Рішення № 42134641, 17.12.2014, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/3072/2014 Справа № 641/8170/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Боговського Д.Є.

за участю секретаря - Бєлової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 в розмірі 313497,02 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну комунальну квартиру загальною площею 67,6 м2, з них житловою 38,4 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 24.03.2006 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 211/06-КВ, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 28400,00 Євро з розрахунку 11% річних на строк з 24.03.2006 по 23.03.2011.

Виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечено іпотекою, а саме іпотечним договором № 211/06-КВ/Z від 24.03.2006, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, предметом якого є комунальна квартира за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям.

30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України укладено Договір про передачу архівів та кредитних зобовязань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», за яким ТОВ «Укрпромбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі і за договором № 211/06-КВ від 24.03.2006.

Позичальник ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконував, на його адресу неодноразово направлялись письмові вимоги про виконання взятих на себе грошових зобовязань. Станом на 07.07.2014 наявна заборгованість в розмірі 313497,02 грн., з яких тіло кредиту 187242,30 грн., відсотки 126254,72 грн.

Враховуючи, що позичальником порушуються умови кредитного договору, зобовязання належним чином не виконуються, банк як заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_4 підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, додатково надавши розрахунок заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 з урахуванням курсу НБУ станом на 18.11.2014.

Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, про що надала суду відповідну заяву, просила слухати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог, посилаючись на те, що банком пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даними вимогами, оскільки кінцевою датою повернення кредиту є 23.03.2011, іпотечний договір також діє до 23.03.2011. Водночас їй відомо, що позичальник ОСОБА_3 погасив заборгованість по кредиту, в нього наявні усі документи, що це підтверджують.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки ще на початку 2014 року ухвалено рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 в розмірі 195437,44 грн. та судових витрат. За таких обставин, при наявності рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку є подвійним стягненням за одне й те саме зобовязання. Також просив до вимог застосувати позовну давність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.03.2006 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 211/06-КВ, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 28400,00 Євро на поточні потреби з розрахунку 11% річних на строк з 24.03.2006 по 23.03.2009.

19.03.2007 між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 211/06-КВ від 24.03.2006, за умовами якого кінцевою датою повернення кредиту встановлено 23 березня 2011 року, зменшено розмір щомісячного платежу.

Виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечено іпотекою, а саме іпотечним договором № 211/06-КВ/Z від 24.03.2006, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, предметом якого є комунальна квартира за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям, а саме 52/100 частки квартири належить ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ц(в)ПДЖФ від 22.04.1999, реєстраційний № 3-99-147812, зареєстрованого в КП «ХМБТІ» за № П-3-6218 від 22.04.1999; 48/100 частки належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_6 за реєстровим № 2244 від 09.12.2003, зареєстрованого у КП «ХМБТІ» 22.01.2004.

30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України укладено Договір про передачу архівів та кредитних зобовязань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», за яким ТОВ «Укрпромбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі і за договором № 211/06-КВ від 24.03.2006.

Як зазначає представник позивача ПАТ «Дельта Банк» позичальником ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконувались, на його адресу неодноразово направлялись письмові вимоги про виконання взятих на себе грошових зобовязань, однак станом на 18.11.2014 наявна заборгованість по тілу кредиту в розмірі 11693,3 Євро, що згідно курсу НБУ складає 222980,95 грн., по відсоткам 8425,51 Євро, що за курсом НБУ складає 160667,07 грн., а всього 383648,02 грн.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.01.2014 у справі № 641/12220/13-ц, на яке посилається відповідач ОСОБА_1, присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 в розмірі 195437,44 грн. та судових витрат.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого представником банку у судовому засіданні, тіло кредиту не змінювалось з 01.07.2010 по 01.11.2014 та становить 11693,30 Євро, відсотки нараховуються щомісячно, відповідно їх розмір збільшується. Відповідно збільшується і розмір заборгованості ОСОБА_3 згідно курсу НБУ.

Враховуючи ці дані, рішенням суду від 09.01.2014 вже присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту та відсотків, що нараховані станом на 16.09.2013. Сума заборгованості, що зазначена в гривневому еквіваленті, не відповідає тій сумі, що наявна в даній справі, у звязку із підвищенням курсу іноземної валюти.

За таких обставин, суд вважає, що позивач ПАТ «Дельта Банк» захистив свої порушені права шляхом звернення до суду із позовом до позичальника, при цьому отримав позитивне рішення, яке не оскаржене та підлягає виконанню на всій території України.

Однак банк повторно звертається до суду із вимогами, які виникають із таких самих правовідносин, просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка вже частково присуджена до стягнення рішенням суду, що не відповідає положенням цивільного судочинства.

За наявності рішення суду, що набрало законної сили, однак ще не виконано, в тому числі і в примусовому порядку, банк вправі лише звертатися до суду із вимогами про стягнення відсотків, що нараховуються вже після ухвалення судового рішення згідно умов договору до повного виконання сторонами грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Представником позивача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.01.2014 у справі № 641/12220/13-ц не може бути виконане у звязку із відсутністю грошових коштів чи майна боржника, що виконавче провадження закрито, а виконавчий лист повернуто стягувачу, що в свою чергу дає право стягувачу як іпотекодержателю реалізувати своє право розпоряджатися предметом іпотеки.

Також суд погоджується, що позивачем пропущений строк, в межах якого він може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.. 256 ЦК України).

Відповідно до положень статей 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Кінцевою датою виконання зобовязання визначено 23 березня 2011 року, а тому саме з цієї дати починається перебіг позовної давності за вимогами виконання зобовязань за договором, право банку для звернення до суду із вимогами до іпотекодавців спливає 23 березня 2014 року.

ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Комінтернівського районного суду з позовом до іпотекодавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише 07 серпня 2014 року, що підтверджується відповідною відміткою канцелярії суду.

Із клопотанням про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з поважних причин представник позивача ПАТ «Дельта Банк» не звертався.

За змістом ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 своєї постанови від 18 грудня 2009 року за № 14 Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що позивачем ПАТ «Дельта Банк» пропущений строк позовної давності, однак заявлені позовні вимоги не обґрунтовані, суд відмовляє ПАТ «Дельта Банк» по суті заявлених ним позовних вимог.

Частиною 1 ст. 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки в позові ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

ОСОБА_7