липня 2013 року близько 14 години 30 хвилин, коли вона йшла стежкою повз автомобільної стоянки від вул. ОСОБА_4 в напрямку Окружної дороги в м. Харкові, то їй на зустріч на велосипеді їхав раніше їй не знайомий ОСОБА_3, який, підїхавши до неї, зупинився і правою рукою зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок вагою 8 гр. з кулоном із золота вагою 2 гр., після чого швидко уїхав.

Показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила суду, що 01 липня 2013 року після 15-ої години до неї додому зайшов її знайомий ОСОБА_3 і терміново попросив допомогти йому закласти в ломбард золотий ланцюжок. Ломбард розташований від її будинку у 10-ти хвилинах пішки. ОСОБА_6 погодилася і здала в ломбард золотий ланцюжок ОСОБА_3 на свій паспорт. За ланцюжок дали приблизно 1500 грн., які забрав ОСОБА_3 В той день ОСОБА_3 був на велосипеді, одягнений був у футболку.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив суду, що 01 липня 2013 року він працював приймальником у відділенні ломбарду «Надія», розташованого по пр. Леніна, 27-А в м. Харкові. Після 15-ої години хлопець і дівчина заклали у ломбарді золотий ланцюжок вагою 8 гр. ОСОБА_6 дуже поспішали і казали, що на них чекає таксі. Договір закладу був оформлений на дівчину. При оформленні договору він припустився помилки, яку було виявлено пізніше, і вказав прізвище дівчини замість «Гриценко» - «Грищенко». За договором він видав дівчині грошові кошти в розмірі 1450 грн. В приміщенні ломбарду встановлено відеоспостереження, який там виставлений час йому не відомо, але час з літнього на зимовий не переводиться. Під час оформлення договору він вносить необхідні дані у компютер і роздруковує договір і фіскальний чек, на якому відображається точний час його складання та видачі готівки.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який пояснив суду, що він був присутній в якості понятого при проведенні слідчим відтворення обставин вчинення злочину. Також в цьому приймали участь слідчий, ще один понятий жінка, і обвинувачений ОСОБА_3, який показував де і як він зірвав з жінки чи то сережки, чи то ланцюжок. ОСОБА_3 був на велосипеді, показував звідкіля йшла жінка, звідкіля і на чому він їхав, як зірвав прикрасу і куди потім уїхав. При проведенні слідчої дії ніхто нікого не примушував щось робити, як він зрозумів, ініціатором її проведення був сам ОСОБА_3

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка пояснила суду, що вона була присутня в якості пойнятої при проведенні слідчим відтворення обставин вчинення злочину. Крім неї в ньому приймали участь чоловік із собакою, як вона зрозуміла другий понятий, слідчий і ОСОБА_3, який показував куди і на чому він їхав, куди хто йшов. Як вона зрозуміла з його слів та жестів ОСОБА_3 когось ограбив. Все тривало близько 30 хвилин, те що показував ОСОБА_10 фотографували. Потім слідчий склала протокол, вона його прочитала і розписалася на його кожному аркуші. Права слідчий їй розяснював. Показання ОСОБА_3 давав добровільно, без будь-якого примусу.

Крім вищенаведених доказів вина обвинуваченого у вчиненні злочину також підтверджується письмовими і речовими доказами, а саме…

Протоколом огляду місця події від 01 липня 2013 року з якого вбачається, що місця вчинення злочину знаходиться поблизу автомобільної стоянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. В. Кільцева, 3-А (а.с. 136 - 138).

Протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 27 липня 2013 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_1 впізнала по фотографії обвинуваченого ОСОБА_3, який 01 липня 2013 року в денний час шляхом ривка зірвав з її шиї золотий ланцюжок з кулоном із золота (а.с. 122, 123).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29 липня 2013 року та фототаблицею до нього, з яких вбачається, що під час його проведення потерпіла ОСОБА_1 на місці вчинення злочину показала та розповіла про обставини викрадення в неї обвинуваченим ОСОБА_3 золотого ланцюжка з підвіскою (а.с. 124 128).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 09 серпня 2013 року та фототаблицею до нього, з яких вбачається, що під час його проведення обвинувачений ОСОБА_3 на місці вчинення злочину показав та розповів про обставини викрадення ним у потерпілої ОСОБА_1 золотого ланцюжка (а.с. 129 135).

Відеозаписом з камери спостереження ломбарду «Надія», розташованого по пр. Леніна, 27-А в м. Харкові, від 01 липня 2013 року, на якому зафіксовано обставини здачі в заклад свідком ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_3 золотого ланцюжка (а.с. 49-51).

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 09 січня 2014 року, відповідно до якого в Ломбарді «Надія» було вилучено чек про проведення фінансової операції 01 липня 2013 року о 15 годині 45 хвилин на суму 1450 грн. (а.с. 110, 111)

Видатковим чеком № 325, відповідно до якого касиром ломбарду «Надія» ОСОБА_7 01 липня 2013 року о 15 годині 45 хвилин було видано 1450 грн. (а.с. 109).

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 7029 від 08 червня 2013 року, відповідно до якого вартість майна потерпілої, яким незаконно заволодів обвинувачений, становить 3800 грн. (а.с. 52-55).

Оцінив зібрані під час кримінального провадження і досліджені в судовому провадженні докази, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.

Суд критично оцінює позицію захисту стосовно того, що обвинувачений інкримінованого йому злочину не вчиняв, а про обставини його вчинення ОСОБА_3 стало відомо від його дружини ОСОБА_11, яка, в свою чергу взнала про них від невістки потерпілої ОСОБА_1 ОСОБА_12, і саме це призвело до того, що під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_3, перебуваючи під тиском співробітників міліції, які застосовували до нього заборонені методи ведення досудового розслідування, на місці вчинення злочину показав та ретельно розповів про обставини викрадення ним у потерпілої золотого ланцюжка, оскільки: згідно показань учасників слідчого експерименту понятих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підозрюваний ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту свої показання давав повністю добровільно, без будь-якого примусу; постановою від 16 липня 2014 року кримінальне провадження, відкрите за фактом застосування до ОСОБА_3 співробітниками міліції недозволених методів ведення досудового розслідування, закрито у звязку з відсутністю в діях співробітників міліції складу кримінального правопорушення; з показань самої ОСОБА_11 в судовому засіданні вбачається, що тих відомостей про обставини вчинення даного злочину, які їй стали відомі і про які вона розповіла ОСОБА_3, явно недостатньо для того, щоб точно вказати місце вчинення злочину, напрямок руху потерпілої і особи, яка його вчинила, до і після вчинення злочину.

Посилання обвинуваченого і його захисника на те, що 01 липня 2013 року обвинуваченим в ломбард було закладено золотий ланцюжок не потерпілої ОСОБА_1, а дружини обвинуваченого ОСОБА_11 суд вважає не обґрунтованими і до уваги їх не приймає, оскільки даний свідок є близьким родичем обвинуваченого, заінтересований в результаті розгляду справи, своїми показаннями має на меті створити обвинуваченому ОСОБА_13 можливість уникнути передбаченої законом відповідальності за вчинений злочин. Даний свідок під час проведення досудового розслідування допитаний не був, клопотання про його допит на досудовому розслідуванні стороною захисту не заявлялося, жодного доказу в підтвердження показань даного свідка або хоча б факту наявності в неї до подій 01 липня 2013 року золотого ланцюжка вагою 8 гр. стороною захисту суду не надано.

Аналізуючи сукупність зібраних по кримінальному провадженню доказів, а саме: відеозапису з камери спостереження ломбарду «Надія», на якому зафіксовано обставини здачі в заклад свідком ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_3 золотого ланцюжка (а.с. 49-51), протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 09 січня 2014 року, відповідно до якого в Ломбарді «Надія» було вилучено чек про проведення фінансової операції 01 липня 2013 року о 15 годині 45 хвилин на суму 1450 грн. (а.с. 110, 111), видаткового чеку № 325, відповідно до якого касиром ломбарду «Надія» ОСОБА_7 01 липня 2013 року о 15 годині 45 хвилин було видано 1450 грн. (а.с. 109) та показання самого свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, суд вважає, що вони не тільки не мають в собі суттєвого протиріччя, а навпаки гармонічно доповнюють один одного.

Та обставина, що на відеозаписі з камери спостереження ломбарду визначено час, коли ОСОБА_3 за допомогою ОСОБА_5 заклав викрадений у потерпілої золотий ланцюжок, як 13 годин 44 хвилини пояснюється тією обставиною, що на даній відеокамері при неодноразовому переході з зимового на літній час годинник не переводився, внаслідок чого і виникла різниця у 2 години. При цьому, згідно видаткового чеку касового апарату ломбарду, який працював в режимі реального часу, час видачі готівки за Договором фінансового кредиту та закладу № 13611-5 від 01 липня 2013 року (а.с. 67), зафіксовано як 15 година 45 хвилин (а.с. 109). Ця обставина повністю співвідноситься з показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_5 про те, що ланцюжок було закладено в ломбард однозначно вже після 15-ої години.

Суд не може прийняти в якості підтвердження алібі обвинуваченого ОСОБА_3 показання свідка ОСОБА_14, який пояснив суду, що 01 липня 2013 року протягом дня він знаходився на роботі у приміщенні будівлі Хореографічної школи, розташованої в мікрорайоні «Олексіївський» м. Харкова, і разом з ним там з ранку і до 20-ї години вечора постійно знаходився його знайомий ОСОБА_3, який після обідньої перерви в період часу з 13 до 14 години ходив до ломбарду, щоб закласти золотий ланцюжок, і з отриманих грошей о 14-й годині повернув йому борг, оскільки ці показання свідка спростовуються наступними доказами… Так, судом беззаперечно встановлено, що у приміщенні ломбарду «Надія» обвинувачений ОСОБА_3 знаходився з 15 години 30 хвилин до 15 години 45 хвилин, коли отримав гроші за заклад золотого ланцюжка, а тому повернути борг з цих грошей свідку ОСОБА_14 о 14-й годині не міг. Свідок ОСОБА_14 не зміг жодним доказом підтвердити ту обставину, що він взагалі 01 липня 2013 року приймав участь у проведенні ремонтних робіт у Хореографічній школі, не зміг назвати її адресу і відомості про роботодавця. Навіть, якщо свідок дійсно в той день працював у Хореографічній школі, то він і обвинувачений ОСОБА_3 працювали у різних приміщеннях будівлі, в полі зору один одного не знаходилися, бачилися лише періодично, що жодним чином не виключає можливість вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину о 14 годині 30 хвилин, оскільки він пересувався містом за допомогою сучасного спортивного велосипеду, який дозволяє рухатися містом з середньою швидкістю близько 30 км./год., чого цілком достатньо для переїзду з мікрорайону «Горизонт», де було вчинено злочин, до місцезнаходження Відділення № 5 ломбарду «Надія», розташованого на відстані приблизно 20 км. у мікрорайоні «Олексіївський» по пр. Леніна, 27-А, протягом 50 хвилин.

Заявлене стороною захисту клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу предявлення особи для впізнання по фотознімкам від 27 липня 2013 року суд вважає не обґрунтованим, оскільки: та обставина, що на фото № 2 протоколу зображена особа, в якої на голові відсутнє волосся, жодним чином не могло суттєво вплинути на сприйняття потерпілою предявлених їй зображень, так як під час вчинення злочину вона спостерігала особу, яка його вчинила, вдягненою у кепку - бейсболку; те, що особи, зображені на фото № 3 і № 4 сфотографовані по пояс, а на фото № 1 по груди, а на фото № 2 по плечі, також не могло суттєво вплинути на сприйняття потерпілої, так як вона впізнала обвинуваченого за рисами обличчя. Що ж стосується інших недоліків оформлення протоколу впізнання, то суд зазначає, що вони не є суттєвими і не ставлять під сумнів обставину, яка була встановлена під час проведення даної слідчої дії. Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 підтвердила факт впізнання нею серед предявлених їй фотографій фотографії раніше не знайомого їй обвинуваченого ОСОБА_3 і в судовому засіданні впевнено вказала на нього як на особу, яка 01 липня 2013 року зірвала в неї з шиї золотий ланцюжок.

Суд вважає, що показання свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні стосовно того, що ОСОБА_5 заклала до ломбарду золотий ланцюжок, який не мав зовнішніх пошкоджень, не спростовують висновків суду про те, що це був саме ланцюжок потерпілої ОСОБА_1, оскільки згідно показань даного свідка він зважував цей ланцюжок на вагах коли той був зібраний до купи, і ретельно його не оглядав. Так, свідок зміг повідомити суду лише приблизну довжину ланцюжка і те що він був цілий, тобто складався з одного відрізка. При цьому, на можливу наявність пошкоджень окремих ланок ланцюжка, свідок при прийому його в якості брухту, не вивчав, оскільки його цікавили лише проба матеріалу, з якого він був виготовлений, і його вага.

Посилання сторони захисту на недопустимість зібраних під час досудового розслідування доказів через неучасть захисника ОСОБА_2 в проведенні слідчих дій, під час проведення яких вони були отримані, суд до уваги не приймає, оскільки в якості захисника обвинуваченого в даному кримінальному провадженні адвоката ОСОБА_2 було призначено 13 серпня 2013 року (а.с. 139-141), і та обставина, що він з 29 липня 2013 року захищав інтереси ОСОБА_3 у іншому кримінальному провадженні № 12013220480004091 (а.с. 145), правового значення для даного кримінального провадження не має.

При призначенні обвинуваченому міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, конкретні обставини його вчинення і відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не знаходиться.

Обставин, які пом'якшують покарання, що призначається обвинуваченому, суд не вбачає.

Обставиною, яка обтяжує покарання, що призначається обвинуваченому, є рецидив злочину.

Суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, а також з метою запобігання можливості вчинення ним нових злочинів, йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого на її користь у відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди 7000 грн. слід задовольнити частково на суму збитків, визначену висновком суду товарознавчої експертизи № 7029 від 08 червня 2013 року, в розмірі 3800 грн.

З обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави судові витрати в розмірі 343 грн. за проведення судово товарознавчої експертизи.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази слід залишити в матеріалах судового провадження.

У звязку з призначенням обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі та з метою забезпечення його подальшого виконання, суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу обрати у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому за вчинений злочин покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_3 на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 3800 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова) судові витрати в розмірі 343 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (отримувач коштів: УДКСУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код 37999701, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31214206700009, КБК 22030001) судовий збір за цивільним позовом в розмірі 243 грн. 60 коп.

Речові докази залишити в матеріалах судового провадження.

Строк відбування ОСОБА_3 призначеного покарання рахувати з дня його взяття під варту.

До вступу вироку в законну силу обрати у відношенні обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою у Харківському слідчому ізоляторі (№ 27).

Копію вироку вручити прокурору, захиснику і обвинуваченому негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через районний суд, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: А.М. Клименко